Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого - судді

Короткевича М.Є., 

суддів за участю прокурора

Присяжнюк Т.I. і Нікітіна Ю.I.,  Морозової С.Ю. 

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 листопада 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від  28 грудня 2005 року, яким

ОСОБА_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за ст. 116 КК України (2341-14) до позбавлення волі на 4 роки, за ст. 123 КК України (2341-14) на 2 роки, а на підставі ст.70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів остаточно призначено 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 від відбування покарання звільнено з іспитовим строком 2 роки з покладення згідно ст.76 КК України (2341-14) відповідних обов'язків.

З засудженого стягнуто 800 грн. на користь потерпілої ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він  17 липня 2005 року о 21.00 год., перебуваючи за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1, в стані сильного душевного хвилювання заподіяв ОСОБА_2 тяжке тілесне ушкодження і вчинив умисне вбивство ОСОБА_3 в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства і систематичного знущання з боку потерпілих.

У касаційному поданні прокурора поставлене питання про скасування постановленого вироку через неправильне застосування кримінального закону, оскільки. на думку прокурора, суд неправильно кваліфікував дії засудженого, як вчинені у стані сильного душевного хвилювання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, яка вважає постановлені судові рішення законними і обгрунтованими, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення подання немає.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_1 у заподіянні вказаних злочинних дій у стані сильного душевного хвилювання відповідають фактичним обставинам справи, обгрунтовані сукупністю розглянутих в судовому засіданні і наведених у вироку доказів, зокрема, показаннями засудженого, який не заперечував, що він у відповідь на неправомірну поведінку потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3.,  які у стані  алкогольного  сп'яніння тривалий час знущались над ним (ображали, ОСОБА_2 вдарила його пляшкою у плече, а ОСОБА_3 намагався вдарити віконною рамою), наніс спочатку удар ножем ОСОБА_2, а потім ОСОБА_3., але скільки разів і в які частини тіла не пам'ятає. Такі показання засуджений послідовно давав на досудовому слідстві і підтвердив їх під час проведення відтворення обстановки і обставин події.

Показання ОСОБА_1 про обставини  вчинення злочинів повністю підтвердила потерпіла ОСОБА_2, а також потерпіла ОСОБА_4, які в судовому засіданні після зміни прокурором обвинувачення не заперечували проти перекваліфікації дій засудженого з ч.1 ст.121 і ч.1 ст.115 КК України (2341-14) відповідно на ст.ст.123 і 116 КК України (2341-14) .

Також винність засудженого у вчиненні вищезазначених злочинів підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5., ОСОБА_6 та інших про неправомірну поведінку ОСОБА_3 щодо ОСОБА_1 на протязі тривалого часу; показаннями свідка ОСОБА_7 - дільничного інспектора, до якого засуджений неодноразово звертався зі скаргами на ОСОБА_3, і який одразу після злочинів прибув на місце події, де ОСОБА_1 сам відчинив вхідні двері, вів себе неадекватно, був у шоковому стані і на питання відповідати не міг.

Згідно акту стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_1 на момент вчинення злочинів міг усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Однак, як пояснив допитаний в судовому засіданні експерт-психолог ОСОБА_8, ОСОБА_1 є особистістю позитивної соціальної орієнтації, яка за своїми природними даними схилена до афективних форм реагування, і яка тривалий час терпіла образи та інші форми насильства з боку потерпілих, але останній конфлікт між  засудженим і потерпілими, а також нанесений йому удар пляшкою,  призвели ОСОБА_1 до стану фізіологічного афекту (сильного душевного хвилювання), про що також свідчать кількість і локалізація заподіяних ним ножових поранень та подальша неадекватна поведінка.

Суд належно оцінив усі докази у сукупності та з урахуванням усіх обставин справи, а також тієї обставини, що прокурор в судовому засіданні змінив обвинувачення щодо ОСОБА_1, дійшов обгрунтованого висновку про те, що засуджений заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження ОСОБА_2 і вчинив умисне вбивство ОСОБА_3 у стані сильного душевного хвилювання, правильно кваліфікувавши його дії відповідно за ст.123 і ст.116 КК України (2341-14) .

Призначена засудженому міра покарання відповідає вимогам ст.65 КК України (2341-14) і є справедливою.

Порушень норм кримінально-процесуального законодавства України, які можуть бути підставами для скасування чи зміни постановленого судового рішення, по справі не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

касаційне подання заступника прокурора Донецької області на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 грудня 2005 року щодо ОСОБА_1 залишити без задоволення, а зазначений вирок - без змін.