Колегія  суддів  Судової  палати  Верховного  Суду  України з  кримінальних справ  у  складі:

головуючого -  судді  Міщенка С.М.

суддів  Косарєва  В.I.  і  Школярова  В.Ф.

за  участю  прокурора  Глибченко  Т.Г.

розглянула  в судовому засіданні  в м. Києві  14  листопада  2006 року  кримінальну  справу за  касаційною скаргою засудженого  ОСОБА_1  на  вирок  Апеляційного  суду Черкаської  області  від  31  липня  2006  року,  яким  засуджено:

ОСОБА_1,  уродженця  IНФОРМАЦIЯ_1,  раніше  не  судимого,

- за ч.4  ст.187  КК  України (2341-14) до позбавлення  волі  строком на  12  років з  конфіскацією  всього  майна, яке є  власністю засудженого;

- за  ч.2 ст.115  п.п.6,12  КК  України (2341-14)   на 14  років  позбавлення  волі  з  конфіскацією  всього  майна,  яке є  власністю засудженого, а  на  підставі  ст. 70  КК  України (2341-14) , за сукупністю  злочинів -  до  позбавлення  волі  строком  на  14  років з конфіскацією  всього майна, яке є  власністю засудженого.

-------------------------------------------------------------

Справа №  5- 5483 к 06   Категорії: ч.2 ст.115 КК  України (2341-14)

Головуючий у першій  інстанції  Літвінцев В.М..

Доповідач   Школяров В.Ф.

ОСОБА_2, уродженця IНФОРМАЦIЯ_2,  раніше не судимого,

- за ч.4  ст.187  КК  України (2341-14) до позбавлення  волі  строком на  12  років з  конфіскацією  всього  майна, яке є  власністю засудженого;

- за  ч.2 ст.115  п.п.6,12  КК  України (2341-14)   на 14  років  позбавлення  волі  з  конфіскацією  всього  майна,  яке є  власністю засудженого, а  на  підставі  ст. 70  КК  України (2341-14) , за сукупністю  злочинів -  до  позбавлення  волі  строком  на  14  років з конфіскацією  всього майна, яке є  власністю засудженого.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2  засуджено за  умисне  вбивство  за обтяжуючих  обставин при  розбійному  нападі .

Як  визнав  суд,  24  липня  2005 року,  близько  23  год., ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за  попередньою змовою групою  осіб,  перебуваючи  у стані  алкогольного сп'яніння, з метою  заволодіти  майном  потерпілої  ОСОБА_3.  скоїли  розбійний  напад  на неї, поєднаний  з  проникненням  у житло,  під час якого  її  умисно, з  корисливих  мотивів задушили, заволодівши  грошима  у сумі  5898  грн.

У  касаційній  скарзі засуджений ОСОБА_1 вказує  на  безпідставність  його  засудження за  умисне  вбивство ОСОБА_3.  Стверджує, що  під  час  досудового  слідства  обмовив  себе  у скоєні  вбивства  потерпілої  внаслідок  застосування  до  нього незаконних  методів  ведення слідства.  Просить  постановити справедливе  рішення.

Вказаний  вирок  щодо  ОСОБА_2  не  оскаржений  і  стосовно  нього  не  внесено  касаційне  подання.

Заслухавши  доповідь судді Верховного Суду України, думку  прокурора про  обгрунтованість і  законність  вироку,  перевіривши  матеріали  справи  та обговоривши  викладені  у  скарзі  засудженого  доводи, колегія  суддів  вважає,  що  касаційна  скарга задоволенню не підлягає.

Висновки  суду про  доведеність  винуватості ОСОБА_1  у  вчиненні злочинів  за обставин, зазначених у вироку, підтверджуються  сукупністю  доказів, зібраних у встановленому  законом  порядку, досліджених у  судовому  засіданні та належно оцінених судом.

Посилання  в  касаційній  скарзі  ОСОБА_1  на те, що він  не  причетний до  вбивства ОСОБА_3, а  під  час  досудового  слідства  обмовив  себе  внаслідок  застосування  до  нього  недозволених  методів  ведення  слідства, є  необгрунтованими  і  спростовуються  перевіреними у  судовому  засіданні доказами.

