Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Пойди М.Ф., суддів Романець Л.А. і Кульбаби В.М., при секретарі судового засідання Медицькій У.І., розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження щодо

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Тазбичі республіки Чечня Російської Федерації, громадянина Російської Федерації, зареєстрованого за адресою: Російська Федерація, Чеченська республіка, АДРЕСА_1 на території України постійного місця меншання не маючого, такого, що судимості не мав,

за участю прокурора Гаврилюка С.М.,

З касаційною скаргою до суду касаційної інстанції звернувся захисник засудженого - адвокат Дацко В.А. з вимогами про перевірку судових рішень щодо ОСОБА_5

Вироком Київського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2014 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна.

На відшкодування матеріальної шкоди з ОСОБА_5 на користь ТОВ "СВ ГРУПП КОНСАЛТ" в особі потерпілого ОСОБА_9 стягнуто 300 727,67 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 грудня 2014 року вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник зазначає про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_5 Обґрунтовуючи касаційну скаргу захисник стверджує, що ОСОБА_5 не є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 КК України, оскільки користувався автомобілем за згодою його власника уклавши відповідний договір. Крім того, за доводами захисника, в діях засудженого відсутня й суб'єктивна сторона цього правопорушення, оскільки ОСОБА_5 не бажав вилучення автомобілів з законного володіння ТОВ "СВ ГРУПП КОНСАЛТ", а це сталось поза його волею внаслідок необумовлених усним договором субпрокату інших осіб.

Захисник вважає, що дії ОСОБА_5, який використав чуже майно для отримання прибутків слід кваліфікувати за ст. 192 КК України.

Окрім зазначеного захисник посилається й на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, стверджуючи, що у вироку не наведено доказів, які б достовірно свідчили, що ОСОБА_5 умисно уклав договір прокату автомобілів з метою їх заволодіння.

Захисник просить змінити судові рішення, дії ОСОБА_5 перекваліфікувати на ч. 2 ст. 192 КК України та призначити засудженому покарання за цим законом.

Згідно вироку ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 21 січня 2013 року за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, в автопрокаті ТОВ "СВ ГРУПП КОНСАЛТ" у м. Одеса, пр. Маршала Жукова, 47/3, з метою незаконного заволодіння транспортними засобами, під приводом прокату, уклав з директором ТОВ "СВ ГРУПП КОНСАЛТ" ОСОБА_9 договір прокату автомобілів, згідно якому йому було передано у тимчасове користування два автомобілі НОМЕР_1 та "Нісан Алмера Класік" реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, без права передачі іншим особам, які ОСОБА_5 зобов'язався повернути в строк до 21 лютого 2013 року, при цьому ОСОБА_5 та невстановлена слідством особа наміру на виконання умов договору не мали.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5 разом з невстановленою слідством особою після укладення зазначеного договору, в зазначений в договорі строк автомобілі власнику не повернув.

Таким чином, ОСОБА_5 та невстановлена слідством особа незаконно заволодів вказаними транспортними засобами які перебували на балансі ТОВ "СВ ГРУПП КОНСАЛТ", та заподіяв вказаному ТОВ в особі ОСОБА_9 матеріальну шкоду у великому розмірі на загальну суму 216 727 грн. 46 коп.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав судові рішення законними та обґрунтованими, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

ухвала апеляційного суду це судове рішення апеляційного суду щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 КПК України. Відповідно до частини другої вказаної статті при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Для наведення в ухвалі таких підстав апеляційний суд має проаналізувати всі доводи, що містяться в апеляції і на кожен із них дати відповідь.

Залишаючи апеляційну скаргу захисника Дацка В.А. без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_5 без зміни, апеляційний суд зазначених положень закону не дотримався.

В апеляційній скарзі захисник Дацко В.А не погоджуючись із вироком, окрім доводів про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, наводив твердження й про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема вказував, що ОСОБА_5 не є суб'єктом злочинних дій, передбачених ст. 289 КК України, оскільки договір прокату автомобілів є цивільно-правовою угодою, що регламентована ст. 787 ЦК України, порушення обов'язань за яким тягне за собою цивільно-правову відповідальність.

