Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Цитовича М.М.,

суддів

Пивовара В.Ф., Самелюка П.О.

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 26 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 15 грудня 2004 року, залишений без зміни ухвалою судової палати у кримінальних справах апеляційного суду АР Крим від 22 лютого 2005 року, яким

ОСОБА_1,громадянина України,

раніше судимого, у тому числі Київським районним судом м. Сімферополя 27 вересня 2002 року за ч. 2 ст. 309, ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України (2341-14) на 3 роки 6 місяців позбавлення  волі, звільненого  від  покарання  на  підставі ст. 3 Закону України "Про амністію",

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі, за ст. 15, частинами 2, 3 ст. 185 КК України (2341-14)   на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) остаточно призначено покарання - 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_1  засуджено  за  те,  що  він  10  вересня  2004  року  приблизно о 18-ій годині, перебуваючи  біля магазину IНФОРМАЦIЯ_1 на  АДРЕСА_1, повторно, шляхом підбору ключа до замка проник в автомобіль ВАЗ-2106 д/н НОМЕР_1, звідки таємно викрав автомагнітолу "Сателіт" вартістю 150 грн., яка належала ОСОБА_2.

Крім того, 23 вересня 2004 року приблизно о 13-ій годині, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2, повторно, проник шляхом підбору ключа в салон автомобіля ВАЗ-2101 д/н НОМЕР_2, звідки таємно викрав автомагнітолу "LG" вартістю 370 грн., яка належала ОСОБА_3.

Того  ж  дня  приблизно  о  17-ій  годині  ОСОБА_1,  перебуваючи  на АДРЕСА_3, повторно, проник шляхом підбору ключа в салон автомобіля АЗЛК-2141, звідки таємно викрав майно, що належало ОСОБА_4, на загальну суму 450 грн.

Він же 30 вересня 2004 року приблизно о 14-ій годині 30 хвилин, перебуваючи на АДРЕСА_3, повторно, зламавши замок, у багажник автомобіля ВАЗ-2101 д/н НОМЕР_3, звідки таємно викрав майно, яке належало ОСОБА_5, на загальну суму 400 грн.

Того ж дня  приблизно о 17-ій годині, перебуваючи в приміщенні торгівельного центру "Мир" по АДРЕСА_4, повторно, за попередньою змовою з іншою особою, зламавши замок, проник у вітринну шафу, звідки намагався таємно викрасти диктофон МП-3 "Самсунг" вартістю 685 грн., який належав ОСОБА_6, та інше майно на загальну суму 5 280 грн., однак свій умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від нього, оскільки був затриманий.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, явку з повинною, просить пом'якшити йому покарання.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія судді вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинних дій та правильність їх юридичної оцінки у його касаційній скарзі не оспорюються.

При призначенні йому покарання суд, як видно з вироку, відповідно до ст. 65 КК України (2341-14) , врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу ОСОБА_1, який раніше вже вчиняв умисні злочини, а також узяв до уваги обставини, що пом'якшують покарання, у тому числі й ті, на які є посилання у касаційній скарзі засудженого.

Тому доводи у скарзі про те, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого, є необгрунтованими.

Отже, передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) осіб відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1  відмовити.