Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пузиревського Є. Б., суддів: Кравченка С. І., Слинька С. С., при секретарі судового засідання Зінорук В. В., за участю прокурора Вергізової Л. А., захисникаОСОБА_6, потерпілоїОСОБА_7,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12014160180000656 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 07 травня 2015 року щодо ОСОБА_8,

Вироком Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 лютого 2015 року

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено:

- за п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років;

- за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_8 за сукупністю злочинів визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_8 процесуальні витрати.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 07 травня 2015 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винним і засуджено за те, що він у вечірній час 27 квітня 2014 року в квартирі АДРЕСА_1 під час спілкування з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, яка в черговий раз розповіла йому скарги на свого чоловіка, при цьому висловила прохання розправитись з чоловіком, щоб його ніколи не бачити в своєму житті. Також вона повідомила ОСОБА_8, що її чоловік повернеться з роботи близько 04 години ранку 28 квітня 2014 року, натякнувши, що в цей час його необхідно зустріти і вирішити її проблему.

Біля 03 год. 28 квітня 2014 року ОСОБА_8, знаходячись в дворовому проході між АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1, зустрів ОСОБА_9 і, виконуючи попередню домовленість з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, спрямовану на заподіяння смерті ОСОБА_9, вихопив заздалегідь підготовлений і споряджений набоями обріз рушниці ІЖ-К НОМЕР_1 та здійснив постріл, заподіявши ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження, від яких той помер на місці події.

Після чого ОСОБА_8 по телефону повідомив замовницю про виконання вбивства, викинув стріляну гільзу та сховав обріз мисливської рушниці до схованки у домогосподарстві свого батька.

Також у вересні 2013 року ОСОБА_8 на звалищі в районі Михайлівка у м. Котовську знайшов обріз мисливської рушниці моделі ІЖ-К НОМЕР_1, 1959 року випуску, що є гладкоствольною вогнепальною зброєю, який забрав та зберігав у домогосподарстві свого батька по АДРЕСА_3, а також періодично перевозив його у власному автомобілі та носив з собою без передбаченого законом дозволу. О 07 год. 29 квітня 2014 року вказаний обріз мисливської рушниці у ОСОБА_8 було вилучено працівниками міліції.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Зазначає, що ОСОБА_8 діяв не на замовлення, а на власний розсуд, а тому його дії не можуть бути кваліфіковані за п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України, також він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 263 КК України на підставі ч. 3 цієї статті, оскільки зброю працівникам міліції він передав добровільно.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_6 на підтримання касаційної скарги, думку прокурора та потерпілої ОСОБА_7, які заперечували проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються детально наведеними у вироку доказами, які суд усебічно, повно та об'єктивно дослідив, правильно оцінив.

Доводи захисника про відсутність у провадженні належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених п. 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, є безпідставними.

Так, винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується:

- показаннями свідка ОСОБА_10, яка повідомила, що біля 06 год. 28 квітня 2014 року на тротуарі між будинком АДРЕСА_1 та дитячим садочком по АДРЕСА_2 вона побачила незнайомого чоловіка, який лежав на спині, про що повідомила в міліцію;

- показаннями свідка ОСОБА_11, яка повідомила, що біля 04 год. 28 квітня 2014 року вона почула постріл, потім від працівників міліції їй стало відомо, що неподалік будинку виявлено труп ОСОБА_9 з ознаками насильницької смерті;

- показаннями свідка ОСОБА_12, яка повідомила, що близько 17 год. 27 квітня 2014 року вона разом з ОСОБА_8 перебували в гостях у ОСОБА_13, де чула, що ОСОБА_9 телефонував дружині і говорив, що прийде з роботи раніше, біля 20 год. вона пішла, а ОСОБА_8 залишився. Вранці ОСОБА_13 повідомила її по телефону про смерть свого чоловіка ОСОБА_9;

- показаннями свідка ОСОБА_14, який повідомив, що 28 квітня 2014 року йому зателефонував його син ОСОБА_8 та повідомив де знаходиться обріз мисливської рушниці і попросив привезти його додому в м. Котовськ;

