Колегія  суддів  Судової  палати  Верховного  Суду  України з  кримінальних справ  у  складі:

Головуючого -  судді  Драги  В.П.

суддів  Філатова  В.М.  і  Школярова  В.Ф.

за  участю  прокурора  Сушко  Т.М.

потерпілої  ОСОБА_1 представників потерпілих  ОСОБА_2 і  ОСОБА_3

захисників:   ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6

розглянула  в судовому засіданні  в м. Києві  31  жовтня  2006 року  кримінальну  справу за  касаційним  поданням  прокурора, який  брав  участь у розгляді  справи  судом  першої  інстанції,  касаційними  скаргами засуджених  ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також  в їх  інтересах  захисників  ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та  ОСОБА_6  на  вирок  апеляційного  суду  м. Києва  від  23  червня  2006  року,  яким  засуджено:

ОСОБА_7, IНФОРМАЦIЯ_1 народження,  уродженця  с. IНФОРМАЦIЯ_2

Ямпольського  району  Сумської  області,

раніше  не  судимого;

за ч.3  ст.27 і  ч.2 ст.115 п.п.6,11  КК  України (2341-14)

до позбавлення  волі  строком на  14  років з  конфіскацією 

всього  майна, яке є  власністю засудженого; 

-------------------- ------------------------------------------------------------------ ----------

Справа №  5-5267 к 06  Категорії: ч.2 ст.115 КК  України (2341-14)

Головуючий у першій  інстанції   Лясковська В.I.

Доповідач  Школяров В.Ф.

за  ч.1 ст. 263  КК  України (2341-14)   до  позбавлення волі строком  на  3 роки, а за  сукупністю  злочинів, на підставі ст.70  КК  України (2341-14) - до  позбавлення волі строком на 14 років з  конфіскацією  всього  майна, яке є  власністю  засудженого;

ОСОБА_8  IНФОРМАЦIЯ_3

народження, уродженця м. Суми,  раніше  не

судимого;

за  ч.2  ст.115 п.п.6,11  КК  України (2341-14) до  позбавлення  волі  строком  на  14  років з  конфіскацією  всього  майна, яке є власністю засудженого;

за  ч.1 ст. 263  КК  України (2341-14) до  позбавлення  волі  строком  на  3 роки,

а  за сукупністю  злочинів, на підставі  ст.70  КК  України (2341-14) - до позбавлення  волі  строком на 14 років з  конфіскацією всього  майна, яке є  власністю засудженого.

Стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_8  солідарно на користь :  ОСОБА_10 - 121 672  грн.  на  відшкодування  заподіяної  моральної  шкоди  та витрати  на поховання;

ОСОБА_1- 100 тис. грн.; ОСОБА_11- 100 тис. грн. на відшкодування   заподіяної  їм  моральної  шкоди.

ОСОБА_7 і ОСОБА_8  засуджено за  незаконне  поводження зі  зброєю, ОСОБА_8 - за  умисне вбивство за обтяжуючих  обставин, а  ОСОБА_7 - в організації  цього  вбивства.

Як  визнав  суд, у грудні 2004 року невстановлені слідством особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, з корисливих мотивів  замовили ОСОБА_7 вбивство колишнього IНФОРМАЦIЯ_4 судноплавної компанії IНФОРМАЦIЯ_5  ОСОБА_12.

Діючи на замовлення невстановлених слідством осіб з корисливих мотивів, ОСОБА_7 запропонував  ОСОБА_8  за  винагороду в 5 000  доларів  США  вчинити  вбивство  ОСОБА_12.

22 березня  2005 року близько  20 год.  ОСОБА_8  біля  будинку АДРЕСА_1,  з  відстані  1.5 - 2  метрів, пострілом  з  саморобного  пістолета, який  йому  передав  ОСОБА_7  умисно  вбив  ОСОБА_12.

У касаційному  поданні  прокурор  просить  скасувати  вирок за  невідповідності  призначеного засудженим  покарання  внаслідок  його  м'якості, а справу  направити  на  новий  судовий  розгляд.