Так, зокрема,  мотивуючи  висновки  про  винність  ОСОБА_1 в  умисному  вбивстві  ОСОБА_3 з  корисливих  мотивів, суд  обгрунтовано  послався  на  показання  самих  засуджених  ОСОБА_1 та  ОСОБА_2  на  стадії  досудового  слідства, в  яких  вони  при допитах,  відповідно 27.07.2005 р. та 05.08.2005 р., як  підозрюваних, 01 і 08  серпня 2005 р., як обвинувачених, з  участю  своїх  захисників, докладно  і  змістовно показали, що  вбивство  потерпілої ОСОБА_3  вони  вчинили  внаслідок своїх злагоджених і  цілеспрямованих дій, під  час  яких  ОСОБА_2  душив потерпілу за  шию, а  ОСОБА_1  утримував  її за ноги,  долаючи  опір та давав  відповідні  вказівки  ОСОБА_2  (т. 1  а.с.76-85;120-121;128-140;161-164)

Такі ж  показання  засуджені  ОСОБА_1 та  ОСОБА_2  дали  під  час  проведення  відтворення  обстановки й обставин  події злочину,  продемонструвавши  зокрема, у який  спосіб ними  було  вчинено  умисне  вбивство потерпілої ОСОБА_3.

За  висновками  судово-медичних  експертиз,  причиною  смерті  потерпілої ОСОБА_3  є  механічна асфіксія  від  здавлення шиї  руками  і зокрема, при обставинах, які  вказані  в протоколі  відтворення обстановки та обставин  події з  участю  ОСОБА_1  та  ОСОБА_2  (т.2  а.с. 61)

Про те, що ОСОБА_1  був безпосередньо  причетний до  вбивства  ОСОБА_3.  свідчать  і  показання  свідка ОСОБА_4  про те, що  на  прохання  сина  вона спалила  його  та  ОСОБА_2  одяг, який  вони  залишили  у неї  вдома 24.07.2005 року  після  вбивства  потерпілої.

Наведені  у вироку  показання  свідків  ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7 та ОСОБА_8,  данні  протоколу  огляду  місця події, протоколів  впізнання  речових  доказів та  висновки  численних  експертиз, не  тільки  підтверджують  показання засуджених  ОСОБА_1 та  ОСОБА_2  під  час досудового  слідства, а й знаходяться  у повній  відповідності з  іншими  доказами, які дослідив  суд в судовому  засіданні, суттєво  доповнюючи  їх,   надаючи  усі  підстави  вважати, що  фактичні  обставини  вчинених засудженим  злочинів є  правильними.

Таким  чином,  дослідивши  зібрані докази і давши  їм  належну  оцінку,  суд  зробив  правильний  висновок  щодо  винуватості  ОСОБА_1  в умисному  вбивстві ОСОБА_3  з  корисливих  мотивів під  час розбійного  нападу з  проникненням  у  житло  і  правильно  кваліфікував  його  дії  за  ч.2  ст.115  п.п.6,12  та ч.4 ст.187  КК  України (2341-14) .

Та обставина, що ОСОБА_1 безпосередньо  не душив  потерпілу, не  спростовує  висновків суду  про  винність  його в умисному  вбивстві  ОСОБА_3, оскільки, як вірно  зазначив  суд  у вироку, дії обох засуджених  були  узгодженими і кожний з них  виконував  частину  обсягу дій, спрямованих на  позбавлення  її  життя.

Твердження  у скарзі  засудженого ОСОБА_1  про  застосування до нього  під  час  досудового  слідства  недозволених  методів ведення  слідства, є  безпідставними, оскільки  не  грунтуються на  матеріалах  справи.

З  протоколу  судового  засідання  вбачається, що  цей довід  перевірявся  в судовому  засіданні,  але  він не знайшов свого  підтвердження.

На  обгрунтування своїх висновків з цього  приводу суд у вироку навів  докази, які  сумнівів  не  викликають.

У  касаційній  скарзі  засудженого немає  посилань  на інші  докази, якими  спростовувалися б ці висновки  суду.

По  справі не встановлено даних, які б свідчили  про одержання органами  досудового слідства  від  ОСОБА_1  показань обманним чи  будь - яким  іншим протиправним  способом.

Перевіривши  матеріали справи,  колегія  суддів  вважає, що під час  розгляду  справи  в суді  першої  інстанції  істотних  порушень  вимог  кримінально - процесуального  закону, передбачених  ст. 370  КПК (1001-05)   України (1001-05) , які  перешкодили чи могли б перешкодити  суду  повно та всебічно  розглянути  справу  і  постановити  законний, обгрунтований і  справедливий  вирок,  не допущено.

Призначене  ОСОБА_1  покарання  відповідає  вимогам  ст.65  КК  України (2341-14) ,  ступеню  тяжкості  вчинених  ним  злочинів, даним  про  його особу,  є  необхідним  і достатнім  для  його  виправлення  та попередження  нових  злочинів.

Визнаючи  вирок  законним  і обгрунтованим  та  керуючись  ст.ст. 394, 396  КПК (1001-05)   України (1001-05) , колегія  суддів

у х в а л и л а :

Касаційну  скаргу  засудженого  ОСОБА_1  залишити  без задоволення, а вирок  Апеляційного суду  Черкаської  області  від  31  липня  2006 року  щодо  нього  - без зміни.