Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі колегії:

головуючої Щепоткіної В.В., суддів: Єленіної Ж.М., Квасневської Н.Д., при секретарі Краснощок О.В., за участю: прокурора Деруна А.І., захисника ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_7, розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12012120010000008 за обвинуваченням ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Петрове Кіровоградської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який мешкає в будинку на земельній ділянці АДРЕСА_2, такого, що не має судимості, у вчиненні злочинів, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК, за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 01 квітня 2015 року,

Вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 листопада 2013 року ОСОБА_8 засуджено за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією майна, належного на праві власності; за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна, належного на праві власності.

На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років із конфіскацією майна, належного на праві власності.

Згідно із зазначеним вироком ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за те, що він 01 жовтня 2012 року близько 09.15 год., перебуваючи поблизу приміщення ПАТ КБ "Правекс-Банк" на вул. Шевченка, 3 у м. Кіровограді, достовірно знаючи, що його брат ОСОБА_9 мав цього дня забирати гроші з цього банку, дочекавшись доки той, вийшовши з приміщення банку із сумкою, в якій знаходились грошові кошти в сумі 5 800 грн, сів у салон автомобіля на місце водія, умисно, з корисливих мотивів підійшов до відкритих дверей цього транспортного засобу та, застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров'я потерпілого, випустив газ із газового балончика у салон автомобіля. Побачивши, що ОСОБА_9 закриває обличчя руками, з метою подолання опору потерпілого, рукояткою складеного ножа тричі ударив його по руках, спричинивши легкі тілесні ушкодження. Після цього умисно, з метою заволодіння грошима потерпілого ОСОБА_8 розкрив ніж та, бажаючи настання смерті потерпілого, наніс ножем удар у верхню частину грудної клітки ОСОБА_9, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий цього ж дня помер у лікарні.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 01 квітня 2015 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 залишено без зміни.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що вчинене засудженим діяння необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК. Вказує, що умислу на вбивство, а також на заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_8 не мав, натомість діяв на виконання розробленого спільно з потерпілим плану, що полягав в імітації розбійного нападу на останнього.

Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 на підтримку касаційної скарги, прокурора, який вважав, що судові рішення щодо ОСОБА_8 підлягають зміні з перекваліфікацією вчиненого засудженим діяння з п. 6 ч. 2 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга потерпілого підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний зазначити мотиви, з яких він виходив при постановленні ухвали, положення закону, яким він керувався, і, якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, через які її визнано необґрунтованою.

Усі доводи, що містяться в апеляціях, мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів з тим, щоб жоден із них не залишився нерозглянутим.

Ці вимоги закону суд апеляційної інстанції належним чином не виконав.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в апеляційних скаргах засуджений ОСОБА_8, захисник ОСОБА_10 та потерпілий ОСОБА_7, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ставили питання про зміну правової кваліфікації вчиненого діяння. Зокрема, стверджували, що умислу на вбивство ОСОБА_9 засуджений не мав, мети на заволодіння його майном не переслідував, а тілесні ушкодження останньому заподіяв в ході реалізації їх спільного плану, направленого на інсценування пограбування, оскільки у брата був великий борг перед роботодавцем, який він не мав змоги повернути. На обґрунтування своїх доводів апелянти, серед іншого, посилались на показання свідка ОСОБА_11, яка підтвердила, що у ОСОБА_9 був борг перед підприємством.

Проте, залишаючи апеляційні скарги без задоволення, апеляційний суд викладених в апеляційних скаргах доводів не перевірив, своїх висновків належним чином не мотивував, не навів вичерпних підстав щодо їх необґрунтованості, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Апеляційний суд не обґрунтував, якими саме доказами з тих, що покладені судом в основу обвинувального вироку, безпосередньо підтверджується умисел засудженого на вбивство потерпілого, а також на заволодіння його майном.

Пославшись в ухвалі на показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_13, експерта ОСОБА_14, дані протоколів слідчих дій, висновки судових експертиз, апеляційний суд не дав оцінки тому, що ці докази лише підтверджують факт заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, що потягли його смерть, проте не свідчать поза усяким розумним сумнівом про наявність у засудженого умислу на вбивство з корисливих мотивів, а також вчинення ним нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з заподіянням потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

Не спростовують зазначені докази і покладені в основу вироку показання самого засудженого, а також дані протоколу його явки з повинною, в яких ОСОБА_8 наполягав на тому, що тілесних ушкоджень брату завдав саме за його вказівкою з метою інсценування нападу на останнього та обґрунтування в подальшому перед роботодавцем неможливості повернення боргу.

Як вбачається зі змісту журналу судового засідання, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 підтвердила наявність у ОСОБА_9 боргу перед підприємством у сумі 12 000 грн, а також повідомила, що 04 жовтня 2012 року потерпілий повинен був віддати їй 95 000 грн.

Проте ці обставини не були перевірені судом апеляційної інстанції.

Без уваги апеляційного суду залишилось і те, що на своїх показаннях, які по суті є логічними і послідовними, засуджений ОСОБА_8 наполягав із самого початку кримінального провадження і не змінював їх на досудовому розслідуванні та в суді.

Таким чином, не перевіривши належним чином всіх доводів апеляційних скарг, не давши оцінку мотиву заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень потерпілому, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про правильність кваліфікації вчиненого за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 439 КПК при новому розгляді в суді першої чи апеляційної інстанції застосування суворішого покарання або закону про більш тяжке кримінальне правопорушення допускається тільки за умови, що вирок було скасовано у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

Разом із тим, як убачається з матеріалів кримінального провадження, підставою скасування касаційним судом попередньої ухвали апеляційного суду, якою вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_8 за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК було змінено, дії засудженого перекваліфіковано на ч. 2 ст. 121 КК, у частині засудження ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 187 КК вирок скасовано із закриттям провадження у цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК, стало істотне порушення вимог кримінального процесуального закону із вказівкою на передчасність висновку апеляційного суду про відсутність у засудженого умислу на вбивство. При цьому однозначної вказівки передчасності висновку апеляційного суду щодо відсутності в діях засудженого складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, а також неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність - незастосування ч. 4 ст. 187 КК, ухвала касаційного суду не містить.

Тому, залишивши за результатами нового апеляційного розгляду вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 187 КК без зміни, апеляційний суд порушив вимоги ч. 3 ст. 439 КПК, оскільки погіршив становище засудженого порівняно з попередньою ухвалою суду апеляційної інстанції.

Зазначені порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними і такими, що тягнуть скасування ухвали апеляційного суду.

Таким чином, касаційна скарга потерпілого ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого необхідно ретельно перевірити всі доводи апеляційних скарг, за наявності підстав повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, та постановити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, суд

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 01 квітня 2015 року щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.