Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А.М., суддів: при секретарі Єлфімова О.В., Сахна Р.І., Зотові О.В., за участю прокурора Жукова О.В., розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 1 грудня 2015 року кримінальне провадження № 12015220290000045 щодо ОСОБА_6,

Вироком Зачепилівського районного суду Харківської області від 7 квітня 2015 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого 24.12.2014 року за ч. 2 ст. 125 КК України до 150 годин громадських робіт, засуджено за ч. 2 ст. 389 КК України до 240 годин громадських робіт за місцем мешкання.

Приєднано невідбуту частину покарання у виді 22 годин громадських робіт за вироком Зачепилівського районного суду Харківської області від 24.12.2014 року шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, та визначено остаточне покарання в порядку ч.1, ч.2 та ч. 4 ст. 71 КК України у виді 240 годин громадських робіт за місцем мешкання.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він, будучи засудженим 24.12.2014 року Зачепилівським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 125 КК України до 150 годин громадських робіт за місцем свого мешкання при Малоорчицькій сільській раді Зачепилівського району Харківської області, був ознайомлений інспектором КВІ Зачепилівського району Харківської області письмово під розпис з умовами відбування покарання та попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання. Однак, відбуваючи покарання з 04.02.2015 року без поважних причин з метою ухилення від відбування громадських робіт в період часу з 23.02.2015 року по 10.03.2015 року не прибував до Малоорчицької сільської ради для відбування покарання у виді громадських робіт більше двох разів.

Апеляційний суд Харківської області зазначений вирок у частині призначеного ОСОБА_6 покарання скасував, постановив свій вирок від 28 липня 2015 року, яким ОСОБА_6 призначив за ч. 2 ст. 389 КК України покарання у виді 2 місяців арешту. На підставі ст. 71 КК України, до призначеного покарання повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Зачепилівського районного суду Харківської області від 24.12.2014 рокуі остаточно призначено покарання у виді арешту на 2 місяці 2 дні.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного йому покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 389 КК України у касаційній скарзі не оскаржуються.

Доводи касаційної скарги засудженого про невідповідність призначеного йому покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості не спростовують висновки апеляційного суду щодо призначеного покарання.

При призначені ОСОБА_6 покарання апеляційний суд, у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого.

При цьому апеляційний суд правильно прийшов до висновку про незаконність призначеного судом першої інстанції виду покарання, який не передбачений ч. 2 ст. 389 КК України та правильно, задовольнивши апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок місцевого суду у частині призначеного покарання та постановив свій вирок, яким покарання ОСОБА_6 призначив у відповідності до санкції вчиненого ним злочину та загальним засадам призначення покарання.

Крім того, апеляційний суд, врахувавши невідбуте засудженим покарання за попереднім вироком, правильно, застосувавши положення ст. 72 КК, призначив остаточне покарання ОСОБА_6 за сукупністю вироків у відповідності до ст. 71 цього Кодексу.

Призначене засудженому покарання за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Вирок апеляційного суду постановлений у відповідності до вимог ст. 420 КПК, відповідає вимогам ст. 374 цього Кодексу.

При цьому апеляційний суд належним чином вмотивував свій висновок щодо неможливості застосування до засудженого положень ст. 69 КК і з таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину не встановлено і таких у касаційній скарзі не наведено.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування вироку апеляційного суду з підстав, зазначених у касаційній скарзі засудженого.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та вмотивований вирок щодо ОСОБА_6 колегією суддів не виявлено.

Керуючись статтями 434, 436 - 438 КПК України, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Харківської області від 28 липня 2015 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.