5-4862км06 Про вимагання майна та грошей злочинним угруповуванням - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 14 листопада 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3. та його захисника ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5. на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 7 листопада 2005 року та на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області від 21 березня 2006 року,

в с т а н о в и л а :

зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_4, раніше не судимого,

- за ч. 3 ст. 27 і ч. 4 ст. 189 КК України (2341-14) на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 2 ст. 189 КК України (2341-14) на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_4. остаточно призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

раніше судимого :

- 24.10.2002 року за ч. 1 ст. 185, ч.1 296, ст. 75 КК України (2341-14) на 1 рік позбавлення волі з випробуванням і іспитовим строком на 1 рік;

- 13.02.2004 року за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 309 КК, ст.75 України на 2 роки позбавлення волі з випробуванням і іспитовим строком на 2 роки,

- за ч. 4 ст. 189 КК України (2341-14) на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 2 ст. 189 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) ОСОБА_3. за сукупністю злочинів призначено остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за вироком Кузнецовського міського суду від 13 лютого 2004 р. остаточно призначено покарання у виді 7 років 2 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

раніше судимого:

- 27.11.2000 року за ч.3 ст.140, ст. 17 і ч. 3 ст. 140 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі; звільненого19.04.2001р. умовно - достроково на 1 рік 5 місяців 10 днів,

- за ч. 4 ст. 189 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна;

- за ч. 2 ст. 189 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_2 остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна.

На підставі ст. 71, ч. 4 ст. 81 КК України (2341-14) за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного цим вироком, невідбутої частини покарання за вироком Кузнецовського міського суду від 27 листопада 2000 року остаточно визначено покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна.

ОСОБА_6, раніше не судимого,

- за ч. 2 ст. 189 КК України (2341-14) на 3 роки 3 місяці позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

ОСОБА_7,раніше судимого:

- 30.08.2004 року за ч.2 ст.296 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком на 2 роки,

- за ч. 4 ст. 189 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією 1/8 частини належного йому майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України (2341-14) шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вороком, та невідбутої частини покарання за вироком Кузнецовського міського суду від 30.08.2004 року ОСОБА_7. остаточно визначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з конфіскацією 1/8 частини належного йому майна.

Відповідно до ст. 75 КК України (2341-14) його звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених ч. 1 п.п. 2, 3, 4 ст.76 КК України (2341-14) .

Судові рішення щодо ОСОБА_6., ОСОБА_7 у касаційному порядку не оскаржені.

ОСОБА_4, ОСОБА_3., ОСОБА_2, ОСОБА_6. та ОСОБА_7 визнано винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

ОСОБА_4 в 1998 році організував та очолив стійке злочинне угрупування, до складу якого залучив ОСОБА_3., ОСОБА_6., ОСОБА_2, ОСОБА_7, та з 1998 року по 2004 рік систематично організовував, керував та вчиняв особливо тяжкі злочини, а саме: вимагання грошових коштів та майна у жителів м. Кузнецовська.

ОСОБА_4, ОСОБА_6., ОСОБА_3., ОСОБА_2. і ОСОБА_7 у складі організованої групи відповідно до заздалегідь розробленого плану, схваленого всіма учасниками групи, протягом 1998 - 2002 років вимагали у ОСОБА_8. гроші, систематично погрожуючи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, застосовуючи фізичне насильство, яке виражалося в нанесенні потерпілому побоїв. Перебуваючи під психічним та фізичним тиском, ОСОБА_8. передав їм грошові кошти в сумі 375 грн. і 130 доларів США (згідно довідки НБУ 130 доларів США становило 621грн. 43 коп.), всього в сумі 996,43 грн.

Діючи в складі організованої злочинної групи під керівництвом та з безпосередньою участю ОСОБА_4, ОСОБА_3. і ОСОБА_6. протягом 2003-2004 років незаконно вимагали у ОСОБА_9. і ОСОБА_10 грошові кошти, застосовуючи до останнього погрози та фізичне насильство, небезпечне для його життя та здоров'я. При цьому ОСОБА_4, ОСОБА_6., ОСОБА_3. заволоділи коштами ОСОБА_10 та ОСОБА_9. у сумі 4850грн. та 100 євро(згідно довідки НБУ станом на 15.09.2003 року 100 Євро становило 595 грн. 60 коп.), всього в сумі 5445,6 грн.