- показаннями свідка ОСОБА_15, який повідомив, що його брат протягом тривалого часу мешкав з ОСОБА_13, він знав про те, що коли брат на роботі, то до його дружини приходить молодий чоловік. Коли він дізнався про смерть ОСОБА_9, то приїхав у м. Котовськ і побачив у квартирі на тумбочці телефон ОСОБА_13, де останній дзвінок від брата був о 22 год. 25 хв., після чого дружина брата декілька раз телефонувала на інший номер, про що він повідомив міліцію, пізніше вони дізналися, що цей номер належав ОСОБА_8 Також зі слів знайомої йому відомо, що дружина брата давно підшукувала виконавця для вбивства ОСОБА_9;

- показаннями свідка ОСОБА_16, який був понятим під час проведення слідчого експерименту та повідомив, що ОСОБА_8 розповів та відтворив обставини вбивства ОСОБА_9;

- показаннями свідка ОСОБА_17 - судово-медичного експерта, який підтвердив свої висновки про причини смерті ОСОБА_9 та повідомив, що смерть останнього перебуває у прямому причинному зв'язку з проникаючими в порожнину черепа сліпими вогнепальними пораненнями;

- показаннями свідка ОСОБА_18 - експерта балістичної експертизи, який повідомив, що самовільний постріл із наданого на дослідження обрізу рушниці ІЖ-К НОМЕР_1 без прикладання на спусковий гачок необхідного зусилля та без взводу курка неможливий.

Ці показання повністю узгоджуються між собою, є послідовними й підтверджуються: матеріалами кримінального провадження, зазначеними в реєстрі матеріалів досудового розслідування, зокрема даними висновків балістичних експертиз, відповідно до яких вилучений у ОСОБА_8 предмет є нестандартною, короткоствольною, гладкоствольною вогнепальною зброєю, виготовленою з мисливської рушниці 16 калібру моделі ІЖ-К НОМЕР_1, 1959 року випуску, шляхом укорочення саморобним способом ствола і відокремлення прикладу, для стрільби придатний, самовільний постріл із цієї зброї без прикладання на спусковий гачок необхідного зусилля та без взводу курка неможливий; даними протоколів огляду місця подій; даними протоколу слідчого експерименту; даними висновку судово-медичної експертизи та іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Твердження захисника ОСОБА_6 про те, що дії ОСОБА_8 не можуть бути кваліфіковані як умисне вбивство, вчинене на замовлення, не ґрунтуються на зібраних в матеріалах провадження доказах та спростовуються, зокрема, даними відеозапису слідчого експерименту, під час якого ОСОБА_8 добровільно розповів, що ОСОБА_13 скаржилася йому на свого чоловіка, висловлювала побажання, щоб з ним хтось розправився, щоб його ніколи не бачити. Крім того, матеріалами провадження встановлено, що крім особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, ОСОБА_8 ніхто не міг повідомити час повернення додому ОСОБА_9

Не знайшли свого підтвердження і доводи захисника про незаконне засудження ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки, на думку захисника, зброя була передана засудженим добровільно, а тому він має бути звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ч. 3 цієї статті. Однак, як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_8 передав наявну в нього вогнепальну зброю під час проведення оперативно-розшукових дій працівниками міліції, а тому в даному випадку не можна говорити про добровільність здачі ОСОБА_8 зброї органам влади.

Таким чином, винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених п. 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, повністю доведена і його дії кваліфіковані правильно.

Призначаючи покарання ОСОБА_8, суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, що є злочинами середньої тяжкості та особливо тяжким, особу винного, який позитивно характеризується, обставини, що пом'якшують покарання, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні малолітню дитину та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання в межах санкцій частин статей, за якими його визнано винним.

Також суд правильно призначив засудженому ОСОБА_8 покарання на підставі ст. 70 КК України.

Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення ним нових злочинів.

Розглянувши за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 матеріали провадження та детально їх вивчивши, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про правильне встановлення місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та про правильність кваліфікації його дій, а також звернув увагу на докази, які спростовують доводи, викладені в апеляціях.

ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та в повній мірі відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування судових рішень, у провадженні не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436- 438 КПК України, колегія суддів

Вирок Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 07 травня 2015 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.