5-2567км15 Про підроблення офіційного документу - заповіту, посвідченого секретарем сільської ради, з метою заволодіння чужим майном та правом на майно, а саме правом на земельну частку (пай) розміром 4 га та грошовими вкладами - 18.11.2015 Прийняття

головуючого-судді Міщенка С.М., суддів Матієк Т.В., Широян Т.А., за участю секретаря прокурора потерпілих Зінорук В.В., Ковальчука О.С. ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 листопада 2015 року матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Вінницької області на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 16 червня 2015 року.

Вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 6 квітня 2015 року

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Обідне Немирівського району Вінницької області, проживаючу по АДРЕСА_1, громадянку України, раніше не судиму, -

визнано винуватою та засуджено: за ч. 1 ст. 358 КК України на 2 місяці арешту;

за ч. 4 ст. 358 КК України на 4 місяці арешту;

за ч. 3 ст. 190 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_9 за сукупністю цих злочинів остаточно призначено 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_9 звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави 3182 грн. 20 коп. судові витрати за проведення судово-почеркознавчих експертиз.

Згідно з вироком, ОСОБА_9 визнано винуватою та засуджено за те, що 8 липня 2002 року, з метою заволодіння чужим майном та правом на майно, а саме правом на земельну частку (пай) розміром 4 га та грошовими вкладами, вона, знаходячись в приміщенні Обідненської сільської ради Немирівського району, підробила офіційний документ - заповіт своєї матері ОСОБА_10 від 08.07.2002 року шляхом виконання підпису в графі "підпис спадкодавця" біля прізвища "ОСОБА_10.", який було посвідчено секретарем Обідненської сільської ради ОСОБА_11 та зареєстровано у журналі реєстрації нотаріальних дій за № 74 від 08.07.2002 року, з метою його подальшого використання для оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом.

Також, ОСОБА_9, діючи з єдиним умислом, 28 серпня 2004 року знаходячись у приміщенні Обідненської сільської ради підробила підпис свого рідного брата ОСОБА_7 в графі "підпис ОСОБА_7." в заяві про відмову від спадщини на її користь, яку було посвідчено секретарем Обідненської сільської ради ОСОБА_11 та зареєстровано у реєстрі за № 140 від 28.08.2004 року, з метою її подальшого використання для оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом.

Крім цього, 20 жовтня 2004 року, ОСОБА_9 знаходячись в м. Немирів Вінницької області, з метою заволодіння чужим майном та правом на майно, а саме правом на земельну частку (пай) розміром 4 га та грошовими вкладами ОСОБА_10, достовірно знаючи, що спадкоємцями її покійної матері за законом, окрім неї, є рідні брати ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_7 та сестра ОСОБА_8, при оформленні свідоцтва про право на спадщину за законом подала до державної нотаріальної контори Немирівського району підроблені нею завідомо неправдиві документи, а саме: заповіт своєї матері ОСОБА_10 від 08.07.2002 року, заяву від імені свого рідного брата ОСОБА_7 про відмову від спадщини на її користь та довідку № 06-9-35 від 01.10.2004 року, видану Обідненською сільською радою та посвідчену секретарем Маківчук В.М., про те, що спадкоємцем на спадкове майно ОСОБА_10 є її син ОСОБА_7 і дочка ОСОБА_9 та відсутність інших спадкоємців за законом чи заповітом, що не відповідало дійсності. Використання вказаних завідомо неправдивих документів стало підставою для оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом.

На підставі вказаних підроблених документів ОСОБА_9 оформила свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності КСП "Прогрес" с. Обідне Немирівського району, розміром 4 га, вартістю 39652 грн., та на грошові вклади ОСОБА_10 з усіма нарахованими відсотками та компенсаційними виплатами, що зберігаються в Обідненській філії № 020 Немирівського відділення Ощадбанку № 2929 на рахунках № НОМЕР_1 на суму 1000 грн., завдавши своїм рідним братам ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_7 та сестрі ОСОБА_8, які є спадкоємцями за заповітом від 21.11.2000 року, майнову шкоду на загальну суму 40652 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16 червня 2015 року вирок щодо ОСОБА_9 в частині її засудження за ч. 3 ст. 190 КК України скасовано, а провадження в цій частині закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Цей же вирок щодо ОСОБА_9 змінено, її дії перекваліфіковано з ч. 4 ст. 358 КК України на ч. 3 ст. 358 КК України та ухвалено вважати ОСОБА_9 засудженою: за ч. 1 ст. 358 КК України на 2 місяці арешту, на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільненою від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; за ч. 3 ст. 358 КК України на 3 місяці арешту, на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільненою від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_9 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції через істотне порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, посилаючись на безпідставне скасування вироку та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 190 КК України, бо вважає, що остання вжила всіх заходів для заволодіння майном шляхом замовчування відомостей, що мали бути повідомлені потерпілим, які також мали право на свою частку спадщини за законом, а підроблення нею заповіту матері та заяви брата є лише способом вчинення більш тяжкого злочину, а саме шахрайства. Мотивувальну частину ухвали прокурор вважає суперечливою, викладені у ній висновки містять протиріччя, а зміст ухвали не відповідає її резолютивній частині, бо вказавши в мотивувальній частині ухвали про необхідність виключення з обвинувачення за ст. 358 КК України вказівки про мету вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, а саме заволодіння майном потерпілих, у резолютивній частині ухвали суд з даного приводу рішення не прийняв. Крім того прокурор вважає, що закриваючи кримінальне провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення без дослідження обставин справи, апеляційний суд не міг дати їм іншу оцінку, ніж дав суд першої інстанції, що вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону з огляду на положення ст. 412 та ч. 1 п. 1 ст. 438 КПК України.

