Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді Зубара В.В.,

суддів Кульбаби В.М., Пойди М.Ф.,

при секретарі Асановій Є.С.,

за участю прокурора Цигана Ю.В.

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження № 12014180200001068 відносно ОСОБА_1 за касаційною скаргою прокурора, яка брала участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 24 березня 2015 року.

Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 21 січня 2015 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 раніше не судимого,

визнано винуватим за ч. 1 ст. 286 КК та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК.

Стягнуто з ОСОБА_1: на користь потерпілої ОСОБА_2 45 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 2000 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу; на користь бюджету Рівненської обласної ради 7270 грн. 09 коп. витрачених на лікування потерпілої.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 24 березня 2015 року зазначений вирок в частині призначення покарання змінено. Ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог прокурора про стягнення з ОСОБА_1 7270,09 грн. за стаціонарне лікування потерпілої за недоведеністю понесення таких витрат закладом охорони здоров'я.

В решті вирок залишений без зміни.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 о 7год. 55хв. 12 серпня 2014 року, керуючись технічно несправним транспортним засобом марки "Citroen Berlingo", р.н. НОМЕР_1, рухаючись на 313 км + 375 м автодороги Київ-Ковель-Ягодин по вул. Варшавській у с. Іванівка Сарненського району Рівненської області у напрямку м. Сарни, порушив вимоги п.п. 10.1, 1.5, 2.3 (б), 2.9 (б), 31.4.2 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , проявив неуважність до дорожньої обстановки, не впорався з керуванням та допустив наїзд на ОСОБА_2, яка рухалась велосипедом у зустрічному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості при вагітності 22-23 тижні.

У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Посилається на те, що апеляційним судом не враховані всі обставини вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, що засуджений з місця пригоди зник і був затриманий на посту ДАІ, що він керував несправним транспортним засобом., зазначає, також, про безпідставну відмову апеляційним судом у задоволенні позовних вимог прокурора, заявлених на користь бюджету Рівненської обласної ради щодо відшкодування витрат на лікування потерпілої. Вказує при цьому, що апеляційним судом не враховано відповідні положення Постанови Кабінету Міністрів № 545 від 16.07.1993 року (545-93-п) .

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_1 зазначає про законність ухвали апеляційного суду та про безпідставність доводів прокурора і просить залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень до неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при перегляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК (4651-17) , які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно з положеннями ст. 419 КПК у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду має бути зазначено мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався.

Вказаних вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції не виконав.

Так, вирішуючи питання щодо зміни вироку суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 в частині призначеного покарання і виключаючи з вироку додаткове покарання, апеляційний суд свої висновки належним чином не мотивував та залишив поза увагою обставини кримінального провадження, у тому числі і ті, на які посилається прокурор у своїй касаційній скарзі, а саме, що ОСОБА_1 керував несправним транспортним засобом та зник з місця пригоди.

Зазначені обставини, на думку колегії суддів суду касаційної інстанції, повинні бути враховані при вирішенні питання щодо правильності призначення ОСОБА_1 покарання

Крім того, визначаючи обґрунтованими доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1 щодо відмови в стягненні з нього витрат на стаціонарне лікування потерпілої в сумі 7270,9 грн., суд апеляційної інстанції належних мотивів щодо своїх висновків не навів, залишивши при цьому поза увагою положення, визначені Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету їх використання, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів № 545 від 16.07.1993 року (545-93-п)

Поряд з зазначеним, постановляючи ухвалу, апеляційний суд допустився суперечностей.

Так, суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що суд першої інстанції призначив покарання, яке є достатнім та необхідним для виправлення обвинувачення та попередження скоєння нових злочинів, і при цьому апеляційний суд одночасно вказав, що вирок суду в частині призначення покарання слід змінити та виключити додаткове покарання.

Крім того, виключивши з вироку додаткове покарання, апеляційний суд виклав резолютивну частину таким чином, що призначене ОСОБА_1 основне покарання підлягає реальному виконанню.

Наведені порушення, допущені апеляційним судом, на думку колегії суддів суду касаційної інстанції, є такими, що істотно вплинули на правильність прийняття рішення у суді апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, ухвала апеляційного суду-скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно розглянути матеріали кримінального провадження, перевірити доводи прокурора щодо м'якості призначеного ОСОБА_1 покарання і постановити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення з дотриманням усіх вимог кримінального, цивільного та кримінального процесуального закону.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 376, 434, 436 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 24 березня 2015 року відносно ОСОБА_1 - скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.