Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого

Міщенка С.М.,

суддів

Паневіна В.О. та  Пекного С.Д.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві  7 листопада 2006 року  кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на судові рішення щодо ОСОБА_2, -

встановила:

вироком Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 листопада 2005 року

ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_1 народження, уродженця та мешканця міста Дніпропетровська, раніше не судимого, -

засуджено за ст. 296 ч. 2 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням відповідно до вимог ст. 76 КК України (2341-14) обов'язків повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з'являтися до цих органів для реєстрації.

Цим же вироком засуджений ОСОБА_3, судові рішення щодо якого не оскаржено.

Судом постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4  1615 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2006 року вирок суду щодо ОСОБА_2 змінено - виключено кваліфікуючу ознаку вчинення хуліганства з винятковим цинізмом, а також скасовано вирок в частині цивільного позову з направленням справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

ОСОБА_2 визнано судом винним і засуджено за те, що він, будучи в стані алкогольного сп'яніння,  14 грудня 2002 року близько 23-ої години в приміщенні кафетерію ПП IНФОРМАЦIЯ_2, що розташовувався на платформі IНФОРМАЦIЯ_3, разом з іншим засудженим у справі ОСОБА_3 вчинили хуліганські дії щодо осіб, які перебували на той момент в приміщенні кафе, при цьому ОСОБА_2 нецензурно лаявся, чіплявся до присутніх, застосував до ОСОБА_5 насильство, внаслідок чого спричинив йому фізичного болю. Продовжуючи свої хуліганські дії вже за приміщенням кафе, вони зламали замок вхідних дверей до цього кафетерію, а вже 15 грудня 2002 року близько 2-ої години, коли до кафетерію приїхали працівники міліції з метою припинення хуліганських дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3, продовжували свої хуліганські дії щодо працівників міліції, при цьому ОСОБА_2 наніс одному з них удар у груди.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушується питання про скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд. Свою вимогу захисник обгрунтовує тим, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину хуліганства, а лише містяться ознаки адміністративного правопорушення - дрібного хуліганства. Захисник вважає, що справа щодо ОСОБА_2 сфальсифікована працівниками міліції. Також захисник зазначає, що ухвала апеляційного суду є неповною, оскільки не містить всіх спростувань доводів його апеляції, а апеляційний суд безпідставно не задовольнив його клопотання про ведення судового слідства та про виклик і допит свідків. Вважає, що у справі наявні порушення норм кримінально-процесуального законодавства України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для внесення справи на касаційний розгляд з метою перегляду постановлених у ній судових рішень.

Винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину підтверджена сукупністю зібраних по справі, вірно оцінених та обгрунтовано прокладених судом в основу вироку доказів, зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_4 про обставини вчинення хуліганських дій ОСОБА_2, що відбувалося протягом тривалого часу та із застосуванням насильства до ОСОБА_5 й інших осіб, а також пошкодженням майна кафетерію, показаннями свідка ОСОБА_5, яка також підтвердила факт вчинення хуліганських дій ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3, вона також підтвердила, що після того, як останніх вигнали з приміщення кафе, вони стали кидати каміння по дверях та вікнах, ОСОБА_5, який також підтвердив про обставини вчинення хуліганства ОСОБА_2 та застосування останнім  до нього насильства, показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, даними протоколу огляду місця події, відповідно до якого у приміщенні кафетерію було виявлено безлад та  пошкодження  обладнання, виявлено також уламки скла.

Уся сукупність зібраних по справі доказів була ретельно проаналізована судом, що дало можливості дійти обгрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину. Тому доводи скарги про незаконність його засудження є безпідставними. Посилання у скарзі про відсутність у діях ОСОБА_2 складу злочину колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу. Судом правильно встановлено, що ОСОБА_2 діяв разом з ОСОБА_3, при цьому у громадському місті вони тривалий час брутально лаялися в присутності  жінок, розпочали конфлікт з незначного приводу, пошкодили майно підприємства, а також застосували насильство до присутніх у кафе осіб, що переконливо свідчить про наявність у діях ОСОБА_2 ознак злочину хуліганства.

Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ст. 296 ч. 2 КК України (2341-14) є правильною, а міра покарання обрана йому у відповідності до вимог закону.

Доводи скарги про незаконність ухвали апеляційного суду колегія суддів вважає необгрунтованими. Зазначене судове рішення складено у відповідності до вимог закону, є повним і мотивованим. Колегія суддів вважає таке рішення правильним і законним.

Порушень норм кримінально-процесуального законодавства України, які б тягли зміну чи скасування постановлених у справі судових рішень, немає.

Не вбачаючи передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_2 та керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

відмовити в задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, засудженого вироком Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 листопада 2005 року.