5-2050км15 Про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, скоєне на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків - 27.10.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні у межах кримінального провадження № 12013110050004858 касаційну скаргу захисника на вироки Оболонського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 року та Апеляційного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року щодо ОСОБА_3,

Указаним вироком місцевого суду

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Подібного Маньківського району Черкаської області, мешканця м. Києва (АДРЕСА_1), громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 50 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду й ухвалив свій, яким призначив ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 121 КК покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

За цим вироком ОСОБА_3 засуджено за умисне заподіяння ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень за таких обставин.

30 березня 2013 року близько 11.00 год. ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки "БМВ" (реєстр. № НОМЕР_1) та рухаючись по просп. Оболонському у м. Києві напроти будинку № 11а, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду (Далі - ДТП). Вважаючи винуватим у ДТП водія автомобіля марки "Тойота Прадо" (реєстр. № НОМЕР_2) ОСОБА_4, у засудженого на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків виник умисел на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень. Для цього він підбіг до водійських дверей автомобіля ОСОБА_4, відчинив їх та завдав останньому ударів кулаками в обличчя й по голові, чим заподіяв потерпілому тяжкого тілесного ушкодження.

У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеності винуватості засудженого та правильності кваліфікації його діяння, просить змінити вироки місцевого та апеляційного судів у зв'язку із суворістю призначеного засудженому покарання і визначити його таким, що не пов'язане з позбавленням волі, звільнивши на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням. При цьому скаржник посилається на позитивні дані про особу ОСОБА_3, матеріальне та сімейне становище (наявність на утриманні двох малолітніх доньок), які, на його думку, пом'якшують покарання. Зазначає, що шкоду потерпілому на час розгляду кримінального провадження в апеляційному судді було відшкодовано в повному обсязі й потерпілий, який відмовився від своєї апеляційної скарги, просив призначити засудженому покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Потерпілий ОСОБА_4 після отримання касаційної скарги звернувся до касаційного суду з листом, у якому просить скаргу задовольнити та звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, котрий просив задовольнити скаргу частково та пом'якшити засудженому покарання з застосуванням ст. 69 КК до трьох років позбавлення волі, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Подія кримінального правопорушення у виді злочину, доведеність винуватості ОСОБА_3 в його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 1 ст. 121 КК відповідно до вимог ст. 433 КПК колегією суддів не перевірялись, оскільки законність та обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.

Доводи захисника про можливість звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного апеляційним судом покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, на думку колегії суддів, є обґрунтованими.

Апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 121 КК покарання і ухвалюючи у цій частині свій вирок, яким покарання було посилено, обґрунтовано виходив з тяжкості злочину.

Разом з тим цей суд, не погоджуючись з апеляційними вимогами сторони захисту про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, на думку колегії суддів, помилково не врахував дієвого каяття ОСОБА_3, яке виявилось у відшкодуванні потерпілому ОСОБА_4 моральної шкоди в обсязі, визначеному у вироку місцевого суду, щирого каяття засудженого на час перегляду вироку вказаного суду та ухвалення свого вироку апеляційним судом.

У цьому випадку апеляційний суд був зобов'язаний в силу п. 3 ч. 1 ст. 65 КК врахувати пом'якшуючі покарання обставини, прямо передбачені у ч. 1 ст. 66 КК, адже закон про кримінальну відповідальність (ч. 3 ст. 66 КК) містить лише одне виключення, коли такі обставини суд не може враховувати, а саме, - якщо будь-яку з таких обставин передбачено в статті Особливої частини КК (2341-14) як ознаку злочину, що впливає на його кваліфікацію.

Таке неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, на думку колегії суддів, істотно вплинуло на висновок апеляційного суду про неможливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

Беручи до уваги викладене та, враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_3 злочину, його щире каяття, повне відшкодування потерпілому моральної шкоди, думку останнього (відмовився від апеляційної скарги та просив звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК), що пом'якшує покарання, відсутність обставин, які його обтяжують, позитивні дані про особу засудженого (позитивно характеризується, працював), наявність на його утриманні двох малолітніх дітей 2004 та 2007 років народження, перебування ОСОБА_3 під вартою більше року (що свідчить про понесення засудженим покарання у найсуворішому його виді), колегія суддів дійшла висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, але в умовах контролю за його поведінкою.

Отже, вирок апеляційного суду підлягає зміні на підставі ст. 438 КПК шляхом звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

Враховуючи, що підстав для зміни вироку місцевого суду не має, касаційна скарга підлягає лише частковому задоволенню.

Керуючись статтями 433, 436 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року щодо ОСОБА_3 змінити і на підставі ст. 75 КК звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та з покладенням передбачених ст. 76 КК обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтись для реєстрації до вказаної інспекції.