Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А. М., суддів: Пузиревського Є. Б., Єлфімова О. В., за участю прокурора Гошовської Ю. М., потерпілої ОСОБА_5, розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 10 листопада 2015 року матеріали справи за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_5 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 04 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 20 листопада 2014 року,

14 червня 2010 року потерпіла ОСОБА_5 звернулася до Київського районного суду м. Харкова зі скаргою в порядку ст. 27 КПК України, в якій просила притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 31 січня 2012 року порушена кримінальна справа щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 356 КК України.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 04 червня 2014 року закрито провадження у кримінальній справі, порушеній за скаргою приватного обвинувачення ОСОБА_5 щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7, через неявку потерпілої в судове засідання.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 20 листопада 2014 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_5, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що суд першої інстанції про дату розгляду справи її належним чином не повідомив, вважає, що повідомлення про дату розгляду справи на номер мобільного телефона її сина не можна вважати належним з огляду на норми КПК України 1960 (1001-05) року, про причини неявки в інші судові засідання по цій справі повідомляла до суду та надавала відповідні документи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілої ОСОБА_5 на підтримання касаційної скарги, прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 254 КПК України 1960 року повістка про виклик до суду вручається підсудному не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді. Всі інші особи повідомляються про день розгляду справи в суді в той же строк.

Частиною 1 ст. 290 КПК України 1960 року передбачено, що якщо в судове засідання не з'явиться потерпілий, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, вирішує питання про розгляд справи або відкладення його в залежності від того, чи можливо у відсутності потерпілого з'ясувати всі обставини справи і захистити його поява та законні інтереси.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02.07.2004 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів" (v0013700-04) розгляд справи за відсутності потерпілого (законного представника) без виклику його у судове засідання є істотним порушенням його процесуальних прав і може стати підставою для скасування вироку чи іншого судового рішення.

Як убачається 04 лютого 2014 року матеріали справи за скаргою ОСОБА_5 в порядку ст. 27 КПК України надійшли до Київського районного суду м. Харкова і були призначені до розгляду на 24 лютого 2014 року. У зв'язку з неявкою сторін розгляд справи неодноразово переносився, останнього разу місцевий суд переніс його на 04 червня 2014 року, коли і була прийнята постанова про закриття провадження у справі через неявку потерпілої у судове засідання.

Однак в матеріалах справи будь-які листи, повідомлення чи повістки про виклик в судове засідання на 04 червня 2014 року потерпілої ОСОБА_5, так як і відомості про отримання нею таких повідомлень - відсутні.

Таким чином, місцевий суд, направивши смс-повідомлення про дату розгляду справи на мобільний телефон сина ОСОБА_5 та не викликавши її в судове засідання повісткою, як це передбачено кримінально-процесуальним законом 1960 року, не переконався у тому, що остання належним чином повідомлена про дату розгляду справи.

Ця обставина призвела до порушення прав ОСОБА_5, зокрема позбавила її права бути присутньою під час розгляду справи судом, давати пояснення з приводу поданої скарги тощо. Порушення прав потерпілої відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України 1960 року є підставою для скасування судового рішення.

Апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляцією ОСОБА_5, не звернув уваги на допущені місцевим судом порушення.

Таким чином, постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду постановлені з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а тому відповідно до положень ст. 398 КПК України 1960 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді суду належить розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства та прийняти по справі законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись п.п. 11, 15 Розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) та ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, колегія суддів

Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Харкова від 04 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 20 листопада 2014 року за скаргою приватного обвинувачення ОСОБА_5 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 125, ст. 356 КК України скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд.