Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Федченка О.С.

суддів

Філатова В.М., Школярова В.Ф.

за участю прокурора

Микитенка О.П.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  7 листопада 2006 року справу за касаційним поданням прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду щодо цих засуджених.

За вироком апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2006 року засуджені:  ОСОБА_1, 1973 р.народження,  громадянин  України, не судимий згідно ст. 89 КК України (2341-14) ,

за ст. 115 ч.2 п.п. 6,12 КК України (2341-14) на 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; за ст. 187 ч.4 КК України (2341-14) на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого. На підставі ст. 70 КК України (2341-14) , за сукупністю злочинів, остаточно суд визначив ОСОБА_1 покарання - 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

ОСОБА_2, 1983 р. на-

родження,  громадянин  України, не судимий

згідно ст. 89 КК України (2341-14) ,

за ст. 115 ч.2 п.п. 6,12 КК України (2341-14) на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; за ст. 187 ч.4 КК України (2341-14) на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого. На підставі ст. 70 КК України (2341-14) , за сукупністю злочинів, остаточно суд визначив ОСОБА_2 покарання - 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

ОСОБА_3, 1982 р. народжен-

ня, громадянка України, не судима,

за ст. 187 ч.4 КК України (2341-14) на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.

На відшкодування заподіяної моральної шкоди суд постановив стягнути:

на користь потерпілого ОСОБА_4 - із засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1, солідарно, 100 000 грн., засудженої ОСОБА_3 20 000 грн;

на користь потерпілої ОСОБА_5 - із засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1, солідарно, 100 000 грн., засудженої ОСОБА_3 20 000 грн.

Засуджені визнані винуватими у вчиненні злочинів при наступних обставинах.

1 лютого 2006 року, приблизно о 22 год. 00 хв., біля буд. АДРЕСА_1 засуджені вживали спиртне разом з незнайомим їм ОСОБА_6.  Потім вони всі разом зайшли у квартиру НОМЕР_1, де проживала ОСОБА_3, і продовжили вживати спиртне. Під час перебування у квартирі ОСОБА_1 із кишені куртки потерпілого ОСОБА_6 забрав пластикову картку "VISA" ЗАО КБ "Приватбанк" на ім'я потерпілого і віддав її ОСОБА_3, яка передала її своєму сожителю ОСОБА_2 Заволодівши банківською карткою, засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вирішили з її допомогою заволодіти грішми потерпілого шляхом отримання їх в банкоматі. Для цього ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вивели ОСОБА_6 з квартири у безлюдне місце біля будинків НОМЕР_2 і НОМЕР_3. По дорозі засуджені, застосовуючи до потерпілого небезпечне для життя та здоров'я фізичне насильство, відкрито заволоділи його курткою, вартістю 160 грн., яку передали присутній при цьому ОСОБА_3. Після того, як ОСОБА_6 відмовився назвати код банківської картки, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, з тим, щоб позбавити життя потерпілого, почали його бити в різні частини тіла ногами і руками, у тому числі - лежачого по голові. Декілька ударів у різні частини тіла, у тому числі і по голові потерпілого, ОСОБА_2 завдав йому підібраною на місці подій дерев'яною палицею. В цей час, як зазначив у вироку суд першої інстанції, ОСОБА_1 спостерігав за навколишньою обстановкою, а ОСОБА_3, не маючи намірів на умисне вбивство ОСОБА_6, з тим, щоб допомогти іншим засудженим заволодіти майном потерпілого в ході розбійного нападу, закривала рот потерпілому, щоб він не зміг закричати і покликати на допомогу. Коли потерпілий, під впливом застосованого до нього насильства, назвав код банківської картки, ОСОБА_2 передав її ОСОБА_3 і дав їй вказівку отримати в банкоматі гроші, які належали ОСОБА_6.  Усвідомлюючи і розуміючи, що ними виконані всі дії, необхідні для позбавлення життя ОСОБА_6, оскільки заподіяні ними потерпілому тілесні ушкодження були несумісні з життям, потерпілий був без верхнього одягу, у безпорадному стані при мінусовій температурі лежав на землі у безлюдному місці, засуджені з місця вчинення злочину зникли. Смерть потерпілого настала в результаті закритої внутрічерепної травми, що супроводжувалась і ускладнилась крововиливом під м'яку мозкову оболонку, в речовину і шлуночки головного мозку.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок змінити, виключивши з нього як зайві посилання на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають судимість і притягувались до кримінальної відповідальності.

У касаційних скаргах та доповненнях до них:

засуджений ОСОБА_2 просить перевірити законність вироку і перекваліфікувати його дії з ст. 115 ч.2 КК України (2341-14) на ст. 121ч.2 цього ж кодексу, посилаючись на відсутність у нього намірів вбивати потерпілого взагалі, і з корисливих мотивів зокрема. Крім того, він просить пом'якшити призначене йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) ;

засуджений ОСОБА_1 теж посилається на відсутність у нього намірів позбавляти потерпілого життя, а тому просить змінити вирок і перекваліфікувати його дії з ст. 115 ч.2 КК України (2341-14) на ст. 121 ч.2 цього ж кодексу. За ст. 187 ч.4 КК України (2341-14) він просить вирок скасувати, а справу закрити у зв'язку з добровільною відмовою. На думку засудженого при призначенні йому покарання суд першої інстанції не врахував всі обставини, тому він також просить пом'якшити йому покарання.

