Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого судді Літвінова Є. В.,

суддів: Орлянської В. І., Франтовської Т. І.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Жидачівського районного суду Львівської області від 25 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2015 року,

Вироком Жидачівського районного суду Львівської області від 25 березня 2015 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, який має професійно-технічну освіту, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, уродженця та мешканця АДРЕСА_1

засуджено за:

- ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна.

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, українця, який має незакінчену вищу освіту, розлученого, непрацюючого, не судимого згідно ст. 89 КК України, уродженця та мешканця АДРЕСА_2

засуджено за:

- ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 7 місяців із конфіскацією майна;

- ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 7 місяців з конфіскацією майна.

Вироком суду вирішено долю речових доказів та судових витрат.

За вироком місцевого суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 13 березня 2014 року приблизно о 24.00 год. разом із двома іншими особами, стосовно яких матеріали виділено в окреме провадження, на автомобілі "Skoda Octavia", номерний знак НОМЕР_1, прибули на територію водонапірної станції неподалік смт Журавно Жидачівського району Львівської області, де, попередньо домовившись про зустріч із потерпілими під приводом продажу горіхів, розподілили між собою злочинні ролі під час вчинення розбійного нападу і стали чекати появи потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на автомобілі "Mercedes-Benz", державний номер НОМЕР_2.

Коли ОСОБА_4 і ОСОБА_3 приблизно о 02.00 год. прибули на заздалегідь обумовлене місце, ОСОБА_1 та інша особа, стосовно якої матеріали виділено в окреме провадження, діючи згідно з раніше досягнутою домовленістю, з двох сторін зі зброєю в руках, з мисливською гладкоствольною рушницею марки "Cif San" та пістолетом-револьвером марки "STALKER" відповідно, а засуджений ОСОБА_2 - ззаду, одягнувши на голови капюшони, підбігли до транспортного засобу потерпілих і направили на них зброю. При цьому з метою припинення можливого руху потерпілих на автомобілі, ОСОБА_1 вистрілив із рушниці в переднє праве колесо цього транспортного засобу.

Інша особа, стосовно якої матеріали виділено в окреме провадження, в цей час перебувала приблизно за 30 м до місця вчинення розбою, біля автомобіля, яким вони приїхали.

Засуджений ОСОБА_2 проник у салон автомобіля, а ОСОБА_1 та інша особа, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження, демонструючи зброю, здійснюючи постріли з неї, погрожуючи спричинити тілесні ушкодження, змусили ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вийти з автомобіля й лягти на землю, подолавши у такий спосіб волю потерпілих до опору, які сприйняли злочинні дії як реальну загрозу їх здоров'ю і життю та заволоділи майном ОСОБА_3 і ОСОБА_4 а саме: грошовими коштами в сумі 120 000 грн, мобільними телефонами марок "FlyDS123" та "NOKIA-515" на суму 2 281 грн. і GPS-навігатором марки "Navi 3590 LMT" вартістю 4 500 грн, чим завдали матеріальної шкоди потерпілим на загальну суму 126 781 грн.

Крім того, ОСОБА_1 20 червня 2014 року приблизно о 08.30 год. на території лісового масиву неподалік м. Комарно Городоцького району Львівської області знайшов 10 патронів кільцевого запалювання калібру 5.6 мм, які є боєприпасами до мисливської та спортивної нарізної зброї, придатної до стрільби, та приніс до свого помешкання за адресою: вул. Полева, 23, м. Комарово, Городоцький район, Львівська область, де без передбаченого законом дозволу зберігав у житловому будинку з 20 червня до 01 липня 2014 року, тобто до моменту, коли ці бойові припаси були виявлені та вилучені працівниками міліції.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині призначеного покарання змінити та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, вказує, що судами при призначенні покарання належним чином не враховано дані про його особу і всі пом'якшуючи обставини.

Разом з тим, засуджений до касаційної скарги долучив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. Клопотання обґрунтовує тим, що він не зміг своєчасно оскаржити судові рішення у зв'язку з хворобливим станом здоров'я, про що долучив відповідні довідки.

Перевіривши дотримання скаржником порядку, строків касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 слід поновити строк на касаційне оскарження вироку Жидачівського районного суду Львівської області від 25 березня 2015 року та ухвали Апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2015 року, оскільки його порушено з поважних причин та прийняти касаційну скаргу до розгляду.

Разом з тим, розглянувши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши надані до скарги судові рішення, касаційний суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Щодо доводів засудженого про суворість призначеного покарання, то вони є непереконливими.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи його ОСОБА_1 суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, який позитивно характеризується за місцем проживання, є особою молодого віку, розкаюється у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, на утриманні має двох малолітніх дітей, одна із яких інвалід дитинства, відшкодував матеріальну шкоду, думку потерпілих, які просили суворо не карати - це обставини які пом'якшують покарання. Обставини, які обтяжують покарання суд не знайшов.

Враховуючи викладене, суд дійшов правильного висновку про неможливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства і призначив основне покарання у виді позбавлення волі у мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.

На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_1 місцевим судом покарання, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, є необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів,відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.

ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, є належним чином вмотивованою та обґрунтованою.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що в даному випадку необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки з касаційних скарг, наданих до них судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарг немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд,

Поновити строк засудженому ОСОБА_1 на касаційне оскарження вказаних судових рішень.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Жидачівського районного суду Львівської області від 25 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2015 року.