Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Жука В.Г.,

суддів

Коновалова В.М. і Лавренюка М.Ю.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  26 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Євпаторійського міського суду  АР Крим від 18 травня 2005 року, яким

ОСОБА_1,раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Цим же вироком засуджено й ОСОБА_2, вирок щодо якого в касаційному порядку не оскаржено.

Судом вирішено питання щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3..

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 19 липня 2005 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 30.03.2005 року за попердньою змовою з ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля бару IНФОРМАЦIЯ_1 по АДРЕСА_1, застосовуючи фізичне насильство, скоїли розбійний напад на ОСОБА_4, заподіявши останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження, та заволоділи його майном на загальну суму 1360 грн..

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про зміну судових рішень та просить пом'якшити покарання. На його думку, суд призначив занадто суворе покарання, недостатньо врахував пом'якшуючі обставини. Крім того, зазначає, що приймав участь лише в побитті потерпілого, але майно його не брав.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як видно з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 вчиненому злочині грунтуються на зібраних та ретельно перевірених у судовому засіданні доказах.

Як вбачається з показань потерпілого ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 побили його біля бару IНФОРМАЦIЯ_1, наносячи удари руками і ногами в різні частини тіла. В процесі побиття вони заволоділи його курткою, мобільним телефоном, сім-карткою та двома телефонними картками.

Свідок ОСОБА_1 показала, що від ОСОБА_2 їй стало відомо про те, що той з її сином, ОСОБА_1, побили потерпілого та забрали у нього куртку.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що бачив як засуджені били ОСОБА_4 та зняли з нього куртку.

Згідно з висновками судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_4 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно.

Що стосується призначеного покарання, то воно є справедливим, відповідає вимогам кримінального закону. Суд врахував  як ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, так і дані про його особу, а також і ті обставини, на які є посилання у скарзі, та призначив покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією відповідного кримінального закону. Підстав для пом'якшення покарання, про що йдеться у касаційній скарзі, немає.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) осіб не вбачається.

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1  відмовити.