Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

головуючого

Скотаря А.М.

суддів

Селівона О.Ф. і Коновалова В.М.

прокурора

Кравченко Є.С.

Кравченко Є.С.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 листопада 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 й касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції.

Вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 3 грудня 2004 року

ОСОБА_2,

1971 року народження, відповідно до ст.89 КК України (2341-14) судимості не має,

засуджено за ч.1 ст.121 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України (2341-14) ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. До нього також застосовано вимоги, передбачені ст.76 КК України (2341-14) .

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25 березня 2005 р. апеляцію потерпілого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок без зміни.

ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 01.07.2003 р. у м. Донецьку на грунті неприязних стосунків умисно заподіяв ОСОБА_1 тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

За змістом касаційної скарги, потерпілий ОСОБА_1, посилаючись на неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_2 та невідповідність призначеного йому покарання ступені тяжкості злочину та його особі, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий або апеляційний розгляд.

У касаційному поданні прокурор просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки суд безпідставно застосував до ОСОБА_2 ст. 75 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала касаційну скаргу потерпілого й частково подання прокурора, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи скарги й подання, колегія суддів вважає, що касаційна скарга потерпілого й подання підлягають задоволенню, перша частково, а друге повністю з таких підстав.

Твердження потерпілого й прокурора відповідно у касаційній скарзі й касаційному поданні про неправильність застосування до ОСОБА_2 ст.75 КК України (2341-14) грунтується на законі  та матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 КК України (2341-14) , якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Ці вимоги закону судом не виконано.

Як убачається з матеріалів справи, звільняючи на підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, суд не врахував тяжкість учиненого ним злочину, який відноситься до тяжких злочинів (ст.12 КК України (2341-14) ).

Отже, суд неправильно звільнив ОСОБА_2 на підставі ст.75 КК України (2341-14) від відбування покарання з випробуванням, тобто допустив неправильне застосування кримінального закону, що згідно зі ст. 398 КПК України (1001-05) є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Зазначене порушення не було усунуто апеляційною інстанцією, а тому і їх, ухвала підлягає скасуванню.

При новому судовому розгляді суду необхідно ретельно перевірити доводи потерпілого ОСОБА_1 щодо кваліфікації дій засудженого ОСОБА_2.

Керуючись статтями 395 і 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 й касаційне поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити, першу частково, а друге повністю.

Вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 3 грудня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 25 березня 2005 р. щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.