5-2619км15 Про згвалтування, скоєне із застосуванням фізичного насильства, внаслідок чого потерпіла отримала легкі тілесні ушкодження, та відкрите викрадення у потерпілої золотого ланцюжка - 17.11.2015 Прийняття

головуючого Пузиревського Є. Б., суддів: Животова Г. О., Слинька С. С., при секретарі Асановій Є. С., за участю прокурора Міщенко Т. М., захисника ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_7, розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12014120170000707 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 травня 2015 року щодо ОСОБА_7,

Вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 березня 2015 року

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого вироком цього ж суду від 05.03.2014 р. за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

- за ч. 1 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

- за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_7 за сукупністю злочинів визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

На підставі ст. 71 цього Кодексу ОСОБА_7 за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_7 процесуальні витрати.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 травня 2015 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винним і засуджено за те, що він близько 23 год. 45 хв. 22 липня 2014 року біля балки з містком неподалік вул. Будьоного у с. Черняхівка Кіровоградського району Кіровоградської області схопив потерпілу ОСОБА_8 рукою ззаду, відвів її в сторону кущів, де повалив на землю і вступив із нею у статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, внаслідок чого остання отримала легкі тілесні ушкодження.

Крім того, о 00 год. 10 хв. 23 липня 2014 року там же ОСОБА_7 повторно, схопивши потерпілу ОСОБА_8 рукою за шию, заподіяв останній легкі тілесні ушкодження і відкрито викрав у неї золотий ланцюжок.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Зазначає, що суди при постановленні судових рішень послалися на недопустимі докази, не звернули уваги, що під час досудового розслідування було порушено право на захист ОСОБА_7, незаконно проведено огляд будинку та при затриманні ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються детально наведеними у вироку доказами, які суд усебічно, повно та об'єктивно дослідив, правильно оцінив.

Доводи захисника про відсутність у провадженні належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 186 КК України, є безпідставними.

Так, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується:

- показаннями потерпілої ОСОБА_8, яка повідомила, що вночі 22 липня 2014 року, коли вона поверталася додому, чоловік схопив її ззаду рукою за шию, відвів її в сторону, де зґвалтував і забрав у неї золотий ланцюжок. Вона бачила, що чоловік був одягнений у сині кросівки, світлі шорти. По голосу вона впізнала, що це був ОСОБА_7;

- показаннями свідка ОСОБА_9 - вітчима потерпілої, який повідомив, що вночі 23 липня 2014 року йому зателефонувала донька та попросила, щоб він провів її додому, зі слів доньки він знає, що останню зґвалтували і забрали золотий ланцюжок, вона також повідомила, що голос нападника був схожий на голос ОСОБА_7;

- показаннями свідка ОСОБА_10 - матері потерпілої, яка повідомила, що зі слів доньки знає, що її зґвалтували і забрали золотий ланцюжок, голос нападника був схожий на голос ОСОБА_7, також шия у потерпілої була червона і пізніше там у неї з'явилися синці;

- показаннями свідка ОСОБА_11 - подруги потерпілої, яка повідомила, що зі слів останньої знає, що нападник був в синіх кросівках і його голос був схожий на голос ОСОБА_7;

- показаннями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які були понятими при огляді місця події і повідомили, що під час огляду домоволодіння у ОСОБА_7 був вилучений золотий ланцюжок;

- показаннями свідка ОСОБА_14 - сестри ОСОБА_7, яка повідомила, що під час проведення огляду в частині будинку, де проживав брат, вона не бачила, щоб хтось на нього тиснув;

- показаннями свідка ОСОБА_15 - слідчого Кіровоградського РВ УМВС України в Кіровоградській області, який повідомив, що всі слідчі дії проводилися з дотриманням норм кримінального процесуального закону, в ході досудового розслідування ОСОБА_7 повністю визнав свою вину та щиро розкаявся, будь-якого тиску на нього не вчинялося;

- показаннями свідка ОСОБА_16, яка повідомила, що була понятою під час слідчого експерименту, де ОСОБА_7 добровільно розповів про вчинені ним злочини та відповів на поставлені йому питання;

- показаннями свідка ОСОБА_17 - працівника міліції, що затримував ОСОБА_7, який пояснив, що останній, перебуваючи у психолога, погодився надавати показання про обставини справи, також вони возили його на обстеження до судово-медичного експерта, тілесні ушкодження затриманому ніхто не наносив;

- показаннями свідка ОСОБА_18 - спеціаліста-поліграфолога УМВС України в Кіровоградській області, який повідомив, що до нього привели ОСОБА_7, якому він роз'яснив права, перед початком дослідження ОСОБА_7 сказав, що бажає в усьому зізнатися, оскільки це він зґвалтував потерпілу, жодного тиску на затриманого не чинилося.

