Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді Зубара В.В., суддів: Кульбаби В.М., Пойди М.Ф.,

розглянула касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, та касаційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2015 року у кримінальному провадженні № 12013120230000049.

Вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2014 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,-

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, та засуджено, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, раніше не судимого, -

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, та засуджено, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна.

Вироком вирішено питання щодо цивільного позову та про речові докази.

Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визнані винуватими та засуджені за напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, який скоєний за таких обставин.

09 травня 2011 року близько 21 год. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в м. Новоукраїнка Кіровоградської області, неподалік від залізничного вокзалу ст. Новоукраїнка, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з корисливих мотивів, маючи єдиний умисел на відкрите заволодіння чужим майном та реалізуючи його, підбігши ззаду до потерпілого ОСОБА_6, застосували насильство, а саме ОСОБА_5 вдарив потерпілого долонею стиснутою в кулак в обличчя, від чого потерпілий впав на землю, а ОСОБА_4 наніс один удар ногою по тулубу ОСОБА_6

В подальшому ОСОБА_5 сів зверху на потерпілого, який лежав обличчям вниз, прикриваючи долонею обличчя, придавив до землі та цим самим придушив опір потерпілого.

Надалі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відкрито заволоділи мобільним телефоном "Стар С-5000" вартістю 764 грн. зі стартовими пакетами: "МТС", вартістю 30 грн., на рахунку якого було 74,83 грн. та "Білайн", вартістю 30 грн.., на рахунку, якого було 3,31 грн., а також мобільним телефоном "Соні Еріксон К-750І", вартістю 600 грн., зі стартовим пакетом "МТС", вартістю 30 грн., на рахунку якого було 4.50 грн., викрали обручку, виготовлену із жовтого металу-золота 585 проби, вагою 1,59 г, вартістю 612.15 грн. та перстень виготовлений із жовтого металу - золота 583 проби, вагою 4,84 г, вартістю 1863.40 грн., які обвинувачений ОСОБА_4 зняв з пальців руки потерпілого ОСОБА_6

З місця скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_6 матеріальних збитків на загальну суму 4012 грн. 19 коп.

В результаті нападу потерпілому ОСОБА_6 були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2015 року зазначений вирок суду змінено. Виключено з мотивувальної частини вироку посилання на кваліфікуючу ознаку - "напад небезпечний для життя особи".

У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого правопорушення та особам засуджених внаслідок м'якості і призначити новий розгляді у суді апеляційної інстанції. При цьому посилається на безпідставність застосування судами положень ч. 1 ст. 69 КК, зазначає що судами належним чином не враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, не враховано обтяжуючої покарання обставини - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, не враховані, також, і дані про особи засуджених. Наведене, на думку прокурора, призвело до безпідставного застосування положень ч. 1 ст. 69 КК та призначення м'якого покарання.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 просить судові рішення змінити, застосувати до ОСОБА_4 положення ст. 75 КК та звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням. При цьому посилається на те, що судами належним чином не враховано дані про особу засудженого. Зазначає, що суди не обґрунтували своїх висновків щодо виду та розміру призначеного ОСОБА_4 покарання.

Доведеність вини засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і кваліфікація їх дій у касаційних скаргах не оспорюються.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги прокурора та доводи касаційної скарги захисника, долучені копії судових рішень колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за вказаними касаційними скаргами слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Відповідно до вимог ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається із наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, суд першої інстанції, розглянувши матеріали кримінального провадження, визнав ОСОБА_5 та ОСОБА_4 винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, та призначив кожному з них, застосувавши положення ч. 1 ст. 69 КК, покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 187 КК, на строк 4 роки.

На вказаний вирок суду прокурором та захисником засудженого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_8 були подані апеляційні скарги.

Так, прокурор в апеляційній скарзі просив вирок суду скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного засудженим покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особам засуджених внаслідок м'якості і ухвалити новий вирок. При цьому в апеляційній скарзі наводились доводи, аналогічні доводам касаційної скарги прокурора. Також в апеляційній скарзі прокурор зазначав, що в діях засуджених відсутня кваліфікуюча ознака, як "напад небезпечний для життя особи"

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_4 порушував питання про зміну вироку суду першої інстанції, застосування відносно ОСОБА_4 положень ст. 75 КК та звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Апеляційний суд в межах повноважень та в порядку, визначеному ст. 404 КПК, розглянув у повному обсязі доводи поданих апеляційних скарг, прийшов висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги захисника та доводів апеляційної скарги прокурора в частині безпідставного застосування положень ч. 1 ст. 69 КК та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особам засуджених внаслідок м'якості і погодився з висновком суду першої інстанції щодо виду та розміру призначеного засудженим покарання.

З копій судових рішень вбачається, що при призначенні засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 покарання суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, згідно з вимогами ст. 65 КК, врахував ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, обставини його вчинення, наслідки, які настали, розмір завданої шкоди, думку потерпілого, дані про особи засуджених, зокрема і ті, на які посилаються у касаційних скаргах як прокурор, так і захисник ОСОБА_3, а також обставину, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, та обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття, відшкодування завданої потерпілому шкоди і прийшов до обґрунтованого висновку про можливість застосування до засуджених положень ч. 1 ст. 69 КК та призначив їм покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією зазначеної норми закону України про кримінальну відповідальність.

Призначене засудженим покарання, на думку колегії суддів суду касаційної інстанції, є необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а судові рішення відносно засуджених є законними, обґрунтованими та вмотивованими.

Враховуючи викладене, та виходячи з того, що з касаційної скарги прокурора та з касаційної скарги захисника і наданих копій судових рішень підстав для задоволення зазначених касаційних скарг колегія суддів не вбачає, тому у відкритті касаційного провадження за зазначеними касаційними скаргами слід відмовити на підставі п.2 ч.2 ст. 428 КПК.

На підставі наведеного, керуючись п.2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, та касаційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2015 року у кримінальному провадженні № 12013120230000049.