Засуджений  ОСОБА_7  та  в його  інтересах  захисники ОСОБА_4  ОСОБА_5 та ОСОБА_9 у  касаційних  скаргах  просять  вирок  суду  скасувати  за недоведеністю  вини  засудженого, а справу  направити на додаткове  розслідування. Зазначають, що  вирок  суду  постановлений  на  показаннях  засудженого  ОСОБА_8, який обмовив  себе і  ОСОБА_7  внаслідок  застосування  до  нього  незаконних  методів ведення  слідства, а також  на  інших  доказах, які  не  відповідають  фактичним  обставинам  справи. Покликаються  на  порушення  органами  досудового  слідства  і  судом  кримінально-процесуального  законодавства, що  призвело  до  безпідставного  засудження  ОСОБА_7  за  вказані  злочини,  приводять доводи його  непричетності  до  умисного  вбивства ОСОБА_12

Вказують  на ряд  пом'якшуючих  обставин, які  суд не врахував  при призначенні  ОСОБА_7  покарання.

У касаційних  скаргах  засуджений  ОСОБА_8 та в його  інтересах захисник  ОСОБА_6  також  просять  вирок  суду  скасувати за недоведеністю  вини  засудженого, а справу направити на додаткове  розслідування.  Зазначають, що  показання  ОСОБА_8, в яких  він обмовив  себе  та  ОСОБА_7 у скоєні  умисного вбивства ОСОБА_12, отримані з  порушенням  норм  кримінально-процесуального закону.

Заслухавши  доповідь судді Верховного Суду України, пояснення  прокурора  на підтримання  касаційного  подання, потерпілої  ОСОБА_1 та її представників ОСОБА_2 та  ОСОБА_3, які  вважали  вирок  суду  законним і обгрунтованим,  пояснення  захисників  ОСОБА_4, ОСОБА_5,  та  ОСОБА_6, на  підтримання  скарг щодо засуджених, перевіривши  матеріали  справи, колегія  суддів  вважає,  що  касаційне  подання і  касаційні  скарги задоволенню не підлягають за  таких  підстав.

Висновки  суду про  доведеність  винності  ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у  вчиненні злочинів  за обставин, зазначених у вироку, підтверджуються  сукупністю  доказів, зібраних у встановленому  законом  порядку, досліджених у  судовому  засіданні та належно оцінених судом.

Доводи  в касаційних  скаргах  про те, що  досудове і судове слідство  по справі  проведено  необ'єктивно,  неповно  і з обвинувальним  ухилом, а висновки  суду  не  відповідають  фактичним обставинам  справи  і не підтверджені  дослідженими в судовому  засіданні  доказами, позбавлені  підстав.

Як  встановлено  матеріалами справи  органами досудового  слідства і судом  дотримано  вимог  ст.22  КПК (1001-05)   України (1001-05) ,  спрямованих  на  встановлення у справі  об'єктивної  істини.

Зокрема, винність засуджених  ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчинені  інкримінованих  їм  злочинах  підтверджується  показаннями  самого  ОСОБА_8  в стадії  досудового  слідства, показаннями ОСОБА_13 та  ОСОБА_14, висновками  численних  експертиз,  даними  протоколів відтворення обстановки та обставин  події, протоколів огляду  місця події і речових  доказів та  інших.

Так, мотивуючи  висновки  про винність  ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у  незаконному  поводженні зі зброєю, ОСОБА_8 - в умисному  вбивстві  ОСОБА_12  вчинене на замовлення  і  з  корисливих  мотивів, а ОСОБА_7 -  в організації цього  вбивства суд обгрунтовано  послався  на показання засудженого  ОСОБА_8  в стадії  досудового  слідства, в  яких він при допитах  04.04.2005 р. як  підозрюваного, 12 і 27 квітня 2005 року  як обвинуваченого  з  участю  свого  захисника  докладно  показував, що  вбивство  ОСОБА_12  він  вчинив  за  винагороду в 5 000 доларів  США, які йому  запропонував  ОСОБА_7,  надавши для цього  зброю.

