Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Заголдного В.В.

суддів

Селівона О.Ф., Шелеста М.А.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення.

Вироком Харківського районного суду Харківської області від 28 березня 2005 року

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_1,

раніше не судимого, -

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України (2341-14) до 1700 грн. штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 120 грн. 35 коп. матеріальної та 2000 грн. моральної шкоди.

Вирішено питання про стягнення з ОСОБА_2 різні суми на відшкодування судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 15 вересня 2005 року вирок щодо ОСОБА_2 змінено. Виключено з мотивувальної частини вироку обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину щодо особи похилого віку, збільшено суму стягнутої на користь ОСОБА_3 моральної шкоди до 4000 грн. У решті вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 7 квітня 2002 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем "Фольксваген-Гольф", державний номер НОМЕР_1, рухаючись сел. Безлюдівка Харківського району Харківської області по автодорозі Харків - Зміїв зі швидкістю 70 км/год, у порушення вимог п.п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху та при виникненні небезпеки - пішохода ОСОБА_4, яка переходила дорогу зліва на право, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, в результаті чого вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_4, спричинивши їй середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильність вихідних даних при проведенні судово-автотехнічної експертизи № 2906, яку суд безпідставно поклав в основу вироку та необгрунтовано не взяв до уваги дані висновку іншої судово-автотехнічної експертизи № 957, не усунув суперечності між ними, крім того, на його думку викликає сумнів достовірність показань свідка ОСОБА_5, просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, грунтуються на зібраних у справі доказах, зокрема, показаннях потерпілої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5 під час досудового слідства та останнього в судовому засіданні, даних протоколів огляду місця події, огляду та перевірки технічного стану транспорту, відтворення обстановки та обставин події, висновків судово-медичної та судово-автотехнічної експертиз.

Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_1 про неправильність висновку судово-автотехнічної експертизи № 2906 від 14 липня 2003 року є безпідставними, вони ретельно перевірялися судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Цей висновок є повним, об'єктивним і науково обгрунтованим.

Крім того, суд першої інстанції повно мотивував у вироку, чому приймає як докази дані висновків судово-автотехнічних експертиз № 26 від 27 січня 2003 року та № 2906 від 14 липня 2003 року, згідно яким водій ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_4 при виконанні ним (ОСОБА_2) п.п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, та чому відкидає дані висновку судово-автотехнічної експертизи № 957 від 26 грудня 2002 року.

Що стосується посилання в скарзі на недостовірність показань свідка ОСОБА_5, то, як убачається з матеріалів справи, він давав послідовні та детальні показання про обставини вчинення ОСОБА_2 наїзду на ОСОБА_4

З урахуванням наведеного доводи у скарзі захисника про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та відсутність у діях ОСОБА_2 складу злочину є безпідставними. Вони були предметом перевірки суду апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Крім того, відповідно до ст. 398 КПК України (1001-05) , підставами для скасування або зміни вироку місцевого суду у касаційному порядку є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, як підстава для скасування чи зміни вироку місцевого суду у касаційному порядку, законом не передбачена.

Суд дав правильну юридичну оцінку зібраним у справі доказам і вірно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України (2341-14) .

Призначене засудженому покарання відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого.

Iстотних порушень норм кримінально-процесуального законодавства України не встановлено.

Цивільний позов, з урахуванням змін, внесених апеляційним судом, вирішено у відповідності з чинним законодавством.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

У задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1 відмовити.