Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого судді Літвінова Є.В., суддів: Лагнюка М.М., Франтовської Т.І., при секретарі Краснощок О.В.,

розглянувши в закритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160240001077, за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та проживаючого до арешту за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29 серпня 2006 року за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією Ѕ майна, звільненого 5 липня 2012 року умовно-достроково на 1 (один) рік 6 (шість) місяців 7 (сім) днів,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 152, ч.ч.1, 2 ст. 153 КК України,

за участю прокурора Парусова А.М., засудженого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференці)

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення та закрити кримінальне провадження. Вказує, на неправдивість показань потерпілої та свідків, які його обмовили. Стверджує, що злочинів не вчиняв, а матеріали кримінального провадження щодо нього сфабриковані. Зазначав, що показання на досудовому слідстві про вчинення злочинів давав під погрозою, а також внаслідок застосування незаконних методів слідства з боку працівників міліції, що послугувало причиною самообмови. Вказує, що його, впізнання проводилось з порушеннями кримінального процесуального закону. Крім того, висновки судово-медичних експертиз повністю спростовують його причетність до злочинів, за які він засуджений.

Вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 грудня 2014 року ОСОБА_5 засуджено за:

- ч. 1 ст. 153 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки,

- за ч. 2 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років,

- за ч. 2 ст. 153 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. Вироком суду також вирішено долю речових доказів.

Як вбачається з вироку суду, 13 квітня 2014 року приблизно о 05.00 год. ОСОБА_5 будучи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на вул. Леніна в с. Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області застосував до потерпілої ОСОБА_7 фізичне насильство, що виразилось у завданні не менше п'яти ударів пістолетом в область голови потерпілої та погрожуючи вбивством, утримуючи її за волосся, потягнув до частково зруйнованої нежитлової будівлі, розташованої на березі Дністровського лиману, де неподалік від вказаної будівлі проти волі ОСОБА_7 задовольнив статеву пристрасть неприродним способом.

В подальшому, приблизно о 05.40 год., ОСОБА_5 після вчинення насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, обхопивши рукою потерпілу ОСОБА_7 та погрожуючи їй вбивством пістолетом, потягнув останню до вищезазначеної будівлі, де примусив зняти з себе весь одяг та, проти її бажання, скоїв з нею насильницький статевий акт.

Цього ж дня, приблизно о 06.10 год., ОСОБА_5, повторно, після зґвалтування потерпілої ОСОБА_7, знаходячись в вищезазначеній будівлі, погрожуючи потерпілій вбивством, проти її волі задовольнив статеву пристрасть оральним способом.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 квітня 2015 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку засудженого ОСОБА_5, який підтримав касаційну скаргу та просив скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження щодо нього, захисника, який просив задовольнити касаційну скаргу засудженого, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, засуджений ОСОБА_5 свою вину не визнав та стверджував, що кримінальних правопорушень не вчиняв. Зазначав, що показання на досудовому слідстві про вчинення злочинів давав під погрозою, а також внаслідок застосування незаконних методів слідства з боку працівників міліції, що послугувало причиною до надання неправдивих показань, про що він неодноразово звертався зі скаргами до суду. Він наполягав на тому, що факт його побиття працівниками міліції підтверджується висновком судово-медичної експертизи, яка виявила на його тілі сліди побоїв.

Окрім того, ОСОБА_5 стверджував, що матеріали кримінального провадження щодо нього були повністю сфабриковані слідчими, які ставились до нього упереджено та вели досудове розслідування однобічно, з обвинувальним уклоном.

Також, вказував на те, що під час проведення слідчого експерименту, оперативні працівники міліції привели його на місце події та показали йому які треба давати показання. Під час проведення слідчої дії він вимушений був давати неправдиві показання щодо себе.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та вироку суду, доводи ОСОБА_5 щодо застосування до нього недозволених методів проведення досудового розслідування перевірені не були, жодних висновків суду про спростування та відхилення цих доводів у вироку не наведено. Заяви засудженого щодо його побиття працівниками міліції для проведення відповідної перевірки до прокуратури направлено не було.

Про вказані порушення судом першої інстанції засудженим наголошувалось в апеляційній скарзі.

Згідно з ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду щодо законності та обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 КПК України, згідно з вимогами якої у мотивувальній частині ухвали зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотивів визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Зазначені вимоги закону апеляційним судом належним чином не виконані.

Так, при розгляді кримінального провадження, суд апеляційної інстанції не проаналізував доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 та не дав на них вичерпної відповіді, зокрема й не перевірив належним чином обґрунтованість тверджень останнього про застосування до нього недозволених методів ведення досудового розслідування, у зв'язку з чим засуджений змушений був надати неправдиві показання.

Однак, суд в ухвалі зазначив, що посилання засудженого відносно того, що під час проведення досудового розслідування на нього був тиск зі сторони працівників міліції, не знайшли свого підтвердження, так як заяв по цьому питанню він нікуди не писав. Також, факт того, що засуджений був незаконно затриманий і незаконно утримувався в райвідділ міліції і що відносно нього проводились незаконні слідчі дії, перевірявся як в суді першої інстанції так і при розгляді в апеляційній інстанції і не знайшов свого підтвердження.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції є необґрунтованими, безпідставними, передчасними та спростовуються матеріалами кримінального провадження, оскільки судом при постановленні судового рішення належним чином перевірені не були.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов'язковим.

Разом з тим, при перевірці матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції встановлено, що на носії відсутня фіксація деяких судових засідань з розгляду вказаного кримінального провадження в суді першої інстанції, запис не прослуховується.

Проте суд апеляційної інстанції на вказане порушення увагу не звернув та не витребував архівну копію технічного носія звукозапису судових засідань з районного суду для її перевірки.

За наявності вказаних порушень кримінального процесуального закону, суд касаційної інстанції не входить в обговорення інших доводів касаційної скарги засудженого, що підлягають перевірці під час нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи засудженого, наведені у апеляційній і касаційній скаргах. кримінальне провадження розглянути у суворій відповідності до вимог Кримінального (2341-14) та Кримінального процесуального кодексів України (4651-17) і, в залежності від встановленого, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 434, 436, 438 КПК України (4651-17) , суд

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 23 квітня 2015 року щодо ОСОБА_5 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Міру запобіжного заходу тримання під вартою залишити без зміни до 5 січня 2016 року.

ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.