5-5444к06 Про вчинення розбійного нападу та умисне вбивство - Текст документа

розглянула в судовому засіданні 26 жовтня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Київської області від 24 липня 2006 року, яким засуджено:

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

неодноразово судимого: останнього

разу 15.07.02 р. за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14)

на три роки шість місяців позбавлення волі,

30.03.05 р. звільненого умовно-достроково на

один рік чотири місяці і шість днів,

за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів йому призначено чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків ОСОБА_4 призначено остаточне покарання - п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

IНФОРМАЦIЯ_2 народження,

немаючу судимості,

за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю, за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на тринадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів їй призначено тринадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю;

IНФОРМАЦIЯ_3 народження,

немаючого судимості в порядку ст. 89 КК України (2341-14) ,

за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів йому призначено остаточне покарання - дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

IНФОРМАЦIЯ_4 народження,

немаючу судимості,

за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю, за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів їй призначено дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

Суд визнав, що в середині серпня 2005 року ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 неподалік гаражного кооперативу IНФОРМАЦIЯ_5, розташованого в с. IНФОРМАЦIЯ_6 Коєво-Святошинського району, за попередньою змовою напали на незнайому їм ОСОБА_5 й умисно з користі вбили її. ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 тримали потерпілу за руки і ноги, а ОСОБА_4 здавив їй шию стрічкою і шнурком з дерев'яною палкою. Потім ОСОБА_4 утоплював потерпілу головою в миску з водою, а ОСОБА_1 і ОСОБА_3 почергово нанесли потерпілій удари цеглиною в голову. У такий спосіб вони вчотирьох позбавили потерпілу життя, заволоділи її мобільним телефоном "Моторола С 115", а ОСОБА_1 - 80 грн. та зняла з неї одяг.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_2 просить змінити вирок та пом'якшити їй покарання. Твердить, що вона відмовлялась від учинення вбивства потерпілої, але ОСОБА_4 примусив її зробити це. Наголошує, що вона била потерпілу цеглиною під тиском інших нападників, а суд не врахував цієї обставини.

Засуджена ОСОБА_1 у касаційній скарзі з доповненнями до неї ставить питання про зміну вироку. Вважає, що суд і органи досудового слідства були щодо неї упередженими. Твердить, що їй призначено надмірно суворе покарання. Просить його пом'якшити.

Засуджений ОСОБА_3 скаржиться на вирок у частині призначеного йому покарання. На його думку, суд мав був урахувати те, що він серед інших засуджених не був активним учасником побиття потерпілої. помякшити йому покарання. Він стверджує, що активними учасниками злочину були ОСОБА_4 і ОСОБА_1, а він і ОСОБА_2 змушені були бути присутніми, оскільки їм погрожував розправою ОСОБА_4.

Вирок щодо ОСОБА_4 не оскаржено і касаційне подання в цій частині не принесено.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, виступи засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які підтримали доводи касаційних скарг, думку прокурора про відмову в задоволенні касаційних скарг та залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 у вчиненні ними злочинів, зазначених у вироку, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Аналіз показань цих засуджених, а також засудженого ОСОБА_4 свідчить, що вони домовились напасти на потерпілу, вбити її та заволодіти мобільним телефоном. Розподіливши ролі, вони так і зробили. Під час неодноразових допитів кожний з них підтверджував свою участь у безпосередньому виконанні задуманого. У цій частині їхні покази зводились до того, що по сигналу ОСОБА_1 кинулась на потерпілу, придавила її до землі, а ОСОБА_4 накинув їй на шию стрічку і почав душити. ОСОБА_2 схопила потерпілу за руку, а ОСОБА_3 - за ноги. Як тільки стрічка розірвалась, ОСОБА_4 продовжив душити потерпілу шнурком і гіллякою, а потім утопив потерпілу в миску з водою, яку піднесла ОСОБА_1. I нарешті ОСОБА_1 з ОСОБА_2 почергово нанесли потерпілій удари цеглиною по голові.

Аналогічні показання ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 давали під час відтворення обстановки й обставин події, яке проводилось окремо за участю кожного з них. Усі деталі цієї події, на які вказували засуджені, відповідали даним, що містяться у протоколі огляду місця події, у висновках судово-медичної експертизи та в інших доказах, які судом перевірені і змістовно виписані у вироку.

Iз наведеними показаннями засуджених збігаються дані щодо обстановки та обставин події неподалік гаражного кооперативу IНФОРМАЦIЯ_5, що в с. IНФОРМАЦIЯ_6, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень, виявлених на тілі потерпілої.

Тому твердження ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 про те, що розправу над потерпілою вчинив ОСОБА_4, а вони лише спостерігали за його діями, не відповідають дійсності.

Будь-яких даних про те, що засуджені обмовляли себе чи один одного, у справі не виявлено.

Отже, обставини нанесення ударів потерпілій, їх кількість, характер і локалізація, а також поведінка засуджених, що передувала злочину, під час його виконання і після цього - усе це в сукупності давало підстави суду розцінити як свідчення в діях винуватих спільного умислу на позбавлення життя потерпілої.

Те, що злочини було вчинено з корисливих мотивів свідчать послідовні показання ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2, а також незмінні показання в цій частині засудженого ОСОБА_4а.

За таких обставин висновок суду про те, що ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 були співвиконавцями розбійного нападу й умисного вбивства з користі потерпілої є обгрунтованим і колегією суддів під сумнів не ставиться.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 187 і п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) є правильною.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2, суд, як видно з вироку, врахував характер і ступінь суспільної небезпечності цих злочинів, особи кожного з них, установлені у справі дані, що їх характеризують та пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2, а так само для зміни чи скасування вироку колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Київської області від 24 липня 2006 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - без зміни.