Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Шелеста М.А.

суддів

Мороза М.А., Селівона О.Ф.

прокурора

Опанасюка О.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 02 листопада 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Полтавської області на постанову Шишацького районного суду Полтавської області від 5 липня 2005 року щодо ОСОБА_1.

Вказаною постановою

ОСОБА_1, раніше не судимий, -

на підставі ст. 6 п. "г" Закону України "Про амністію" (2591-15) від 31 травня 2005 року звільнений від кримінальної відповідальності, а справу провадженням закрито.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він протягом 2004 року - березня 2005 року, за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, за обставин, встановлених судом та наведених у постанові, систематично розбещував неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, виготовив за їх участю та участю ОСОБА_5 і ОСОБА_6 фотокартки порнографічного характеру та розповсюджував серед них і неповнолітнього ОСОБА_7 відео та фото продукцію порнографічного характеру.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування постанови щодо ОСОБА_1. та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального та істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

В поданні зазначено, що місцевий суд, провівши повний розгляд кримінальної справи щодо ОСОБА_1, своєю постановою незаконно закрив справу на підставі акту про амністію, оскільки відповідно до вимог ст. 6 ч.2 та ст. 282 КПК України (1001-05) , суд, при виявлені на стадії судового розгляду справи, зазначених в п.п. 1, 2 та 4 ч.1 ст. 6 обставин, повинен був довести розгляд справи до кінця і у випадках, передбачених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 6 КПК України (1001-05) , постановити виправдувальний вирок, а у випадках, передбачених п.4 ч.1 ст. 6 КПК України (1001-05) , - обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.

Крім того суд, постановляючи рішення про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1, порушив порядок закриття кримінальної справи, передбачений ст. 282 КПК України (1001-05) , відповідно до якої суд позбавлений можливості закривати кримінальні справу на підставі п.4 ч.1 ст. 6 КПК України (1001-05) .

Також прокурор вказує на те, що суд безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч.2 ст. 156 КК України (2341-14) на ч.1 ст. 156 КК України (2341-14) та з ч.3 ст. 301 КК України (2341-14) на ч.2 ст. 301 КК України (2341-14) та відповідно до ст. 275 КПК України (1001-05) вийшов за межі пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення, оскільки прокурор в судовому засіданні обвинувачення підсудному не змінював і підтримував обвинувачення за ч.2 ст. 156 КК України (2341-14) та ч.3 ст. 301 КК України (2341-14) , а в судових дебатах за сукупністю злочинів просив призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

Як видно з матеріалів кримінальної справи, 26.05.2005 року до Шишацького районного суду була направлена кримінальна справа із затвердженим обвинувальним висновком по обвинуваченню ОСОБА_1. у вчиненні злочинів, передбачених ч.2.ст.156 КК України (2341-14) та ч.3 ст.301 КК України (2341-14) .

7 червня 2005 року районний суд Полтавської області провів по справі попередній розгляд по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.156 КК України (2341-14) та ч.3 ст.301 КК України (2341-14) і призначив справу до розгляду.

Як видно з протоколу судового засідання, з 13 червня по 5 липня 2005 року суд провів по справі судове слідство, в ході якого був допитаний підсудний ОСОБА_1. по суті предcявленого йому обвинувачення за ч.2 ст.156 КК України (2341-14) та ч.3 ст.301 КК України (2341-14) , також були допитані потерпілі, їх законні представники, досліджені письмові матеріали справи, проведені судові дебати та надано право підсудному звернутися до суду з останнім словом.

Провівши повний розгляд кримінальної справи суд видалився до нарадчої кімнати, після виходу з якої оголосив постанову про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1 на підставі Закону України "Про амністію" (2591-15) від 31 травня 2005 року.

Постановляючи таке рішення, суд першої інстанції істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону, зокрема ч.2 ст.6 КПК України (1001-05) та ст.282 КПК України (1001-05) .

Відповідно до ч.2 ст.6 КПК України (1001-05) , при виявленні обставин, зазначених у п.п. 1,2 та 4 ч.1 ст.6 КПК України (1001-05) на стадії судового розгляду, суд доводить розгляд справи до кінця і у випадках, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.6 КПК України (1001-05) постановляє виправдувальний вирок, а у випадках, передбачених п.4 ч.1 ст.6 КПК України (1001-05) - обвинувальний вирок із звільненням засудженого від покарання.

Крім того, при винесенні постанови про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1 суд порушив порядок закриття кримінальної справи, передбачений ст.282 КПК України (1001-05) , згідно з якою суд позбавлений можливості закривати кримінальну справу на підставі п.4 ч.1 ст.6 КПК України (1001-05) .

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а :

Касаційне подання заступника прокурора Полтавської області задовольнити.

Постанову Шишацького районного суду Полтавської області від 05 липня 2005 року щодо ОСОБА_1, звільненого від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію" (2591-15) від 31 травня 2005 року, скасувати у звcязку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.