Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Пойди М.Ф., суддів Бех М.О. і Романець Л.А., при секретарі судового засідання Петрику В.В., розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження щодо ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Плоске Луганської області мешканки м. Кремінна Луганської області, громадянки України, такої, що судимості не мала, за участю прокурора Цигана Ю.В.,

З касаційною скаргою до суду касаційної інстанції звернувся прокурор з вимогами про перевірку ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_5

Вироком Кремінського районного суду Луганської області від 7 листопада 2014 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік і 6 місяців.

На підставі ст.ст. 71, 72 КК України до покарання приєднано невідбуте покарання за вироком Кремінського районного суду Луганської області від 12 березня 2014 року та остаточно ОСОБА_5 призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців і 15 днів.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 рік і 6 місяців.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 14 травня 2015 року вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор не оспорюючи доведеності вини засудженої та правильності кваліфікації її дій, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_5 внаслідок м'якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд провадження в суді апеляційної інстанції. Мотивуючи касаційну скаргу прокурор стверджує про те, що при призначенні засудженій покарання судом не враховано всіх обставин, що обтяжують покарання, незаконно звільнено від його відбування, що призвело до призначення їй м'якого покарання. Також прокурор зазначає, що всупереч вимог процесуального закону апеляційний суд вказані порушення не виправив.

ОСОБА_5 визнано винуватою в тому, що вона будучи судимою за вироком Кремінського районного суду Луганської області до покарання у виді громадських робіт тривалістю 120 годин і будучи належно повідомленою про порядок та умови відбування покарання, яке вона була зобов'язана розпочати 5 травня 2014 року на КП "Креміннатеплокомуненерго", в період часу з 8 травня по 30 липня 2014 року для відбування покарання не прибула, документи на підтвердження неможливості відбувати громадські роботи до КП "Креміннатеплокомуненерго" не надала.

Заслухавши доповідача, прокурора, який просив частково задовольнити касаційну скаргу прокурора, скасувати судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Положеннями ч. 2 ст. 129 Конституції України визначені основні засади судочинства, однією із яких є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.

Про засади гласності та відкритості судового процесу зазначено й у п. 5 ст. 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема у ньому стверджується, що при розгляді справ перебіг судового процесу фіксується технічними засобами в порядку, встановленому законом.

Згідно норм кримінального процесуального закону, закріплених у п. 20 ч. 1 ст. 7 КПК України, гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами є однією із загальних засад кримінального провадження.

Крім того, положеннями ч. 4 ст. 107 КПК України на суд покладено обов'язок фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження.

Розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 суд не дотримався вказаних вимог.

Так в матеріалах провадження наявний журнал судового засідання, в якому з посиланням на ч. 6 ст. 107 КПК України зазначено, що фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалась (а.с. 22).

Однак, суд не надав належної уваги тому, що вказана норма стосується самостійної процесуальної дії, та не може розповсюджуватись на судовий процес. За цих обставин посилання на ч. 6 ст. 107 КПК України не спростовує вимог законодавства до основних засад судочинства, однією із яких є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.

Отже, допущені судом порушення при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_5, ставлять під сумнів законність та обґрунтованість судового рішення.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

У п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України зазначено, що судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Вказані недоліки, які допустив місцевий суд та на які не звернув уваги суд апеляційної інстанції, є істотними, й такими, що тягнуть за собою скасування судових рішень з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, який слід провести з дотриманням усіх вимог кримінального процесуального законодавства.

Оскільки судові рішення скасовуються з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, розгляд вказаних у касаційній скарзі прокурора питань щодо невідповідності призначеного засудженій покарання ступеню тяжкості злочинних дій та її особі, внаслідок м'якості, є передчасним, оскільки такі питання вирішує суд при постановленні судового рішення в залежності від доведеності винуватості особи у вчиненні злочинних дій за обставин, пред'явлених в обвинуваченні.

Судові рішення скасовано з інших підстав, ніж про це просив прокурор, отже його касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ч. 2 ст. 433, ст.ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Кремінського районного суду Луганської області від 7 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 травня 2015 року щодо ОСОБА_5 в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.