(Т.2 а.с. 13-28; 41-42; 47-55)

При цьому  ОСОБА_8  в деталях  повідомив  слідчим  органам  про раніше  невідомі  обставини  підготовки та  вбивства  потерпілого,  вказував  на обставини, які  могли  бути  відомі  тільки  особам,  причетним  до  цих злочинів, а також про мотиви, які  спонукали  його  це  зробити, детально  розкрив роль  кожного  із них, що надалі  знайшло  своє  підтвердження в ході  досудового і судового  слідства.

Про те, що  події  вбивства  ОСОБА_12,  розвивалися  саме  так, як  спочатку  стверджував  ОСОБА_8,  свідчать  і  показання  свідків  ОСОБА_13  та  ОСОБА_14  (справа щодо  яких закрита  на підставі  ст.6  Закону України  "Про амністію"  (2591-15)  від  31 травня  2005 року),  про те,  що саме  ОСОБА_7  запропонував  їм  відслідковувати  потерпілого  ОСОБА_12, повідомляючи  адреси  його можливого  перебування, забезпечував з цією  метою їх транспортом,  постійно  підтримував з ними зв'язок по мобільному  телефону, координував їх дії, а також  компенсував  витрати, пов'язані з  неодноразовими  поїздками  до  м. Києва  з цією  метою.

Наведені у вироку  показання  ОСОБА_13 і ОСОБА_14  не тільки  підтверджують пояснення  ОСОБА_8 під  час досудового слідства, а й  знаходяться у повній  відповідності  з іншими  доказами, які  дослідив  суд  в судовому засіданні, суттєво  доповнюють  їх, даючи  усі  підстави  вважати  правильним  встановлення  фактичних обставин  справи.

Так, зокрема, під  час відтворення обстановки і обставин події  засуджений  ОСОБА_8, а також  свідки  ОСОБА_13 і ОСОБА_14  за участю своїх захисників  детально  розповіли  і показали  у  який  спосіб  ними  були  вчинені  злочини, а ОСОБА_8  вказав і на  місце в  IНФОРМАЦIЯ_6,  куди  він  за  вказівкою  ОСОБА_7  викинув пістолет . ( т.8  а.с.  154 - 156).

Як вбачається з  матеріалів  справи, під  час огляду  місця  події  на дні  IНФОРМАЦIЯ_6  був знайдений  пістолет,  який  ОСОБА_13  впізнав як зброю,  яку у січні 2006 року  він передав  ОСОБА_7, а потім бачив  його  і у засудженого  ОСОБА_8 (т.8 а.с. 185-188; 193).

За  висновками  судово-балістичної  експертизи  пістолет, вилучений  21.05.2005 року у IНФОРМАЦIЯ_6 в м. Києві,  виготовлений  саморобним способом з  використанням заводського  обладнання  за типом  самозарядних  автоматичних  пістолетів  під  9 мм  патрон  до  пістолету  Макарова. Даний  пістолет  є  нарізною  вогнепальною  зброєю  і  придатний  для  здійснення  пострілів. Гільза,  вилучена  під  час огляду  місця  події у с.  Биківня  і патрони  в кількості 9 штук, вилучені в пістолеті, мають  однакове  маркування  "38 89". Гільза з місця  події та куля  з трупу  ОСОБА_12 стріляні з  даного  пістолету (т.9 а.с. 76 - 84)

За  даними  висновку  судово - медичної  експертизи  у потерпілого ОСОБА_12  виявлена  вогнепальна  кульова  рана,  що  проникає в  черевну  порожнину,  та куля  діаметром 9 мм. Смерть  ОСОБА_12  настала  від  сліпого  вогнепального кульового  поранення живота з  пошкодженням  внутрішніх  органів.

(т.9 а.с. 7-11)

Твердження у  касаційних скаргах  про те,  що  ОСОБА_8  обмовив  себе та  ОСОБА_7  під час досудового слідства у  вчиненні  інкримінованих їм злочинів  внаслідок  застосування до нього  недозволених  методів ведення  слідства, є  безпідставними, оскільки  не грунтуються  на  матеріалах  справи.

З  протоколу  судового  засідання  вбачається, що  цей довід  перевірявся  в судовому  засіданні,  але  він не знайшов свого  підтвердження.