Крім того, приблизно в липні 2002 року ОСОБА_6. за попередньою змовою з ОСОБА_2. із погрозою фізичною розправою шляхом вимагання заволоділи грошима ОСОБА_11 в сумі 500 грн.. Приблизно у вересні-жовтні 2002 року ОСОБА_6. за попередньою змовою з ОСОБА_2 повторно вимагали у ОСОБА_11 200 грн., при цьому нанесли потерпілому декілька ударів та погрожували фізичною розправою. Приблизно в листопаді 2002 року ОСОБА_6., продовжуючи злочинні дії, змусив ОСОБА_11 передати йому 100 грн. та висунув вимогу передати в майбутньому ще 100 грн., а приблизно через місяць ОСОБА_6., застосовуючи силу та погрожуючи фізичною розправою, забрав у ОСОБА_1150 грн.. Приблизно через місяць ОСОБА_3. повторно, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6., вимагали гроші у ОСОБА_11, при цьому погрожували потерпілому ножем та наносили йому удари ножем у ногу та кулаками по тілу. Через декілька місяців ОСОБА_6. і ОСОБА_2., діючи за попередньою змовою групою осіб, висловили вимогу ОСОБА_11. передачі їм грошових коштів. При цьому вони знову побили потерпілого кулаками в груди, живіт та інші частини тіла та погрожували фізичною розправою в разі невиконання їх вимог. У березні 2004 року, в квартирі АДРЕСА_1, ОСОБА_2. наніс ОСОБА_11. декілька ударів, наказавши вийти на подвір'я будинку, де, повторно погрожуючи фізичною розправою, висловив вимогу про передачу потерпілим йому 100 доларів США (що становило 532,95 грн.).

Крім того, у жовтні 2003 року ОСОБА_3., діючи повторно, під погрозою насильства вимагав у ОСОБА_18 1500 грн..

Крім того, 19.02.2004року ОСОБА_3. за попередньою змовою з ОСОБА_4 вивезли ОСОБА_12 за місто та вимагали у нього 40 грам золота та 800 грн. При цьому одягли на голову потерпілого мішок, завели його у ліс, де ОСОБА_4 побив його гумовою дубинкою, а ОСОБА_3. пропонував прострелити потерпілому коліна. Після цього ОСОБА_12. знову одягли на голову мішок і завели в будинок в АДРЕСА_2, в якому проживає ОСОБА_13., де, не знімаючи з голови мішок, за вказівкою ОСОБА_4 поставили на коліна, ззаду прив'язали руки, ноги і обв'язали шнурком навколо пояса та залишили ОСОБА_12. під охорону невстановленій досудовим слідством особі на ім'я ОСОБА_14.

Крім того, у кінці березня 2004 року ОСОБА_2. за попередньою змовою з ОСОБА_6. повторно з погрозою насильства вимагали у ОСОБА_15. 280 грн., а в середині травня 2004 року ОСОБА_2. вимагав у ОСОБА_15. 200 грн.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 21 березня 2006 року вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 7 листопада 2005 року щодо ОСОБА_6. змінено: постановлено вважати його засудженим за ч.4 ст.189 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, за ч.2 ст.189 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України (2341-14) остаточно йому призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна. Цей же вирок щодо ОСОБА_4, ОСОБА_3., ОСОБА_2 залишено без зміни.

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_2. стверджує, що кримінальна справа щодо нього сфальсифікована працівниками міліції, а потерпілі ОСОБА_8.,ОСОБА_15, свідок ОСОБА_16 його обмовили, і просить судові рішення щодо нього змінити, виключивши з обвинувачення кваліфікуючу ознаку - вчинення злочину організованою групою, та пом'якшити призначене покарання, урахувавши, що він є постраждалим від аварії на ЧАЕС другої категорії;

- засуджений ОСОБА_3. зазначає про фальсифікацію доказів по справі, необгрунтованість його засудження, оскільки, на його думку, вирок базується на припущеннях, а його вина у вчиненні злочинів не доведена; стверджує про порушення правил підсудності та просить судові рішення скасувати, а справу провадженням закрити;

- засуджений ОСОБА_4 вказує про упередженість та необ'єктивність розслідування справи та розгляду її в суді, відсутність доказів вчинення ним злочинів, за які він засуджений, у тому числі в складі організованої злочинної групи, зазначає про порушення його права на захист та просить судові рішення по справі скасувати, а справу провадженням закрити;

- захисник О СОБА_5 стверджує, що у вироку не наведено доказів вини ОСОБА_4 у вчиненні злочинів у складі організованої злочинної групи; вирок, на його думку, грунтується на припущеннях суду. Просить судові рішення щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу провадженням закрити за відсутністю в його діях складу злочину.