Щодо ОСОБА_3 касаційних скарг чи касаційного подання не надходило.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив касаційні скарги засуджених залишити без задоволення, а касаційне подання прокурора задовольнити частково - виключити із вироку посилання суду на наявність у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судимостей, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційному поданні та касаційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає частковому задоволенню, а касаційні скарги засуджених задоволенню не підлягають.

Висновки суду щодо доведеності вини засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні ними зазначених у вироку неправомірних дій відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам. Правильність цих висновків щодо ОСОБА_3 не оспорюється ні у поданні ні у скаргах.

Так із показань самих засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 видно, що банківську картку із кишень одягу потерпілого вони витягли ще тоді, коли перебували в квартирі ОСОБА_3. Бити ОСОБА_6 вони теж почали ще в квартирі, а потім вивели його у безлюдне місце, де продовжили бити, в тому числі, як показав ОСОБА_2, дерев'яною палицею, намагаючись узнати у потерпілого код його картки. Не заперечували засуджені і того, що вони зняли куртку з потерпілого і передали її ОСОБА_3, а також того, що після побиття ОСОБА_6 вони залишили його, вночі, напівроздягненого на вулиці.

Засуджена ОСОБА_3 також підтвердила у судовому засіданні те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 били потерпілого як за місцем її проживання, так і на вулиці, вивівши його в безлюдне місце. Крім того, засуджена показала, що ОСОБА_2 дав їй банківську картку ОСОБА_6, назвав код і послав отримати по цій картці гроші потерпілого. Тоді ж вона ходила до розташованого недалеко від місця подій банкомату, але гроші не змогла отримати. Повертаючись після цих подій додому, картку потерпілого вона викинула в шахту ліфта будинку, де проживає.

Достовірність показань засуджених про обставини вчинення ними неправомірних дій об'єктивно підтверджується сукупністю досліджених судом і наведених у вироку інших доказів.

Так дані висновків судово-імунологічних експертиз указують на те, що на взутті та одязі засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1 та на килимовому покритті, вилученому з квартири ОСОБА_3, виявлені сліди крові, походження якої можливе від ОСОБА_6

Про те, що куртка потерпілого була вилучена працівниками органів досудового слідства за місцем проживання матері засудженого ОСОБА_2 свідчать дані відповідного протоколу. Дані іншого протоколу огляду про вилучення банківської картки на ім'я ОСОБА_6 з шахти ліфта будинку за місцем проживання ОСОБА_3 підтверджують її показання стосовно місця, де вона позбулась картки потерпілого.

Iз змісту висновку судово-медичної експертизи видно, що на трупі ОСОБА_6 було виявлено численні садна і синці на голові, тулубі та ногах. Приймаючи до уваги характер частини виявлених забійних ран на голові, ушкоджень тулуба та кінцівок, експерти підтверджують можливість їх заподіяння дерев'яною палицею.

З врахуванням обставин застосування засудженими насильства до потерпілого - те, що вони, вночі, вивели його у безлюдне місце, а після побиття, у тому числі з використанням дерев'яної палиці, напівроздягненого залишили в зимовий період на вулиці у безпорадному стані, з врахуванням кількості завданих йому тілесних ушкоджень, їх характеру, локалізації, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції цілком обгрунтовано прийшов до висновку про спрямованість намірів засуджених на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_6. А приймаючи до уваги узгодженість їх дій, вчинених з корисливих мотивів, кваліфікація цих дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ст. 115 ч.2 п.п. 6,12, а також і за ст. 187 ч.4 КК України (2341-14) є правильною.

У зв'язку з цим посилання у касаційних скаргах засуджених на відсутність в їх діях умислу на вбивство потерпілого, на відсутність у них корисливих мотивів колегія суддів розцінює як надумані і такі, що суперечать встановленим по справі фактичним обставинам.

Що стосується призначеного ОСОБА_2 та ОСОБА_1 покарання, то вирішення цього питання відповідає положенням ст. 65 КК України (2341-14) . При цьому суд першої інстанції врахував і ті обставини, на які посилаються у своїх скаргах засуджені.

Колегія суддів не вбачає будь-яких підстав для пом'якшення засудженим покарання, у тому числі із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) , як про це просить у своїй скарзі засуджений ОСОБА_2

Згідно ст. 89 КК України (2341-14) такими, що не мають судимості визнаються особи, засуджені відповідно до ст. 75 КК України (2341-14) , якщо протягом іспитового строку вони не вчинять іншого злочину.

В матеріалах даної справи відсутні дані, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які були засуджені із застосуванням ст. 75 КК України (2341-14) , в період іспитового строку вчинили інший злочин і що рішення про їх звільнення від відбування покарання з випробуванням було скасовано з інших підстав.

При таких обставинах колегія суддів вважає обгрунтованими доводи касаційного подання про необхідність виключення із вироку вказівки про наявність у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судимостей за вироками, відповідно, від 25 січня 2005 року та від 7 червня 2004 року.

В той же час, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення подання прокурора у частині виключення із мотивувальної частини вироку посилання суду на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 раніше притягались до кримінальної відповідальності.

Як видно із змісту вироку це посилання суд використав як дані, що характеризують засуджених при мотивуванні покарання. Таке рішення суду не суперечить як ст. 65 КК України (2341-14) , так і іншим статтям цього Кодексу.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

ухвалила:

касаційні скарги засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а касаційне подання прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінити: виключити із його вступної частини вказівку про наявність судимості як у ОСОБА_2, так і у ОСОБА_1

В решті цей вирок залишити без змін.