Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кульбаби В.М.,

суддів Зубара В.В., Пойди М.Ф.,

розглянула 12 жовтня 2015 року в м. Києві касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 серпня 2015 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2015 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця хутора Борисогліб Краснодарського краю Російської Федерації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавлнням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 27 жовтняя 2014 року о 19 год 50 хв, керуючи автомобілем марки "Volkswagen Golf 1.6", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись проїзною частиною вулиці Київський Шлях в місті Бориспіль Київської області, в напрямку міста Харків, неподалік будинку № 1, порушив вимоги п.п. "б" і "д" 2.3, 18.4 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) та здійснив наїзд на потерпілого ОСОБА_2, який перетинав проїздну частину Київський Шлях по неврогульованому пішоходному переходу.

В результаті наїзду ОСОБА_2 загинув на місці пригоди.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11 серпня 2015 року вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор не погоджується із судовими рішеннями постановленими відносно ОСОБА_1, вважає їх незаконними, у зв'язку з неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність. В обгрунтування своїх вимог зазначає, що судами належним чином не враховано позиція потерпілої ОСОБА_3 Ухвалу апеляційного суду, на думку скаржника, не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання скаржником порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України прокурором не оспорюється, а тому суд касаційної інстанції судові рішення в цій частині не переглядає.

Безпідставними є доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом ст. 75 КК України та невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання через м'якість.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначені ОСОБА_1 покарання судом враховано особу винного, який є людиною похилого віку, 1942 року народження та з 24 липня 2002 року перебуває на пенсії, раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря - нарколога не перебуває.

Крім того, засуджений щиро розкаявся у вчиненому та на час судового розгляду в суді першої інстанції почав частково відшкодовувати завдану моральну шкоду.

Обставин, які б обтяжували покарання судом не встановлено.

Враховуючи вище наведене, суд призначив засудженому покарання у межах санкції статті ч. 2 ст. 286 КК України.

Разом з тим, враховуючи те, що ОСОБА_1 має на утриманні хвору дружину, яка мала онкологічне захворюання, а тому потребує постійного догляду, а також те, що у разі ізоляції його від суспільства він буде позбавлений можливості відшкодовувати завдані збитки потерпілілій.

Поміж іншого, судом також враховано і думки потерпілих, зокрема ОСОБА_3, яка просила призначити засудженому реальне покаранння, а також ОСОБА_4, яка просила не позбавляти волі обвинуваченого та звільнити його від відбування покарання з випрбуванням.

З урахуванням вищезазначених обставин кримінального провадження у їх сукупності, які знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, похилий вік засудженого, суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, із встановленням максимального випробувального строку.

Доводи апеляції прокурора, аналогічні за своїм змістом доводам у його касаційній скарзі, які суд апеляційної інстанції належним чином перевірив та виніс мотивовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 419 КПК України з наведенням підстав, з яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою.

Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України та підстав вважати звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України необгрунтованим колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора, та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 серпня 2015 року щодо ОСОБА_1.