Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Квасневської Н.Д.,

суддів Леона О.І., Бех М.О.,

при секретарі Асановій Є.С.,

засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1,

захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_2,

за участю прокурора Тридуба М.С.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12014160480001231 за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Цибулівка Тростянецького району Вінницької області, мешканця АДРЕСА_1,

громадянина України, не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) .

Вироком Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі.

На підставі ст. 124 КПК України з засудженого стягнуто процесуальні витрати, долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12 травня 2015 року вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та закриття кримінального провадження. Посилається на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, порушення кримінального процесуального закону, неповноту та однобічність досудового розслідування та судового слідства. Вважає, що суд не дав належної оцінки доказам, які свідчать про те, що потерпілий ОСОБА_3 не оборонявся від дій засудженого ОСОБА_1, а, навпаки, нападав на нього, а також самостійно заподіяв собі тілесні ушкодження.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 02 квітня 2014 року приблизно о 09 годині, знаходячись у приміщенні будинку за адресою АДРЕСА_1, під час сварки на ґрунті неприязних відносин, які раптово виниклипід час розпиттяалкогольних напоїв з ОСОБА_3, умисно наніс останньому кухонним ножем удар в живіт, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких настала смерть потерпілого.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та захисника на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, який вважав, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 410- 411 КПК України доводи щодо неповноти та однобічності судового розгляду не перевіряються судом касаційної інстанції, оскільки є предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який згідно зі ст. 409 КПК України має право на скасування вироку з зазначених підстав.

Доводи касаційної скарги захисника про незаконність вироку щодо ОСОБА_1 аналогічні доводам, які були наведені ним та засудженим в апеляційних скаргах, вони були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, та визнані необгрунтованими. Апеляційний суд проаналізував такі доводи, дав на них вичерпні відповіді та, залишаючи без задоволення апеляційні скарги, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необгрунтованими.

Погоджуючись з висновками місцевого суду, апеляційний суд зазначив в ухвалі, що суд першої інстанції зробив висновок про винуватість ОСОБА_1 в умисному заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_3,від яких настала смерть потерпілого, давши належну оцінку в сукупності та взаємозв'язку показанням засудженого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_4, даним протоколів огляду місця події, висновкам судово-медичної експертизи про наявність в крові ОСОБА_3 концентрації етилового спирту, що відповідає сильному алкогольному сп'янінню у живої особи, а також про характер і локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених на трупі, механізм їх заподіяння та причину смерті ОСОБА_3 З такими висновками погоджується і суд касаційної інстанції.

Отже, суд дав повну і всебічну оцінку доказам у справі та дійшов обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом. Таким чином, судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для справи. Докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість засудженого у вчиненні інкримінованого злочину за викладених у вироку обставин є належними, допустимими, достатніми і достовірними, вони узгоджуються між собою, тому суд обгрунтовано поклав їх в основу вироку.

На підставі проаналізованих доказів суд правильно встановив обставини вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення та виклав їх у вироку. Виходячи з обставин, за яких було вчинено злочин, та його наслідків, дії засудженого правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України. Підстав вважати, що діям ОСОБА_1 надано неправильну юридичну оцінку, немає.

Судом першої та апеляційної інстанцій ретельно перевірялися доводи про самостійне заподіяння потерпілим ОСОБА_3 собі тілесних ушкоджень та визнані необгрунтованими, оскільки вони не знайшли свого підтвердження матеріалами кримінального провадження. Мотиви на спростування доводів засудженого та його захисника наведені у вироку та в ухвалі.

При перегляді справи в апеляційному порядку, апеляційним судом належним чином перевірені наведені в апеляційних скаргах доводи та прийнято рішення з наведенням докладних підстав в ухвалі, яка відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, які б тягнули скасування судових рішень щодо ОСОБА_1, судами першої та апеляційної інстанції по справі допущено не було.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 376 КПК України, колегія суддів,

Вирок Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 травня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.