5-4178км06 Про порушення Правил безпеки дорожнього руху, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Крюковського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 грудня 2004 року, яким

народженого IНФОРМАЦIЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

З засудженого стягнуто 4000 грн. матеріальної і 10000 грн. моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_3, а також судові витрати.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області від 18 березня 2005 року вирок змінено: з мотивувальної частини вироку виключено вказівку про позбавлення ОСОБА_2 права керувати транспортними засобами, на підставі ст.75 КК України (2341-14) ОСОБА_2 від відбування покарання звільнено з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, з покладенням певних обов'язків відповідно до вимог ст.76 КК України (2341-14) .

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 17 квітня 2002 року, не маючи посвідчення на право керування транспортними засобами та доручення на право керування, рухаючись автомобілем ВАЗ-2101 по вул. Олександрівській в м. Кременчуці Полтавської області, біля будинку № 27 порушив Правила дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3, який отримав тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неповноту досудового і судового слідства, на те, що він засуджений необгрунтовано, оскільки справу сфабриковано працівниками міліції, просить постановлені щодо нього судові рішення скасувати і направити справу на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суд України, думку представника потерпілого ОСОБА_1, який просив залишити касаційну скаргу засудженого без задоволення, висновок прокурора про законність і обгрунтованість оскаржуваних судових рішень, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину підтверджена сукупністю зібраних у справі, вірно оцінених та обгрунтовано покладених судом в основу вироку доказів. Як вбачається з матеріалів справи, досудове і судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону і таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування судових рішень, у справі не допущено.

Висновки суду про винність ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_3тяжкі тілесні ушкодження, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, якими є показання потерпілого ОСОБА_3 про обставини ДТП, в якій був винний ОСОБА_2; показаннями свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про те, що автомобіль під керуванням засудженого рухався зигзагоподібно і збив велосипедиста, який рухався в попутному напрямку; даними протоколу огляду місця події і схемою ДТП, даними протоколів огляду автомобіля і велосипеда.

Як вбачається з даних висновку додаткової комплексної судової авто-технічної і транспортно-трасологічної експертизи № НОМЕР_1, сумніватися в об'єктивності якої підстав немає, водій ОСОБА_2 порушив пункти 12.3, 13.3 Правил дорожнього руху, що й стало причиною даної ДТП, запобігти чому засуджений мав технічну можливість.

Вищевказаними показаннями потерпілого, свідків, даними цих експертиз, даними висновку судово-медичної експертизи про характер заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень та іншими наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що порушення засудженим правил дорожнього руху знаходяться у причинному зв'язку із наслідками, що настали.

З урахуванням таких даних слід визнати необгрунтованими доводи касаційної скарги ОСОБА_2

Iз матеріалів справи вбачається, що органами досудового слідства й судом досліджено всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного вирішення справи. Тому посилання у скарзі на неповноту і однобічність досудового й судового слідства у справі є безпідставним.

Правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд дійшов обгрунтованого висновку про винність ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України (2341-14) .

Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст.

65 КК України (2341-14) і обране з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину та даних про його особу. Колегія суддів вважає таке покарання необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження нових злочинів.

Не вбачаючи передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_2 та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,