- захисник ОСОБА_1 просить судові рішення щодо ОСОБА_3. скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, неправильним застосуванням кримінального закону, однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства. Стверджує, що доказів вини ОСОБА_3. у вчиненні злочинів у справі немає, а показання свідків ОСОБА_8. і ОСОБА_17. судом безпідставно взято до уваги, оскільки вони не були безпосередніми очевидцями події злочинів.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про законність та обгрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4, пояснення адвоката ОСОБА_1, який підтримав касаційну скаргу та просив скасувати судові рішення щодо ОСОБА_3., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом касаційних скарг, засуджені ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4, захисники ОСОБА_5, ОСОБА_1 оспорюють фактичні обставини справи, які були предметом розгляду суду першої і апеляційної інстанцій і які перегляду відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України (1001-05) у касаційному порядку не підлягають, а тому колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судом.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за які вони засуджені, грунтується на зібраних у встановленому законом порядку й досліджених у судовому засіданні доказах, які детально викладені у вироку суду, а також в ухвалі суду апеляційної інстанції.

Зокрема, на досудовому слідстві і в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_8.,ОСОБА_15., ОСОБА_10., ОСОБА_9., ОСОБА_11., ОСОБА_12. давали детальні пояснення щодо обставин вчинених щодо них злочинів, які належно оцінені судом.

Свідки ОСОБА_16, ОСОБА_8., ОСОБА_17., хоча й не були безпосередніми очевидцями вчинюваних ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4 вимагань, проте їх показання щодо обставин, які відносяться до справи, базуються на показаннях потерпілого ОСОБА_8., ОСОБА_11, і не довіряти цим показанням у колегії суддів підстав немає.

Твердження ОСОБА_3. і в його інтересах адвоката ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3. на початку грудня 1998 року, в другій половині грудня 1998 року, в кінці лютого 1999 року, у 20-х числах травня 1999 року, в жовтні 2003 року, в кінці грудня 2003 року знаходився в м. Одесі на навчанні, а тому не міг вчинювати інкриміновані йому злочини, належним чином перевірялися судом і свого підтвердження не знайшли. З висновками суду в цій частині, які належним чином умотивовані, погоджується і колегія суддів.

Суди як першої, так і апеляційної інстанцій ретельно перевіряли доводи засуджених та їх захисників, аналогічні тим, що наведені у касаційних скаргах, щодо необгрунтованості засудження ОСОБА_4, ОСОБА_3., ОСОБА_2, у тому числі й за вчинення злочинів в складі організованої групи.

Викладені у судових рішеннях мотиви визнання цих доводів безпідставними і такими, що не відповідають матеріалам справи, колегія суддів знаходить обгрунтованими і погоджується з ними.

У касаційних скаргах не наведено ніяких інших доводів і доказів, які б спростовували висновки суду першої та апеляційної інстанцій за обговорюваними питаннями.

Дії ОСОБА_4 за ч.3 ст.27 і ч.4 ст.189, ч.2 ст.189 КК України (2341-14) , ОСОБА_3. за ч.4 ст.189, ч.2 ст.189 КК України (2341-14) , ОСОБА_2 за ч.4 ст.189, ч.2 ст.189 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно.

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, в тому числі й тих, про які йдеться у касаційних скаргах, не встановлено.

Твердження ОСОБА_4 про порушення його права на захист у зв'язку з примушуванням слідчим до проведення очної ставки з ОСОБА_12 спростовані матеріалами справи. Так, з протоколу очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_12 вбачається, що дана слідча дія проходила за участю захисника ОСОБА_4- адвоката ОСОБА_5., при цьому ОСОБА_4. були належним чином роз'яснені його права. Ніким з учасників даної слідчої дії заяв про вчинення тиску з боку слідчого не подавалось (т.3 а.с. 58-59).

Підсудність справи відносно ОСОБА_4, ОСОБА_3., ОСОБА_2 визначена головою Апеляційного суду Рівненської області відповідно до вимог ст.38 КПК України (1001-05) .

При призначенні покарання ОСОБА_4., ОСОБА_3., ОСОБА_2 суд врахував характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засуджених, пом'якшуючі покарання обставини. Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів.

Те, що ОСОБА_2. є постраждалим від аварії на ЧАЕС другої категорії, не є підставою для пом'якшення призначеного йому покарання.

З огляду на вищевикладене, касаційні скарги засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3. та його захисника ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5. не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.394 - 396 КК України (2341-14) , колегія суддів

у х в а л и л а :

вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 7 листопада 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області від 21 березня 2006 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити без зміни, а касаційні скарги засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_5. - без задоволення.