Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

головуючого, судді

Редьки А.I.,

суддів

Кривенди О.В., Мороза М.А.,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 26 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

Вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 березня 2005 року засуджено

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

раніше судимого 20 листопада 1996 року за ч. 3 ст. 140

22 липня 1999 року за ч. 2 ст. 140 КК України (2341-14) на два

роки позбавлення волі,

- за ч. 1 ст. 129 КК України (2341-14) на один рік обмеження волі;

- за ч. 1 ст. 296 КК України (2341-14) на два роки обмеження волі;

- за ч. 1 ст. 189 КК України (2341-14) на два роки обмеження волі;

- за ч. 3 ст. 296 КК України (2341-14) на чотири роки позбавлення волі;

- за ст.ст. 15, 345 ч. 2 КК України (2341-14) на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) , за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання - чотири роки шість місяців позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 7 лютого 2006 року зазначений вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні таких злочинів.

27 жовтня 2002 року вночі, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у квартирі своєї співмешканки ОСОБА_2, розташованої у будинку АДРЕСА_1, погрожуючи ОСОБА_2 вбивством, приставивши до її шиї ножа, вимагав згоди на реєстрацію з ним шлюбу.

7 листопада 2002 року ввечері, ОСОБА_1, перебуваючи у зазначеній квартирі у стані алкогольного сп'яніння, в присутності сторонніх осіб обзивав брутальними словами ОСОБА_2, вдарив її по голові тарілкою з їжею, розбив вікно та вилив на голову ОСОБА_3, яка знаходилась у квартирі і заступилася за ОСОБА_2, барвник червоного кольору. Крім того, вийшовши з будинку, ОСОБА_1 розбив цеглою вікно в під'їзді та ще одне вікно в квартирі ОСОБА_2.

15 грудня 2002 року ввечері ОСОБА_1 з метою заволодіння грішми ОСОБА_2 прийшов у її квартиру, де із застосуванням фізичної сили, приставивши до голови потерпілої дуло газового пістолета, вимагав у неї гроші, внаслідок чого ОСОБА_2 змушена була передати засудженому гроші в сумі 50 доларів США.

16 грудня 2002 року вдень ОСОБА_1, перебуваючи у барі "IНФОРМАЦIЯ_3" м. Трускавця, в присутності працівників бару та відвідувачів обзивав ОСОБА_2 брутальними словами та побив її, незважаючи на зауваження відвідувачів, а потім вдарив рукою в обличчя ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які намагалися заступитися за ОСОБА_2 Через деякий час ОСОБА_2 зайшла в магазин "IНФОРМАЦIЯ_2" і почала розмовляти з продавцем ОСОБА_6, слідом за нею в магазин зайшов ОСОБА_1, який дерев'яною рахівницею вдарив ОСОБА_6 по голові а потім почав його бити ногами в різні частини тіла

Після цього, ОСОБА_1, знову зайшовши до бару "IНФОРМАЦIЯ_3", висловлюючись брутальними словами, безпричинно завдав ОСОБА_4 удару по голові пластмасовим підносом, а коли у барі з'явилися працівники міліції, засуджений намагався завдати розбитою склянкою удару в область шиї дільничному інспектору ОСОБА_7, проте ОСОБА_7 та інші працівники міліції припинили хуліганські дії ОСОБА_1.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає, що він не причетний до вчинення інкримінованих йому злочинів, посилається на істотні порушення кримінально-процесуального закону, які були допущені органами досудового слідства та судом, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність та неповноту досудового і судового слідства. Зокрема, засуджений стверджує, що у справі не досліджені всі обставини, які мають значення для прийняття правильного рішення, а вирок грунтується на суперечливих показаннях потерпілих та свідків, які його обмовляють. Просить скасувати судові рішення щодо нього, а справу - закрити.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій грунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обгрунтованим.

Погроза вбивством, яку ОСОБА_1 висловлював ОСОБА_2 27 жовтня 2002 року, була реальною, тобто сприймалася потерпілою як така, що може здійснитися. Суд належним чином оцінив показання ОСОБА_2 в цій частині, свідка ОСОБА_8, висновок судово-медичної експертизи, згідно з яким на шиї потерпілої був виявлений рубець, що залишився після загоювання різаної рани шиї, і обгрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні цього злочину.

Не викликає сумніву у колегії суддів і доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні хуліганства 7 листопада 2002 року та 16 грудня 2002 року. На підтвердження своїх висновків щодо обвинувачення засудженого в цій частині суд обгрунтовано послався на показання потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, протоколи огляду місця події та висновки судово-медичних експертиз щодо заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні вимагання грошей у ОСОБА_2 15 грудня 2002 року підтверджується показаннями потерпілої про те, що вона була змушена віддати 50 доларів США засудженому, злякавшись його погроз, та показаннями свідка ОСОБА_10, який того дня був разом з ОСОБА_1 у квартирі ОСОБА_2.

Суд також обгрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у замаху на умисне заподіяння тілесних ушкоджень працівникові правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, оскільки 16 грудня 2002 року, коли працівники міліції намагалися припинити хуліганські дії ОСОБА_1 у барі "IНФОРМАЦIЯ_3", засуджений розбитою склянкою намагався вдарити у шию дільничного інспектора міліції ОСОБА_7, що підтверджується показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які разом з ОСОБА_7 затримували засудженого.

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними доводи засудженого про його непричетність у вчиненні злочинів.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 189, ч. 3 ст. 296, ст.ст. 15, 345 ч. 2 КК України (2341-14) .

У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, допитані всі особи, показання яких мають істотне значення для справи, тому колегія суддів вважає, що доводи скарги засудженого ОСОБА_1 про однобічність та неповноту досудового і судового слідства, а також про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставними.

Покарання ОСОБА_1 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України (2341-14) .

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок, при перевірці судових рішень щодо ОСОБА_1 у касаційному порядку не виявлено.

Оскільки передбачені ч.1 ст. 398 КПК України (1001-05) підстави для скасування або зміни судових рішень щодо засудженого відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) .

На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

у х в а л и л а :

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.