Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Орлянської В.І., Франтовської Т.І.,

при секретарі Холявчуку А.А.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015030010000841 за обвинуваченням

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

за участю прокурора Парусова А.М.,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Волинської області від 16 липня 2015 року,

Як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений ставить питання про скасування вироку апеляційного суду, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості. Зазначає, що він вину визнав, щиро розкаявся, раніше не судимий, працює приватним підприємцем, має на утриманні двох неповнолітніх дітей і дружину, яка знаходиться у декретній відпустці, а також бабу і діда похилого віку.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вирок вважає законним і заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі.

Вирішені питання про судові витрати, речові докази та цивільні позови у провадженні.

Апеляційним судом Волинської області вирок суду першої інстанції скасовано в частині призначеного покарання і постановлено свій вирок від 16 липня 2015 року, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 2 ст. 121 КК України 8 років 6 місяців позбавлення волі.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 24 березня 2015 року, приблизно о 22 годині за місцем свого проживання по АДРЕСА_2, під час конфлікту з вітчимом ОСОБА_2, який виник на ґрунті неприязних відносин та переріс у бійку, наніс останньому не менше семи ударів руками та близько трьох ударів ногою в ділянку голови, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, від яких останній помер через 1,5-3 години після їх нанесення.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 121 КК України, у касаційному порядку засудженим не оспорюються.

Що стосується доводів скарги про суворість призначеного апеляційним судом покарання, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Що стосується призначеного апеляційним судом ОСОБА_1 покарання, то воно, на думку колегії суддів, не відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, з урахуванням обставин вчинення злочину, ступеня його тяжкості, даних про особу винного, обставин, що пом'якшують покарання, та за відсутності таких, що обтяжують його.

На думку колегії суддів, апеляційний суд з достатньою повнотою не врахував, що суд першої інстанції визнав обставинами, які пом'якшують покарання, тільки дві - активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття ОСОБА_1 та зазначив про відсутність обставин, які його обтяжують.

Крім того, міськрайонний суд зазначив і взяв до уваги, що ОСОБА_1 є таким, що не має судимості, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вину і заявлений цивільний позов визнав, має постійне місце проживання, де характеризується задовільно, працює приватним підприємцем, проживає у цивільному шлюбі з громадянкою ОСОБА_3, завдані потерпілому збитки не відшкодував.

Також врахував суд першої інстанції і думку потерпілого, який наполягав на суворому покаранні.

Скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання і ухвалюючи рішення про призначення більш суворого покарання, апеляційний суд помилково зазначив, що обставинами, які пом'якшують покарання, суд першої інстанції визнав знаходження на утриманні малолітньої дитини та пристарілих баби і діда, оскільки ці обставини були враховані, але не визнавалися пом'якшуючими.

Крім того, суд апеляційної інстанції поставив під сумнів щире каяття засудженого, з огляду на те, що не відшкодовані завдані збитки, посилаючись на те, що ОСОБА_1 тільки обіцяв їх відшкодувати.

Проте, апеляційний суд не звернув уваги на документи, які знаходяться у кримінальному провадженні.

Так, згідно із свідоцтвом про смерть, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_1 - дружина потерпілого ОСОБА_2

Після вчинення злочину, ОСОБА_1 27 березня 2015 року був затриманий в порядку ст. 308 КПК України, а 29 березня йому обрана міра запобіжного заходу у виді взяття під варту до 26 травня 2015 року.

21 травня 2015 року постановлено вирок щодо ОСОБА_1, якого залишено під вартою.

За наявності зазначених обставин, у ОСОБА_1 була відсутня реальна можливість відшкодувати заподіяні збитки.

Що стосується думки потерпілого про призначення суворого покарання, то вона може бути врахована судом, але не є вирішальною, якщо суперечить вимогам закону про необхідне й достатнє покарання для виправлення особи.

Крім того, суд залишив поза увагою наявний у кримінальному провадженні висновок експерта № 386 (а. 117-118), відповідно до якого ОСОБА_1 також нанесено тілесні ушкодження, отримані за вказаних ним обставин (згідно пояснень обстежуваного, під час бійки з вітчимом, який наносив їх йому долонями, кулаками та гантелею 5 кг).

Оскільки Апеляційним судом не встановлені обставини, що обтяжують покарання засудженому, з урахуванням обставин, викладених вище, колегія суддів вважає за можливе пом'якшити покарання до мінімальної межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 121 КК України.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 441 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Волинської області від 16 липня 2015 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання змінити.

Призначити ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України покарання 7 років позбавлення волі.

В решті судове рішення залишити без зміни.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.