Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого судді Літвінова Є.В., суддів: Лагнюка М.М., Франтовської Т.І., при секретарі Краснощок О.В., розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160500003355, за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Одеса, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14) ,

за участю прокурора Ємця І.І.,

У касаційній скарзі прокурор вимагає про скасування ухвали апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Вказує, що в апеляційній скарзі прокурором ставилось питання про скасування вироку районного суду у зв'язку з м'якістю призначеного покарання та невідповідність вимогам ст. 65 КК України, оскільки ОСОБА_5 вчинив тяжке кримінальне правопорушення, в результаті якого настала смерть потерпілого ОСОБА_6 та спричинено тяжких та середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Проте, в ухвалі апеляційного суду належної оцінки доводам скарги прокурора суд не дав, всупереч положенням ч. 2 ст. 419 КПК України не зазначив підстави, з яких скаргу визнано необґрунтованою. Також, судом не дано належної оцінки доводам скарги прокурора в частині не призначення засудженому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2015 року засуджено ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки та покладено на нього обов'язки передбачені п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави в особі КУ "Міська клінічна лікарня № 11 м. Одеси" матеріальну шкоду завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 1 121, 75 грн та 2 617, 32 грн.

Вироком суду також вирішено питання про судові витрати та долю речових доказів.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 21 квітня 2014 року приблизно о 13.25 год., керуючи автомобілем "Hyundai Coupe", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Середньофонтанська з боку вул. Семінарська в напрямку Середньофонтанської площі в м. Одеса та наближаючись до буд.

№ 19/а, не переконався в безпеці своїх дій, не врахував стан дорожнього покриття, не обрав безпечну швидкість свого руху, в результаті чого не впоровся з керуванням автомобіля, що призвело до його заносу, та виїзду на зустрічну смугу руху, де його автомобіль зіткнувся задньою частиною з передньою частиною зустрічного автомобіля "Mazda 6", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_9, який в подальшому в некерованому стані зіткнувся з передньою частиною автомобіля "Daewoo Matiz", реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_11

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "Hyundai Coupe" ОСОБА_6 3 травня 2014 року від отриманих тілесних ушкоджень помер в лікарні, а пасажири цього ж автомобіля ОСОБА_7 і ОСОБА_8, водій автомобіля "Mazda 6" ОСОБА_9 та пасажир ОСОБА_10 отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 2 липня 2015 року вирок районного суду залишено без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Обгрунтованість засудження ОСОБА_5 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Відповідно до статей 50, 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, при цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Як убачається з вироку, ці вимоги закону судом дотримані, покарання призначено в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, з урахуванням даних про особу ОСОБА_5, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вину у вчиненому визнав повністю. Обставинами, які пом'якшують покарання засудженому суд визнав: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, позитивну характеристику з місця проживання ОСОБА_5, наявність на його утриманні малолітньої дитини - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4, добровільне відшкодування потерпілим ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди, а також те, що ОСОБА_5 раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався. Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено

Тому суд, з урахуванням повного визнання вини засудженим, наявністю пом'якшуючих обставин та відсутністю обставин, які обтяжують покарання, дійшов обґрунтованого висновку про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням без призначення додаткового покарання.

Крім того, як убачається з ухвали суду апеляційної інстанції, судом ретельно перевірені доводи прокурора, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі, та визнані судом необґрунтованими з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

Так, в ухвалі суду зазначено, що враховуючи викладені у вироку обставини, які пом'якшують покарання, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про призначення покарання

ОСОБА_5 у межах санкції ст. 286 КК України із застосуванням положень ст. ст. 75, 76 КК України, а також без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки ОСОБА_5 не має постійного місця роботи, а автомобіль - є єдиним засобом заробляти грошові кошти, які потрібні його сім'ї та для надання допомоги потерпілим. З такими висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів.

ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Істотних порушень кримінального процесуального закону або неправильного застосування кримінального закону при розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанцій, колегією суддів не виявлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги прокурора відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України (4651-17) , суд,

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 2 липня 2015 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.

ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.