Стверджував захисник і про те, що у вироку не наведено жодного доказу про наявність у ОСОБА_5 умислу на заволодіння автомобілями ще до моменту укладення договору їх прокату. Докази ж, на які послався суд, як на такі, що доводять винуватість засудженого у незаконному заволодінні транспортними засобами, на думку захисника, свідчать про факт укладення договору прокату транспортних засобів.

Обґрунтовував захисник в апеляційній скарзі й доводи про неспроможність показань свідка ОСОБА_11, які також суд навів у вироку на підтвердження винуватості ОСОБА_5

В апеляційній скарзі захисник зазначав також й про можливість кваліфікації дій ОСОБА_5 за ст. 192 КК України.

Всі доводи захисник обґрунтував у своїй апеляційній скарзі.

Засуджений, окрім порушення судом вимог закону про мову судочинства, в апеляційній скарзі наголошував на невідповідності вироку вимогам ст.ст. 91, 94 КПК України.

Однак, апеляційний суд всі вказані доводи апеляційних скарг захисника та засудженого не перевірив і відповіді на них не дав. Апеляційний суд не навів в ухвалі переконливих підстав прийнятого ним рішення, не дав вичерпної відповіді на всі доводи скарг, не сформулював належним чином висновки щодо обґрунтованості засудження ОСОБА_5 та правильності кваліфікації його дій, не розкривши суті доводів усіх скарг і не проаналізувавши їх.

Не надав апеляційний суд відповіді на доводи апеляційної скарги щодо заподіяння діями ОСОБА_5 майнової шкоди ОСОБА_9 шляхом обману або зловживання довірою.

Крім того, обґрунтовуючи доведеність винуватості ОСОБА_5 у незаконному заволодінні транспортними засобами, апеляційний суд послався на показання потерпілого ОСОБА_9, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11, дані наявні у: договорах прокату, актах прийому-передачі легкових автомобілів, свідоцтвах про реєстрацію транспортного засобу, довідці про балансову вартість автомобілів, довідці про обладнання датчиками стеження, висновку судово-кібернетичної експертизи. Цими ж доказами, на думку апеляційного суду, спростовуються доводи захисника і про відсутність у ОСОБА_5 бажання вилучення автомобілів із законного володіння ТОВ "СВ ГРУПП КОНСАЛТ" та вчинення таких дій поза його волею, внаслідок ексцесу виконання інших осіб.

Однак, судом не наведено, які саме дані із показань зазначених осіб, або дані вказаних документів свідчать про: активну поведінку ОСОБА_5 на вилучення транспортних засобів; відсутність у ОСОБА_5 дійсного чи уявного права на керування вказаними у вироку автомобілями; здійснення заволодіння транспортними засобами без чітко вираженого і дійсного волевиявлення власника (законного користувача) транспортного засобу.

Не зазначив апеляційний суд в ухвалі які саме дані із вказаних доказів доводять, що ОСОБА_5 користувався транспортними засобами поза згодою їх власника (законного користувача).

Поза увагою апеляційного суду залишились й доводи скаржників про неналежну оцінку доказів вини ОСОБА_5

Наведене свідчить про те, що апеляційні скарги засудженого ОСОБА_5 та його захисника Дацка В.А. розглянуті не по суті, а формально.

Вказані недоліки, які допустив апеляційний суд, є істотними, й такими, що тягнуть за собою скасування ухвали апеляційного суду через невідповідність її змісту вимогам ст. 419 КПК України з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду необхідно ретельно перевірити і проаналізувати всі доводи апеляційних та касаційної скарг, дати на них відповідь та з дотриманням усіх вимог кримінального процесуального закону постановити законне рішення.

Керуючись ст.ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 23 грудня 2014 року щодо ОСОБА_5 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.