Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Пойди М.Ф., суддів: Бех М.О. і Зубара В.В., за участю прокурора Гаврилюка С.М., захисників Гайдаша О.В., ОСОБА_6, розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 листопада 2015 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката Гайдаша О.В. на вирок Волочиського районного суду Хмельницької області від 26 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 7 травня 2015 року щодо ОСОБА_7, -

Вироком Волочиського районного суду Хмельницької області від 26 червня 2013 року засуджено

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що судимості не мав, за ч. 4 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, окрім житла.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_7 позбавлено 7 рангу державного службовця.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 7 травня 2015 року вирок щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він будучи головою Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, 7 липня 2012 року у приміщенні ресторану по АДРЕСА_1, на пропозицію громадянина Італії ОСОБА_9 про виділення земельних ділянок для будівництва готельно-ресторанного комплексу на території району, погодився та вказав, що за вказані дії йому потрібно заплатити 80 000 Євро, що за курсом НБ України становило 791 385,36 грн., та безпосередньо від ОСОБА_9 одразу отримав частину обумовленої суми хабара у розмірі 1 000 Євро, що за курсом НБ України становило 9 892,17 грн. При цьому між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 було досягнуто домовленостей про представництво інтересів ОСОБА_9 гр. ОСОБА_10

Після узгодження між собою умов виділення земельних ділянок, 24 липня 2012 року ОСОБА_7 виніс розпорядження №495-од та №496-од про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на ім'я ОСОБА_11 та ОСОБА_12, на підставі заяв, узгоджених із ОСОБА_10, площею по 2 га кожному для ведення начебто особистого селянського господарства.

Надалі, 25 липня 2012 року, ОСОБА_7 зустрівся із ОСОБА_10, який представляв інтереси ОСОБА_9, в ресторані "ІНФОРМАЦІЯ_2" по АДРЕСА_2 та згідно раніше погоджених умов, отримав від нього хабар в розмірі 40 000 Євро, із загальної суми обумовленого хабара у 80 000 Євро, що за курсом НБ України становило 386 509,52 грн., через свого брата ОСОБА_13, який не здогадувався про злочинні наміри ОСОБА_7

В касаційній скарзі захисник посилаючись на неправильну кваліфікацію дій засудженого за законом, який діяв на момент постановлення судового рішення, що спричинило порушення ст. 5 КК України в частині пом'якшення кримінальної відповідальності, просить змінити судові рішення та призначити ОСОБА_7 покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу захисник вказує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення" № 3207-VI від 7 квітня 2011 року (3207-17) КК (2341-14) був доповнений статтею 369-2 КК України з остаточною редакцією згідно Закону України № 1261-VII від 13 травня 2014 (1261-18) року. Захисник вважає, що з урахуванням вимог ч. 4 ст. 5 КК України, саме за цим законом слід кваліфікувати дії ОСОБА_7, оскільки рішення приймалися колегіальними органами, а засуджений не мав можливості одноосібно приймати рішення.

Захисник у касаційній скарзі також стверджує про наявність в діях правоохоронних органів провокації хабара, однак при цьому просить перекваліфікувати дії ОСОБА_7 на ст. 369-2 КК України та за цим законом призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав судові рішення законними та обґрунтованими, захисників, які підтримали касаційну скаргу захисника Гайдаша О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Доводи щодо неповноти і однобічності досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України 1960 року відповідно до вимог ст. 398 ч. 1 КПК України 1960 року не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 67 КПК України 1960 року оцінка доказів є компетенцією суду, який постановив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінальної справи встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Так, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши і проаналізувавши зібрані по справі докази, дали їм належну оцінку та дійшли правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено.

На підтвердження винуватості та доведеності його вини у вчиненні злочину місцевий суд обґрунтовано послався на надані в судовому засіданні та під час досудового слідства показання самого ОСОБА_7, який не заперечував факту отримання ним коштів від ОСОБА_9 та зазначив про підстави й обставини їх отримання; надані в судовому засіданні показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, які вказали на конкретні обставини вчинення ОСОБА_7 злочинних дій; дані протоколів допиту свідка ОСОБА_13, очної ставки між ОСОБА_7 та ОСОБА_13, отримані на досудовому слідстві; дані протоколів слідчих дій; інші зазначені у вироку докази, які суд перевірив і дослідив та всім зазначеним доказам, які узгоджуються між собою, дав належну оцінку і прийняв мотивоване рішення.

Апеляційний суд, переглядаючи вказаний вирок за апеляціями засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_18 дійшов висновку про правильність кваліфікації дій засудженого за ч. 4 ст. 368 КК України та належним чином мотивував своє рішення, яке відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

З такими висновками місцевого та апеляційного судів погоджується і колегія суддів.

Доводи, наведені захисником у касаційній скарзі про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ст. 369-2 КК України є безпідставними, оскільки з установлених судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом фактичних обставин не вбачається жодних даних про отримання засудженим грошових коштів з метою вчинення будь-якого впливу на прийняття рішення про виділення земельних ділянок.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 домовившись із ОСОБА_9, про виділення для користування останнім земельних ділянок, вказав про її місцезнаходження, зазначив про необхідність підшукати двох осіб, на ім'я яких слід виділити земельні ділянки, виніс розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення селянського господарства ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Тобто, засуджений ОСОБА_7 виконав дії, направлені на виділення ОСОБА_9 земельної ділянки, за що отримав частину передбачених їхньою домовленістю грошових коштів.

За таких обставин, кваліфікація дій засудженого за ч. 4 ст. 368 КК України є правильною.

Призначене судом ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. При його обранні суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, а також всі обставини справи, у тому числі й ті, що пом'якшують засудженому покарання.

Підстав для пом'якшення покарання чи для призначення ОСОБА_7 покарання, не пов'язаного з позбавленням волі колегією суддів не встановлено.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які давали б підстави для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено й покарання засудженому призначено згідно з вимогами ст. 65 КК України, то касаційна скарга захисника Гайдаша О.В. задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України 1960 року, п. 11 Розділу XI "Перехідних положень" КПК України (4651-17) , колегія суддів, -

Вирок Волочиського районного суду Хмельницької області від 26 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 7 травня 2015 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу Гайдаша Олександра Володимировича - без задоволення.