Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Федченка О.С.

суддів

Школярова В.Ф. і Філатова В.М.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 листопада 2006 року  кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1, захисників - адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на судові рішення щодо ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Вироком Коломийського міськрайонного суду Iвано-Франківської області від 22 квітня 2005 року засуджено :

ОСОБА_1, 

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

громадянина України, не судимого, -

за ст. 187 ч.4 КК України (2341-14) на 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

ст. 289 ч.3 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 6 (шість) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

ст. 185 ч.5 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 5 (п'ять)  років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

ст. 357 ч.3 КК України (2341-14) на 2 (два) роки обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів остаточно визначено 9 (дев'ять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ОСОБА_4, 

IНФОРМАЦIЯ_2 народження,

громадянина України, не судимого, -

за ст. 187 ч.4 КК України (2341-14) на 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю,

ст. 289 ч.3 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 4 (чотири) роки позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю,

ст. 185 ч.5 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 4 (чотири)  років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю,

ст. 357 ч.3 КК України (2341-14) на 1 (один) рік 6 (шість) місяців обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів остаточно визначено 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю;

ОСОБА_5, 

IНФОРМАЦIЯ_3 народження,

громадянина України, не судимого, -

за ст. 187 ч.4 КК України (2341-14) на 8 (вісім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю,

ст. 289 ч.3 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 5 (п'ять) років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю,

ст. 185 ч.5 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 4 (чотири)  років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю,

ст. 357 ч.3 КК України (2341-14) на 2 (два) роки обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів остаточно визначено 8 (вісім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю.

Постановлено стягнути солідарно на користь потерпілих на відшкодування матеріальної шкоди:

з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 - 605 грн., ОСОБА_7 - 70120 грн., ОСОБА_8 - 47375 грн., ОСОБА_9 - 3908 грн., ОСОБА_10 - 1980 грн. ;

з ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_11 на користь ОСОБА_12 - 32577 грн., ОСОБА_13 - 40 грн., ОСОБА_14 - 30 грн.;

з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_15 - 26550 грн. та ОСОБА_16 - 1310 грн.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_11 та ОСОБА_17 судові рішення щодо яких в касаційному порядку не оскаржуються.

Ухвалою апеляційного суду Iвано-Франківської області від 3 серпня 2005 року зазначений вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_4  та ОСОБА_5 залишений без зміни.

За вироком засуджені особи визнані винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

У квітні 2003 року ОСОБА_1 з метою заволодіння чужим майном громадян шляхом розбою, вчинення крадіжок та незаконного заволодіння транспортними засобами організував стійку тривалу злочинну групу, до складу якої увійшли ОСОБА_4, ОСОБА_5, а пізніше ОСОБА_17 і ОСОБА_11.

ОСОБА_1, як організатор групи, здійснював керівництво діями групи, розробляв плани вчинення злочинів, розподіляв ролі співучасників, разом з останніми підшукував об'єкти злочинів, безпосередньо приймав активну участь у вчиненні злочинів та в збуті і розподілі майна, здобутого злочинним шляхом.

3 травня 2005 року, ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, в IНФОРМАЦIЯ_4, за обставин встановлених судом та детально наведених у вироку, вчинили розбійний напад з погрозою застосування насильства з проникнення у житло на будинок сім'ї ОСОБА_7, заволодівши майном та грошима потерпілих на загальну суму 118282 грн., що є особливо великим розміром.

Продовжуючи свою злочинну діяльність члени організованої злочинної групи на території Iвано-Франківської області, за обставин встановлених судом та детально наведених у вироку, незаконно заволоділи транспортними засобами, майном громадян та їх важливими особистими документами.

Так, 8 червня 2003 року ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_11 в IНФОРМАЦIЯ_5, незаконно заволоділи автомобілем "Фольксваген - Пасат" НОМЕР_6 вартістю 34112 грн., що належав ОСОБА_18, а крім того таємно викрали із вказаного автомобіля майно потерпілого на суму 300 грн.

9 червня 2003 року ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_11 в IНФОРМАЦIЯ_6 незаконно заволоділи автомобілем "Фольксваген - Пасат" НОМЕР_1 вартістю 30000 грн., що належав ОСОБА_12, а крім того таємно викрали із вказаного автомобіля майно потерпілої ОСОБА_12 і ОСОБА_13 на загальну суму 2577 грн. та важливі особисті документи.

4 липня 2003 року ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_17 в IНФОРМАЦIЯ_7 незаконно заволоділи автомобілем "Фольксваген - каравела" НОМЕР_2 вартістю 40000 грн., що належав ОСОБА_19, а крім того таємно викрали із вказаного автомобіля майно потерпілого на загальну суму 10070 грн. та важливі документи.

9 серпня 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в IНФОРМАЦIЯ_6 незаконно заволоділи автомобілем "Фольксваген - транспортер" НОМЕР_3 вартістю 40508 грн., що належав ОСОБА_20.

10 серпня 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в IНФОРМАЦIЯ_7 незаконно заволоділи автомобілем "Фольксваген - Пасат" НОМЕР_4 вартістю 26000 грн., що належав ОСОБА_15, а крім того таємно викрали із вказаного автомобіля майно потерпілого на загальну суму 550 грн.