На  обгрунтування своїх висновків з цього  приводу суд у вироку навів  докази, які  сумнівів  не  викликають.

У  касаційних  скаргах  засуджених та їх  захисників  немає  посилань  на інші  докази, якими  спростовувалися б ці висновки  суду.

По  справі не встановлено даних, які б свідчили  про одержання органами  досудового слідства  від  ОСОБА_8  показань обманним чи  будь - яким  іншим протиправним  способом.

Разом з тим, суд обгрунтовано  прийшов  до  висновку  про те, що  затримання ОСОБА_8 відбулося з  порушенням  вимог  ст.ст. 106,115 КПК (1001-05)   України (1001-05) ,  оскільки протокол  затримання  ОСОБА_8 складений  03 квітня  2005 року, а фактично  його затримання  відбулося  01  квітня  2005 року, про що  суд  виніс  окрему  ухвалу  (т.16  а.с. 50-52).

Однак, як  вбачається з матеріалів  справи  у період з 01.04.2005 р. по 03.04.2005 року з ОСОБА_8  ніяких процесуальних  дій  проведено не було, а  перший  його  допит  як підозрюваного  проведено з  участю  захисника  ОСОБА_15  04  квітня  2005 року  (т.2 а.с. 13 - 28  ).

З  урахуванням  наведеного, суд  взяв  до  уваги  ці  показання засудженого  ОСОБА_8, визнавши  їх  достовірними .

Доводи в касаційних  скаргах  про те, що  під  час  досудового  слідства були  порушені  права  ОСОБА_7 на захист,  є  безпідставними.

Так, 05 квітня 2005 року ОСОБА_7 за його  заявою від 04.04.2005 року  було  призначено  у якості захисника  адвоката ОСОБА_15  07  квітня  2005 року  ОСОБА_7  відмовився  від послуг  вказаного адвоката  і виявив  бажання про захист  своїх  інтересів  адвокатом  ОСОБА_5, який в цей же день і був  допущений  до участі  у справі  (т.2 а.с. 180 - 181; 187 - 192).

Отже,  ОСОБА_7  скористався  своїм  правом  на  заміну  адвоката, що передбачено  ст.46  КПК (1001-05)   України (1001-05) .

Не  знайшли  свого  підтвердження і  посилання  в касаційних скаргах  на те, що процесуальні  документи  по  справі  складені  українською  мовою, якою  ОСОБА_7  не володіє.

Так, при встановлені  особи  в процесуальних  документах  ОСОБА_7  назвав себе  українцем. Під  час допиту 03.11.2005 року з участю  адвоката  ОСОБА_5 він зазначив, що  українською  мовою  володіє і розуміє її.  Після ознайомлення з  матеріалами справи з участю  трьох  захисників  ніяких  клопотань  з  цього  приводу  не заявляв.  В судовому засіданні  при  з'ясуванні  питання про мову він  визнав, що  українську  мову розуміє.

Крім  цього,  ОСОБА_7  народився і виріс у Сумській  області  в україномовному  регіоні. Він  близько 20 років  був на державній службі  (з 1983 по 1991 р.р. в органах КДБ,  потім СБУ, а з 1997 по 2002 р.р. в  податковій  міліції),  де  знання  української  мови  є обов'язковою.

(т.2 а.с. 176 - 178; 185; 193; 203; 253; 258 - 263; т.15 а.с. 2)

Не  відповідають  вимогам  закону і посилання у скаргах на те, що в діях  ОСОБА_7 не  встановлено  наявність  корисливого  мотиву  на умисне  вбивство  ОСОБА_12, що  не  встановлені  і  замовники  цього вбивства.

Дослідивши всі  обставини, які  могли  мати  значення для  справи, суд  обгрунтовано  прийшов до  висновку, що  ОСОБА_7  як  співучасник злочину  усвідомлював, що  замовники  вбивства  діють  з корисливих  мотивів  як і  виконавець умисного  вбивства -  ОСОБА_8 За  таких  обставин  ОСОБА_7  у відповідності  до п.10 постанови  Пленуму  Верховного Суду  України  від 07 лютого  2003 року  "Про судову практику в справах  про злочини  проти  життя  та здоров'я  особи", також є  співучасником  умисного вбивства з  корисливих  мотивів.

