Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С., суддів Дембовського С. Г., Чуйко О. Г., при секретарі за участю прокурора розглянула в судовому засіданні 05 листопада 2015 року в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014240100000313, за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Віньковецького районного суду Хмельницької області від 05 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 06 серпня 2015 року щодо

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимостей не мав.

За оскаржуваним вироком районного суду ОСОБА_5 засуджено за ст. 128 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 3 місяці.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задоволено частково і постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 80 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 9895,80 грн - матеріальної.

Також цим рішенням постановлено мисливську рушницю "ТОЗ" НОМЕР_1 та чохол до неї повернути ОСОБА_5, а мисливську рушницю "ТОЗ-БМ-16" НОМЕР_2, один набій та одну гільзу ухвалено знищити.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 06 серпня 2015 року вирок районного суду змінено: виключено із сформованої у вироку фабули обвинувачення, яке суд уважав установленим, та із обставин, які обтяжують покарання, посилання на вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, у стані алкогольного сп'яніння; постановлено мисливську рушницю "ТОЗ-БМ"

НОМЕР_2 як знаряддя вчиненого кримінального правопорушення конфіскувати в дохід держави.

У решті вирок районного суду залишено без зміни.

Згідно з оскаржуваними судовими рішеннями ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 29 листопада 2014 року приблизно о 17.00 год. у полі поблизу с. Майдана-Карачієвецького, достовірно знаючи про заборону полювання на відстані ближче ніж 200 м від будівель населеного пункту та окремо розташованих будівель, де можливе перебування людей, у темний період доби, ОСОБА_5 із злочинною недбалістю, легковажно розраховуючи на те, що на місці проведення пострілу відсутні інші особи, один раз вистрілив із мисливської рушниці "ТОЗ-БМ" НОМЕР_2, випадково влучивши дробовим зарядом із відстані приблизно 10 м у

ОСОБА_6, у результаті чого останній було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень.

У касаційній скарзі захисник порушує питання про невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого унаслідок суворості і просить змінити оскаржувані судові рішення та призначити ОСОБА_5 покарання, не пов'язане з реальним обмеженням волі.

Потерпіла ОСОБА_6 надіслала заперечення на подану касаційну скаргу захисника.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який вважав оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Так, відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому захисник не оспорює доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та правильності кваліфікації його дій за ст. 128 КК України.

Доводи ж особи, яка подала касаційну скаргу, про невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості вчиненого протиправного діяння та його особі унаслідок суворості є необґрунтованими.

Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції, обираючи вид та міру покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_5 за вчинення інкримінованого йому кримінальному правопорушення, урахував тяжкість скоєного ним протиправного діяння, дані, що характеризують особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання засудженого.

Зокрема, суд узяв до уваги, що ОСОБА_5 є особою молодого віку, за місцем проживання характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, а вчинене ним протиправне діяння відноситься до злочинів невеликої тяжкості. До того ж суд урахував, що ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні, розкаявся у скоєному і частково відшкодував завдану матеріальну шкоду, що суд визнав обставинами, які пом'якшують покарання.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав вчинення протиправного діяння у стані алкогольного сп'яніння.

На підставі наведених даних у їх сукупності, а також з урахуванням мети покарання районний суд дійшов висновку про необхідність призначити покарання з числа суворіших, передбачених санкцією інкримінованої винному статті, і призначив покарання у виді обмеження волі.

При цьому в подальшому суд апеляційної інстанції, виключивши з обвинувачення винного та з числа обставин, що обтяжують покарання, вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, погодився з рішенням місцевого суду першої інстанції в частині виду та розміру справедливого покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_5, і залишив його без зміни.

Відповідно до змісту ухвали апеляційного суду в ній наведено мотивовані підстави, на яких апеляційну скаргу захисника в частині несправедливості призначеного покарання унаслідок суворості, визнано необґрунтованою. Це судове рішення відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

З огляду на наведене, на позитивну характеристику особи засудженого, обставини та умови вчинення протиправного діяння, на наслідки, що настали у результаті його скоєння ( у виді незворотньої шкоди здоров'ю потерпілої особи), на думку потерпілої щодо справедливого та необхідного покарання для винного підстав вважати покарання, призначене ОСОБА_5, несправедливим унаслідок суворості, підстав для його пом'якшення чи застосування положень ст. 75 КК України колегія суддів не вбачає, навіть враховуючи доводи захисника, наведені у його касаційній скарзі.

Таким чином, підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення,

у матеріалах провадження не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

вирок Віньковецького районного суду Хмельницької області від 05 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 06 серпня 2015 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 - без задоволення.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.