1 вересня 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в IНФОРМАЦIЯ_7 незаконно заволоділи автомобілем "Фольксваген - каравела" НОМЕР_5 вартістю 28515 грн., що належав ОСОБА_16, а крім того таємно викрали із вказаного автомобіля майно потерпілої на загальну суму 810 грн.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 не оспорюючи висновок суду в частині його засудження за епізодом розбійного нападу на будинок ОСОБА_7, посилається на однобічність та неповноту досудового і судового слідства, істотні порушення кримінально-процесуального закону, зокрема, застосування органом досудового слідства недозволених методів до нього, інших засуджених у справі  та свідків, що потягло його обмову та самообмову. Засуджений вказує, що кримінальну справу відносного нього сфальсифіковано, у матеріалах справи відсутні будь-які докази про причетність його до злочинів, за які його засуджено. Зазначає, що вирок суду грунтується тільки на його показаннях та показаннях ОСОБА_4 і ОСОБА_5, отриманих незаконним шляхом, які не можна вважати достовірним доказом у справі. Суд не дав належної оцінки доказам та не звернув увагу на допущені порушення вимог кримінально-процесуального закону органами досудового слідства при проведенні окремих слідчих дій та не допитав ряд свідків показання яких мали істотне значення для прийняття правильного рішення у справі.

Не погоджується із кваліфікацією його дій за такою кваліфікуючою ознакою, як вчинення злочину у складі організованої злочинної групи.

Зазначає, що судом не перевірено його алібі.

З урахуванням наведених у касаційній скарзі доводів засуджений просить скасувати судові рішення щодо нього, а справу направити на додаткове розслідування.

Захисник - адвокат ОСОБА_3 у поданій касаційній скарзі просить скасувати вирок щодо ОСОБА_4, а справу провадженням закрити за відсутністю в діях засудженого складу злочину, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність, неповноту та необ'єктивність досудового і судового слідства та інші суттєві порушення кримінально-процесуального закону, що потягли необгрунтоване засудження ОСОБА_4 Захисник стверджує, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази про причетність ОСОБА_4 до вчинення зазначених у вироку злочинів, а вирок суду грунтується тільки на показаннях засудженого ОСОБА_5, отриманих з застосуванням недозволених методів ведення слідства.

Вказує, що ні органами досудового слідства, ні судом не перевірено алібі ОСОБА_4

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_2 просить судові рішення щодо засудженого змінити - в  частині засудження ОСОБА_5 за ст. 187 ч.4 виключити такі кваліфікуючі ознаки як вчинення розбою організованою групою із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого і призначити за цим законом покарання із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) , а за ст.ст. 289 ч.3, 185 ч.5, 357 ч.3 КК України (2341-14) виправдати.

Адвокат, наводячи у скарзі свій аналіз зібраних у справі доказів, посилається на суттєві невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та однобічність та неповноту досудового і судового слідства, що потягло неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_5 за ч.4 ст. 187 КК України (2341-14) та необгрутованість засудження за ст.ст. 289 ч.3, 185 ч.5, 357 ч.3 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи, розглянувши наведені засудженим ОСОБА_1 та захисниками  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у скаргах доводи, касаційний суд вважає, що слід відмовити у задоволенні скарг.

Як вбачається з матеріалів справи, органи слідства і суд дослідили всі обставини події злочину, які могли мати значення для прийняття правильного рішення у справі, а тому доводи у касаційній скарзі захисника  про неповноту й однобічність слідства у справі у касаційних скаргах про неповноту й однобічність проведеного слідства у справі, що потягло необгрунтованість засудження ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - є безпідставними.

Суд належно оцінив докази, які є у справі, з точки зору їх допустимості і достовірності.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів за які їх засуджено підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_6., ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_21, ОСОБА_18, ОСОБА_12, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_15, ОСОБА_16, свідків ОСОБА_21,  ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, свідка ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, даними що містяться у протоколах огляду місця подій, огляду речових доказів, впізнання, відтворення обстановки і обставин події, виявлення та вилучення, добровільної видачі речових доказів, іншими доказами.

Відповідно до установлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_1 за ст.ст. 187 ч.4, 289 ч.3, 185 ч.5, 357 ч.3 КК України (2341-14) ,  ОСОБА_4 за ст.ст. 187 ч.4, 289 ч.3, 185 ч.5, 357 ч.3 КК України (2341-14) , ОСОБА_5 за ст. 187 ч.4, 289 ч.3, 185 ч.5, 357 ч.3 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно.

Ураховуючи характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів призначене ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) і є н еобхідним для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Вирок суду відповідає вимогам ст.ст. 323, 327, 334 КПК України (1001-05) .

При перевірці справи не виявлено допущених з боку органів досудового слідства чи суду істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону при дослідженні обставин справи й оцінці доказів, а також не встановлено обставин, які б свідчили про необ'єктивність проведеного досудового та судового слідства у справі, на що посилаються засуджений ОСОБА_1 та захисники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у скарзі, і які тягнули б за собою скасування вироку.

Суд першої інстанції повно перевіряв заяви підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про застосування недозволених методів ведення слідства до ОСОБА_5, обгрунтовано визнавши їх такими, що не відповідають дійсності, оскільки вони не знайшли свого підтвердження.

При перевірці справи касаційним судом теж не виявлено обставин, які б свідчили про можливе застосування недозволених методів слідства до засуджених та свідків, що потягло б самообмову чи обмову засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Всі наведені в апеляціях засуджених на вирок доводи були предметом перевірки. Апеляційний суд визнав правильними оцінку судом першої інстанції доказів у справі та встановлені ним фактичні обставини за кожним обвинуваченням.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1001-05) .

Отже, при перевірці справи не виявлено передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для скасування чи зміни судових рішень щодо ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у касаційному порядку і відповідно немає підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) осіб.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах, -

у х в а л и л а :

Відмовити у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та захисників - адвокатів ОСОБА_2 і ОСОБА_3