Ці показання повністю узгоджуються між собою, є послідовними й підтверджуються: матеріалами кримінального провадження, зазначеними в реєстрі матеріалів досудового розслідування, зокрема даними протоколу прийняття заяви ОСОБА_8 про вчинене кримінальне правопорушення; даними протоколу огляду місця події із фототаблицею, під час якого оглянуто домоволодіння № 23 по вул. Лесі Українки в с. Соколівське Кіровоградської області та вилучено кросівки чорно-синього кольору, шорти біло-жовтого кольору, ланцюжок із жовтого металу з обірваними кінцями; даними висновку судово-медичної експертизи, відповідно до якої у ОСОБА_8 виявлені легкі тілесні ушкодження, які утворилися від травматичного контакту з тупим об'єктом і можуть відповідати вказаному строку; даними висновку судово-товарознавчої експертизи, відповідно до якої ринкова вартість викраденого ланцюжка складає 621 грн. 53 коп.; даними висновку лікаря-психіатра, відповідно до якого у ОСОБА_8 діагностовано тривожно-депресивний синдром ситуаційно обумовлений (згвалтування); даними протоколу огляду місця події із фототаблицею та іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Твердження захисника про те, що огляд будинку проведено незаконно перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій і не знайшли свого підтвердження. Суди правильно послалися на те, що питання огляду житла чи іншого володіння особи регулюється положеннями ч. 3 ст. 237, ч. 1 ст. 233 КПК України. Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_19, яка є власницею Ѕ частини будинку № 23 по вул. Лесі Українки в с. Соколівське Кіровоградського району, надала дозвіл на проведення огляду належного їй житла та була присутня під час вчинення цієї процесуальної дії. При цьому суди дійшли правильного висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що присутність двох понятих, одного із власників домоволодіння, а також ОСОБА_7 були необхідною гарантією законного та об'єктивного відображення результатів цієї слідчої дії, а тому підстав для визнання огляду місця події від 23 липня 2014 року недопустимим доказом не має.

Таким чином, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 186 КК України, повністю доведена і його дії кваліфіковані правильно.

Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_6 про порушення права на захист ОСОБА_7 є безпідставними, оскільки одразу після складання протоколу про затримання ОСОБА_7 йому було надано захисника, який був присутній під час проведення всіх наступних слідчих дій.

Посилання захисника ОСОБА_6 на застосування до ОСОБА_7 недозволених методів слідства також були предметом розгляду апеляційного суду, який дійшов правильного висновку про те, що заява ОСОБА_7 про застосування до нього насильства працівниками міліції підлягає направленню для перевірки прокурору Кіровоградської області і не впливає на доведеність вини засудженого та на кваліфікацію його дій.

Призначаючи покарання ОСОБА_7, суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, що є злочинами середньої тяжкості та тяжким, особу винного, який посередньо характеризується, раніше судимий за вчинення корисливого злочину, вчинив злочини під час іспитового строку та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 максимального покарання, передбаченого санкціями статей, за якими його визнано винним.

Також суд правильно призначив засудженому ОСОБА_7 покарання на підставі ст.ст. 70, 71 КК України.

Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення ним нових злочинів.

Розглянувши за апеляцією захисника ОСОБА_6 матеріали провадження та детально їх вивчивши, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про правильне встановлення місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та про правильність кваліфікації його дій, а також звернув увагу на докази, які спростовують доводи, викладені в апеляції.

ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та в повній мірі відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування судових рішень, у провадженні не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436- 438 КПК України, колегія суддів

Вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 травня 2015 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.