Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А.М., суддів: при секретарі Пузиревського Є.Б., Сахна Р.І. Зотові О.В., за участю прокурора Жукова О.В., розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 1 грудня 2015 року кримінальне провадження № 12014160370000400 щодо ОСОБА_6,

Вироком Миколаївського районного суду Одеської області від 13 травня 2015 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого 03.06.2011 року Миколаївським районним судом Одеської області за ст. 185 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 510 грн.,

Засуджено: - за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі; - ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно ОСОБА_6 призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 2 липня 2015 року вказаний вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він, 17 листопада 2014 року о 23 годині, за попередньою змовою та спільно з невстановленою досудовим розслідуванням особою, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проникли до житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, звідки таємно викрали майно ОСОБА_7 на загальну суму 975 грн. Після чого, проникли до гаражу за вказаною адресою, звідки таємно викрали майно ОСОБА_7 на загальну суму 3089 грн.

Крім того, 21 листопада 2014 року о 21 годині, ОСОБА_6, за попередньою змовою та спільно з невстановленою досудовим розслідуванням особою, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, прибули до домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_3. Після чого, ОСОБА_6 проник до приміщення сараю, розташованого на території вказаного домоволодіння, звідки таємно викрав майно ОСОБА_8 на загальну суму 630 грн., а також з автомобіля, котрий перебував у дворі, таємно викрав майно ОСОБА_8 на загальну суму 394 грн. Таким чином ОСОБА_6 та невстановлена досудовим розслідуванням особа спричинили потерпілому ОСОБА_8 матеріальні збитки на загальну суму 1024 грн.

Крім того, 21 листопада 2014 року о 21 годині 30 хвилин, ОСОБА_6, за попередньою змовою та спільно з невстановленою досудовим розслідуванням особою, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, прибули до домоволодіння розташованого по АДРЕСА_2. Після чого, ОСОБА_6 проник до приміщення сараю вказаного домоволодіння звідки таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_9 на загальну суму 2710 грн.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_10, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що суди не врахували дані про особу винного, що пом'якшують його покарання, та призначили суворе покарання. Також вказує, що суд першої інстанції не мав права розглядати справу в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, оскільки проти цього заперечував потерпілий ОСОБА_8 Також вказує, що апеляційний суд не звернув увагу на вказані порушення та постановив судове рішення, яке не відповідає вимогам закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні зазначених у вироку кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оскаржуються.

Доводи касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості є безпідставними.

При призначені ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції, на підставі вимог ст.ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, в тому числі і ті, які зазначені у касаційній скарзі.

На підставі цих даних суд першої інстанції призначив ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією інкримінованого йому більш тяжкого кримінального правопорушення. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання є справедливим, таким, що повністю відповідає загальним засадам призначення покарання, та є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи захисника з приводу істотного порушення вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження також є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд, вислухавши думку учасників процесу, які не заперечували проти розгляду справи в скороченому порядку, роз'яснивши їм наслідки такого розгляду, розглянув справу у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України. Права обвинуваченого і потерпілих, у тому числі і Кривов'язенка С.В., порушені не були.

Крім того, аналогічні доводи щодо суворості призначеного ОСОБА_6 покарання та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону були наведені в апеляційній скарзі захисника та перевірялися судом апеляційної інстанції, який визнав їх безпідставними.

При цьому, свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає. ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Таким чином, підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та вмотивовані судові рішення щодо ОСОБА_6 колегією суддів не виявлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436- 438 КПК України, колегія суддів

Вирок Миколаївського районного суду Одеської області від 13 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 2 липня 2015 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, касаційну скаргу захисника ОСОБА_10 - без задоволення.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.