5-5917км06 Про створення перешкоди водію в керуванні автомобілем, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди - Текст документа

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 07 листопада 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на судові рішення щодо ОСОБА_2.

За вироком Раздольненського районного суду АР Крим від 21 квітня 2005 року ОСОБА_2, 1968 року народження, громадянин України, раніше не судимий,

засуджений за ст. 291 КК України (2341-14) до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) суд постановив звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку 1 рік.

Суд постановив стягнути із засудженого ОСОБА_2: на користь потерпілої ОСОБА_3 - 2280 грн. 82 коп. на відшкодування матеріальної шкоди і 25 000 грн. - моральної шкоди; на користь потерпілої ОСОБА_4 - 634 грн. 03 коп. на відшкодування матеріальної шкоди і 5000 грн. - моральної шкоди; судові витрати в сумі 100 грн. 78 коп.

Ухвалою апеляційного суду АР Крим від 20 вересня 2005 року цей вирок залишено без змін.

ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що 15 липня 2004 року, приблизно о 02 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на передньому пасажирському сидінні в автомобілі ЗАЗ-110306 під керуванням ОСОБА_5, на IНФОРМАЦIЯ_1, в порушення Правил дорожнього руху України він створив перешкоду водію в керуванні автомобілем, внаслідок чого ОСОБА_5 не справився з керуванням указаного автомобіля, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої потерпіла ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження, а потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 - легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону і неправильне застосування кримінального закону.

Заслухавши доповідь судді та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

У ч.1 ст. 398 КПК України (1001-05) передбачено виключний перелік підстав для скасування або зміни зазначених у ч.2 ст. 383 КПК України (1001-05) судових рішень. Такими підставами є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Що стосується застосування кримінального закону, то колегія суддів вважає, що кваліфікація дій засудженого ОСОБА_2 за ст. 291 КК України (2341-14) відповідає обставинам, які були встановлені в ході судового слідства.

Так, в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, підтвердили, що під час руху автомобіля засуджений чіплявся до потерпілих, які сиділи на задньому сидінні, а потім схопився за руль і різко смикнув його, від чого водій втратив керування, автомобіль виїхав на узбіччя і перекинувся. Ці показання свідка та потерпілих підтверджуються даними протоколу огляду місця події та схеми до нього.

Дані висновків судово-медичних експертиз від 08 жовтня 2004 року свідчать про те, що у потерпілої ОСОБА_3 були виявлені тяжкі тілесні ушкодження, а у потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_6 - легкі тілесні ушкодження.

Доводи касаційної скарги захисника щодо неправильної вказівки у вироку на нумерацію пункту Правил дорожнього руху, які порушив засуджений, не можуть бути підставою для визнання судового рішення незаконним, оскільки у вироку суд правильно зазначив зміст самого порушення, яке вчинив ОСОБА_2, указавши про те, що згідно цих правил пасажиру забороняється під час руху відвертати увагу водія від керування транспортним засобом та заважати йому в цьому.

Що стосується призначення ОСОБА_2 покарання, то вирішення судом першої інстанції цього питання відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) . Підстав для пом'якшення засудженому покарання колегія суддів не вбачає.

Вирішення судом першої інстанції цивільних позовів потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є обгрунтованим та відповідає чинному законодавству.

Необгрунтованими вважає колегія суддів доводи захисника про те, що відносно ОСОБА_2 не було порушено кримінальної справи. Перевіркою матеріалів справи встановлено, що дана кримінальна справа була порушена по факту дорожньо-транспортної пригоди за ст. 286 ч.2 КК України (2341-14) . Після встановлення в ході досудового слідства особи, неправомірні дії якої спричинили дорожньо-транспортну пригоду, відповідно до постанови про перекваліфікацію, справу було перекваліфіковано на ст. 291 КК України (2341-14) .

Не знайшли свого підтвердження і посилання захисника на те, що обвинувальний висновок по даній справі не було затверджено прокурором. Iз змісту наявної в матеріалах справи постанови про затвердження обвинувального висновку від 10 січня 2005 року вбачається, що обвинувальний висновок щодо ОСОБА_2 був затверджений у встановленому законом порядку.

Iстотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які б могли вплинути на правильність висновку суду, колегією суддів по справі не виявлено.