Як  вбачається з матеріалів  справи, органами досудового слідства приймалися  усі  можливі  заходи  для  встановлення  замовників  вбивства ОСОБА_12, однак це не стало  можливим.  А тому  рішення  щодо виділення  матеріалів  щодо  замовників в окреме  провадження  не є  порушенням  вимог  ст.26  КПК (1001-05)   України (1001-05) , яке б  стало  підставою  для  скасування  вироку суду.

Всупереч  доводам  касаційних скарг суд  при оголошені  показань  свідків, які  не  з'явилися  в судове  засідання,  дотримався  вимог  ст.  306  КПК (1001-05)   України (1001-05) .

Безпідставними  є і  посилання  у  скаргах  на  те,  що в судовому  засіданні  не був  оголошений  обвинувальний  висновок.

Як  вбачається з  матеріалів  справи, в судовому засіданні  оголошувалася  тільки  резолютивна  частина  обвинувального  висновку, що  не суперечить  вимогам  ст. 297  КПК (1001-05)   України (1001-05) (т.15  а.с. 11 - 13)

Таким  чином,  дослідивши  зібрані докази і давши  їм  належну  оцінку,  суд  зробив  правильний  висновок  щодо  винуватості  ОСОБА_7 та ОСОБА_8  у незаконному  поводженні  зі зброєю, ОСОБА_8- в умисному  вбивстві  ОСОБА_12  на замовлення, з корисливих  мотивів, а ОСОБА_7-  в організації  цього  вбивства і  правильно  кваліфікував  їх дії : ОСОБА_8  за  ч.2  ст.115  п.п.6,11  та ч.1 ст.263  КК  України (2341-14) , ОСОБА_7  за ч.3  ст.27,ч.2  ст.115 п.п.6,11 та ч.1 ст.263  КК  України (2341-14) .

Призначена  ОСОБА_7 та ОСОБА_8  міра  покарання  відповідає  вимогам  ст.65  КК  України (2341-14) ,  ступеню  тяжкості  вчинених  ними  злочинів, даним  про особи засуджених. Суд  врахував і обставини, що  пом'якшують  покарання засуджених у тому  числі і ті, на які  вони  посилається  у касаційних  скаргах, а тому  підстав  для  пом'якшення  покарання  колегія не вбачає.

Доводи  викладені  в  касаційному  поданні  прокурора,  про м'якість  призначеного  ОСОБА_7 та ОСОБА_8  покарання  є  безпідставними.

Призначене  засудженим покарання є  необхідним  і достатнім  для  їх  виправлення  та попередження  нових  злочинів,  а тому  колегія суддів  не  вбачає підстав  для  задоволення  касаційного  подання прокурора.

Цивільні позови  потерпілих  ОСОБА_10, ОСОБА_1 та ОСОБА_11  вирішені  згідно  вимог  закону.

Перевіривши  матеріали справи,  колегія  суддів  вважає, що під час  розгляду  справи  в суді  першої  інстанції  істотних  порушень  вимог  кримінально - процесуального  закону, передбачених  ст. 370  КПК (1001-05)   України (1001-05) , які  перешкодили чи могли  перешкодити  суду  повно та всебічно  розглянути  справу  і  постановити  законний, обгрунтований і  справедливий  вирок,  не допущено.

Визнаючи  вирок  законним  і обгрунтованим  та  керуючись  ст.ст. 394, 396  КПК (1001-05)   України (1001-05) , колегія  суддів

у х в а л и л а :

Касаційне подання  прокурора, який  брав  участь  у розгляді  справи судом  першої  інстанції, касаційні  скарги  засуджених ОСОБА_7  і  ОСОБА_8,  захисників  ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_6  залишити  без задоволення, а вирок  апеляційного суду  м. Києва  від  23  червня  2006 року  щодо  ОСОБА_7 та  ОСОБА_8 - без зміни.