Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Слинька С.С., Пузиревського Є.Б.,

при секретарі Холявчуку А.А.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014100040012840 за обвинуваченням

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Зеленогорськ Красноярського Краю Російської Федерації, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України,

за участю прокурора Хейлик Н.М.,

за касаційною скаргою прокурора на вирок Апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2015 року,

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції через істотні порушення кримінального процесуального закону. Зазначає, що у порушення вимог ст. ст. 374, 420 КПК України, апеляційний суд не призначив ОСОБА_1 покарання за вчинений ним злочин, не вказав, який саме принцип застосував суд при призначенні остаточного покарання, відповідно до вимог ст. 71 КК України, та яке остаточне покарання визначено засудженому. Також, не дотримався положень ч. 4 ст. 71 КК України, помилково пославшись на попередній вирок Дніпровського районного суду м. Києва в той час, як ОСОБА_1 був засуджений Деснянський районним судом м. Києва.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16 січня 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Ухвалено покарання за даним вироком виконувати окремо від покарання, призначеного за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 3 червня 2014 року.

Вирішені питання про речові докази у провадженні.

Апеляційним судом м. Києва цей вирок скасовано в частині призначеного покарання та постановлено свій вирок від 16 червня 2015 року, яким на підставі ст. 71 КК України ОСОБА_1 приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 3 червня 2014 року у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі та ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., який виконувати самостійно, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 3 червня 2014 року на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_1 взято під варту в залі суду.

Строк відбування покарання рахувати з 16 червня 2015 року.

В решті вирок районного суду залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 25 вересня 2014 року, приблизно о 20 год. 10 хв., перебуваючи в приміщенні гіпермаркету "Ашан" по пр-ту Ватутіна, 2-Т в м. Києві, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих спонукань, таємно викрав товар, який належить ТОВ "Ашан Україна Гіпермаркет" на загальну суму 843,71 грн.

ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, попрямував до виходу з гіпермаркету, не сплативши за товар, пройшов за межі касових зон, але був затриманий працівниками охорони.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України прокурором у касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів касаційної скарги про істотні порушення кримінального процесуального закону, допущені апеляційним судом при постановленні вироку, то колегія суддів вважає їх обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК України вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 КПК України в резолютивній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред'явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом.

Висновок суду про призначене покарання повинен бути вмотивованим і сформульований так, щоб при виконанні вироку не виникало сумнівів щодо виду та розміру покарання.

При складанні вироку ці вимоги кримінального процесуального закону апеляційним судом не дотримані.

Розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, скасовуючи вирок районного суду щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання та, постановляючи свій вирок, апеляційний суд не визначив покарання по обвинуваченню, що визнане судом доведеними, не визначив остаточне покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, як про це обґрунтовано зазначено в касаційній скарзі прокурора. Крім того, у резолютивній частині вироку йдеться про попереднє засудження ОСОБА_1 вироком Дніпровського районного суду м. Києва у той час, як він був засуджений Деснянським районним судом м. Києва.

Таке рішення апеляційного суду не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а тому його не можна вважати законним та обґрунтованим.

З урахуванням викладеного, вирок апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та ухвалити рішення, яке буде відповідати вимогам закону.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 438, 441 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.