Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О.В., суддів: Животова Г.О., Крещенка А.М., розглянула в судовому засіданні 19 жовтня 2015 року касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 20 липня 2015 року щодо ОСОБА_4

Вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 08 квітня 2015 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 07 червня 2010 року за ч. 2 ст. 190, ст. 198, ч. 1 ст. 396 КК із застосуванням ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, звільненого умовно-достроково за постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2012 року на 1 рік 1 місяць 22 дні, засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 07 червня 2010 року ОСОБА_4 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 4 місяці.

За вироком суду, ОСОБА_4 05 квітня 2013 року приблизно о 23.30 год. у стані алкогольного сп'яніння біля пам'ятника Ю. Гагаріну по вул. Жовтневій в с. Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області в присутності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повторно відкрито заволодів майном потерпілого ОСОБА_8 загальною вартістю 600 грн та майном потерпілого ОСОБА_9 загальною вартістю 1100 грн, завдавши їм матеріальної шкоди на вказану суму відповідно.

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Крім того, вказує на порушення судом апеляційної інстанції положень ст. 419 КПК.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, на думку колегії суддів, є безпідставними.

При призначенні ОСОБА_4 покарання суд першої інстанції згідно з вимогами ст. 65 КК в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_4, який має постійне місце проживання на території України, за місцем проживання характеризується незадовільно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а також відсутність пом'якшуючих покарання обставин та обставини, що обтяжують покарання.

На підставі цих даних у їх сукупності районний суд призначив засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці, вважаючи його достатнім та необхідним для досягнення мети покарання, та з огляду на те, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення в період умовно-дострокового звільнення, визначив остаточне покарання на підставі ст. 71 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки 4 місяці.

Як убачається з ухвали апеляційного суду, аналогічні доводи щодо м'якості призначеного покарання були наведені в апеляційній скарзі прокурора та перевірялися судом апеляційної інстанції, який обґрунтовано визнав їх безпідставними, зазначивши, що покарання, призначене ОСОБА_4 є необхідним та достатнім для його виправлення та перевиховання, з чим погоджується і колегія суддів.

Що стосується доводів прокурора про істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, то вони не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди вмотивовувати свої рішення, але він не може тлумачитися як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (довід). Межа, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі "Руіс Торіха проти Іспанії" від 09 грудня 1994 року).

Під час розгляду кримінального провадження апеляційний суд, згрупувавши наведені у поданих апеляційних скаргах, у тому числі прокурора та ОСОБА_4 доводи за основними напрямками порушених питань, які стосувались невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, порушень вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, навів у своєму рішенні суть зазначених доводів, ретельно їх перевірив, проаналізував і дав переконливу відповідь на них.

Таким чином, апеляційний суд, залишаючи без зміни вирок суду першої інстанції, у відповідності до ст. 419 КПК належним чином мотивував прийняте рішення. Підстав вважати його незаконним чи необґрунтованим, як на цьому наполягає прокурор, колегія суддів не вбачає.

Покарання, призначене ОСОБА_4, відповідає загальним засадам призначення покарання, є достатнім і справедливим, а тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення з мотивів, наведених у касаційній скарзі прокурора, відсутні.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів,

Відмовити прокурору, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 20 липня 2015 року щодо ОСОБА_4.

ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.