У запереченнях на касаційну скаргу заступника прокурора Вінницької області засуджена ОСОБА_9 просить ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 16 червня 2015 року залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення, посилаючись на відсутність в її діях шахрайства та безпідставність касаційної скарги щодо наявності вказаного обвинувачення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про обґрунтованість касаційної скарги, пояснення потерпілих, які підтримали касаційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із ухвали, підставою для скасування вироку в частині засудження ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 190 КК України та закриття кримінального провадження в цій частині за відсутністю складу кримінального правопорушення стали висновки про те, що: одні і ті ж дії не можуть бути кваліфіковані як заволодіння майном і як придбання права на майно; в діях ОСОБА_9 немає обману потерпілих, оскільки вона не повідомляла їм неправдивих відомостей; ініціатива на отримання спадщини мала виходити від самих потерпілих, а тому дії ОСОБА_9 щодо оформлення спадщини на себе не є обманом; у спадщині ОСОБА_9 має свою частку, що не враховано в обвинуваченні.

Перевіривши зазначені підстави скасування вироку щодо ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 190 КК України, колегія суддів вважає висновки апеляційного суду передчасними, непереконливими та суперечливими.

Дійсно, об'єктивна сторона злочину, визначена ст. 190 КК України (шахрайство), полягає у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману або зловживання довірою, а предметом шахрайства є як майно, так і право на майно. Суд першої інстанції визнав доведеним обвинувачення ОСОБА_9 спочатку у придбанні права на майно шляхом підроблення заповіту матері та усунення від спадкового майна шляхом підроблення заяви рідного брата ОСОБА_7, а потім у заволодінні спадковим майном шляхом оформлення на себе свідоцтва на земельний пай та грошові вклади матері. Чому за таких обставин є неправильною кваліфікація дій Артоуз судом першої інстанції з ухвали апеляційного суду не вбачається, а тому вказаний висновок колегія судді не може визнати переконливим.

Апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_9 не повідомляла рідним братам та сестрі неправдиві відомості щодо волі матері стосовно спадкового майна за її заповітом від 21.11.2000 року, то в її діях немає й обману потерпілих. Разом із тим цей суд не звернув увагу на те, що саме з метою одноособового заволодіння правом на спадкове майно та самим спадковим майном (згідно ухвали апеляційного суду - з метою отримання права на майно) ОСОБА_9 з допомогою секретаря сільської ради 08.07.2002 року підробила заповіт матері про успадкування майна лише нею та братом ОСОБА_7, а також заяву від імені останнього про відмову від отримання спадщини на її користь (т. 2, а.с. 26), завідомо знаючи, що спадкоємцями за заповітом матері від 21.11.2000 року, поряд з нею, є також рідні брати ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_7 та сестра ОСОБА_8.(т. 1, а.с. 108,109). Чому вказані дії ОСОБА_9 не є обманом потерпілих як шляхом замовчування дійсних обставин, так і шляхом підроблення заповіту матері та заяви брата, з ухвали апеляційного суду не вбачається, а тому і в цій частині висновок апеляційного суду є передчасним.

Питання про те, чому потерпілі не оформляли на себе спадщину, судом першої інстанції не досліджувалося, а тому висновок апеляційного суду про те, що в такому разі дії ОСОБА_9 щодо оформлення спадщини на себе не є обманом, колегія суддів також вважає передчасним, оскільки своє судове слідство він не проводив.

Суперечливим є і висновок апеляційного суду про те, що у спадщині ОСОБА_9 має свою частку, що не враховано в обвинуваченні, бо такий висновок ставить під сумнів обґрунтованість ухвали щодо відсутності в діях останньої такого складу злочину як шахрайство, бо за заповітом від 21.11.2000 року вона поряд зі своїми рідними братами та сестрою також мала право на частину спадкового майна. Разом із тим, право на частку майна не свідчить про обґрунтованість права та законність заволодіння ОСОБА_9 усім спадковим майном.

Як вбачається із ухвали, апеляційний суд допустив суперечність у своїх висновках і щодо мети вчинення злочину за ст. 358 КК України, на що у касаційній скарзі обґрунтовано вказує прокурор, бо не визнавши метою вчинення підроблення документів ОСОБА_9 заволодіння спадковим майном, апеляційний суд в резолютивній частині ухвали відповідного рішення не ухвалив, що свідчить про невідповідність цієї ухвали вимогам ст. 419 КПК України.

Оскільки висновки апеляційного суду є передчасними, непереконливими та суперечливими, про що обґрунтовано зазначено в касаційній скарзі, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_9 підлягає скасуванню з призначенням нового апеляційного розгляду, під час якого цьому суду слід ретельно перевірити доводи апеляцій та постановити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального законів.