Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Суржка А.В.,

суддів: Літвінова Є.В., Орлянської В.І.,

при секретарі судового засідання Медицькій У.І.,

за участю прокурора Хейлик Н.М.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 листопада 2015 року матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014210070000159 за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції на вирок Апеляційного суду Тернопільської області від 25 березня 2015 року щодо ОСОБА_1

Вироком Гусятинського районного суду Тернопільської області від 19 січня 2015 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Вербовець Лановецького району Тернопільської області, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Гусятинського районного суду Тернопільської області від 10 листопада 2014 року за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України, засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Задоволено частково цивільний позов ОСОБА_2 та стягнуто на її користь з ОСОБА_1 400 грн. моральної шкоди.

Вказаним вироком також засуджено ОСОБА_3, судові рішення щодо якої в касаційному порядку не оскаржуються.

За обставин, встановлених судом та детально описаних у вироку ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за умисне легке тілесне ушкодження.

Так, 30 квітня 2014 року приблизно о 07.30 год., поблизу домогосподарства ОСОБА_2, що на АДРЕСА_2, на ґрунті неприязних стосунків з сім'єю останньої, ОСОБА_1 наніс потерпілій один удар дерев'яною палицею ззаду по лівій нозі, в результаті чого їй було спричинено легкі тілесні ушкодження.

Вироком Апеляційного суду Тернопільської області від 25 березня 2015 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасовано. Ухвалено вважати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України ухвалено даний вирок та вирок Гусятинського районного суду Тернопільської області від 10 листопада 2014 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України виконувати самостійно. В решті вирок суду залишено без змін.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 просить скасувати вирок апеляційного суду щодо нього і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає, що при призначенні ОСОБА_1 покарання, суд належним чином не врахував даних про його особу та в зв'язку з цим, на його думку, призначив покарання, яке не сприятиме виправленню та попередженню вчиненню нових злочинів засудженим.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка не підтримала касаційної скарги прокурора та вважала, що оскаржуване судове рішення слід залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 1 ст. 125 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до наведених вимог, суд першої інстанції врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_1, який за місцем проживання характеризувався позитивно та визнавши обставиною, яка пом'якшує покарання - неправомірну поведінку потерпілої призначив покарання в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції, погодившись з обраним судом першої інстанції видом та розміром призначеного ОСОБА_1 покарання дійшов висновку про необхідність скасування вироку районного суду в зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність при призначенні остаточного покарання засудженому з урахуванням набрання законної сили іншого вироку відносно нього.

Зокрема, апеляційний суд встановивши, що набрав законної сили постановлений щодо ОСОБА_1 вирок Гусятинського районного суду Тернопільської області від 10 листопада 2014 року, яким він засуджений за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, прийняв рішення про необхідність скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання в зв'язку з необхідністю визначення остаточного покарання з урахуванням вимог ч. 4 ст. 70 КК України. Тому, взявши до уваги положення ст. 72 КК України апеляційний суд ухвалив рішення про застосування ч. 4 ст. 70 КК України на підставі якої визначив виконувати вирок Гусятинського районного суду Тернопільської області від 10 листопада 2014 року самостійно.

З висновками суду апеляційної інстанції щодо призначеного ОСОБА_1 покарання погоджується і суд касаційної інстанції та вважає обраний вид та розмір у межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України покарання останньому таким, що сприятиме його виправленню та попередженню вчиненню нових злочинів. В зв'язку з цим, твердження прокурора про м'якість призначеного покарання і не врахування, на його думку, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і даних про особу засудженого, колегія суддів вважає безпідставними.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційних вимог прокурора немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Тернопільської області від 25 березня 2015 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.