5-4098км06 Про грубе порушення громадського порядку - Текст документа

розглянула в судовому засіданні 26 жовтня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_1. на вирок Кіровського районного суду Луганської області від 20 вересня 2005 року, яким засуджено

ОСОБА_2, немаючого судимості,

за ч. 4 ст. 296 КК України (2341-14) на чотири роки шість місяців позбавлення волі і за ч. 1 ст. 129 КК України (2341-14) на один рік обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів йому призначено остаточне покарання - чотири роки шість місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_3. 700 грн. на відшкодування матеріальної і 1000 грн. - моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 18 листопада 2005 року вирок щодо ОСОБА_2. залишено без зміни.

Суд визнав, що пізньої ночі 22 квітня 2005 року ОСОБА_2 непрохано зайшов до квартири мешканки м. Кіровськ ОСОБА_4 на її зауваження покинути приміщення, почав безпричинно ображати господарку нецензурною лайкою, збив із ніг і наніс не менше 15-20 ударів. Потім він душив потерпілу, волочив по підлозі. На крик ОСОБА_4 збіглися сусіди. Підійшли до квартири ОСОБА_5 з ОСОБА_3 і спробували зламати двері. У цей час ОСОБА_2 продовжував хуліганити. Він зайшов на кухню, схопив кухонний ніж і почав ним наносити точкові удари ОСОБА_4 в груди, шию, спину і живіт. Коли ОСОБА_3 все ж таки вдалось заскочити до квартири з тим, щоб надати допомогу своїй сестрі, то ОСОБА_2 із погрозами вбивства тут же кинувся з ножем і на неї. ОСОБА_3 різко повернулась і він ударив її ножем у спину. Обом потерпілим ОСОБА_2 заподіяв легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_1 просить змінити судові рішення. Він твердить, що дії засудженого ОСОБА_2 належить кваліфікувати за ч. 1 ст. 296 КК України (2341-14) , оскільки той під час хуліганства використав не холодну зброю чи інший предмет, спеціально пристосований або заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, а - звичайний кухонний ніж. Вважає, що ч. 1 ст. 129 КК України (2341-14) має бути виключена з обвинувачення засудженого, бо ці конкретні дії охоплюються ч. 1 ст. 296 КК України (2341-14) і додаткової кваліфікації не потребують. Зазначає, що рішення суду про задоволення цивільного позову на відшкодування моральної шкоди розглянуто всупереч положень КПК України (1001-05) і є незаконним.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про відмову в задоволенні касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Висновки судових інстанцій про те, що ОСОБА_2 учинив хуліганство зі застосуванням ножа, а також погрожував убивством, відповідають фактичним обставинам справи і є обгрунтованими.

Про те, що ОСОБА_2 непрохано зайшов до квартири потерпілої і у відповідь на її вимоги покинути приміщення, вчинив хуліганство, неодноразово твердила на допитах потерпіла ОСОБА_4. За її словами, вона фактично не знає засудженого і не знайома з ним. Того вечора засуджений опинився у компанії її знайомих випадково. Коли зустріч завершилась і всі розійшлися, то ОСОБА_2, як наголошувала у своїх поясненнях потерпіла, цим скористався. Він несподівано опинився у неї в квартирі і почав погрожувати розправою. Зваливши її на підлогу, непроханий гість наносив удари, душив. Потім волочив по підлозі, наносив удари ножем у груди, живіт, шию і спину. Вона неодноразово втрачала свідомість. ОСОБА_3 з ОСОБА_5 допомогли їй врятуватись від подальшої розправи, яку чинив засуджений.

Потерпіла ОСОБА_3 і свідок ОСОБА_5 підтвердили, що вони були змушені повернутись до квартири ОСОБА_4, де щойно зустрічались разом. Трапилось так, пояснювала ОСОБА_3, що вона кинулась на пошуки свого мобільного телефону, вважаючи, що залишила його у квартирі сестри, а ОСОБА_5, в свою чергу, не виявив у себе ключів і теж вирішив вернутись на місце цієї зустрічі. Їм обом довелося почергово бити в двері квартири ОСОБА_3, бо звідти доносились крики і ніхто не відчиняв. Коли ОСОБА_5 знайшов в автомобілі засіб для зламування дверей і зайшов із ним до квартири, то виявив у ній закривавлених ОСОБА_4 і ОСОБА_3, а також ОСОБА_2, який стояв поряд із ножем у руках. ОСОБА_3 пояснювала, що двері квартири раптом відчинились, вона заскочила в приміщення, де натрапила на озброєного ножем ОСОБА_2. Він кинувся на неї з погрозами і вдарив ножем у спину.

Свідки ОСОБА_6 й ОСОБА_7 пояснили, що далеко за північ вони прокинулись від крику, що доносився з квартири ОСОБА_4. Бачили, що люди, які прийшли на допомогу їхній сусідці, змогли потрапити до цієї квартири завдяки неймовірним зусиллям і виявили там побиту і закривавлену ОСОБА_4 та незнайомця, котрим, як з'ясувалось пізніше, був засуджений ОСОБА_2.

Ставити під сумнів показання потерпілих чи вважати, що вони могли обмовляти засудженого або були упередженими на допитах щодо нього, суд підстав не мав.

Усе це в сукупності і ті дані, що містяться у висновках судово-медичних експертиз про кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_3, в тому числі ушкодження ножем, який виявлено на місці події (всі заподіяні потерпілим ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень), - було підставою для висновку, що ОСОБА_2 грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, та зі застосуванням зазначеного ножа. При цьому, він погрожував вбивством і потерпілій ОСОБА_3. Описані діяння у даному конкретному випадку за своїми ознаками утворюють сукупність складів злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296 і ч. 1 ст. 129 КК України (2341-14) . Тому колегія суддів не ставить під сумнів кваліфікацію дій засудженого, яка заперечується в касаційній скарзі.

Покарання ОСОБА_2 суд призначив із дотриманням положень ст. 65 КК України (2341-14) . Воно є необхідним і достатнім для виправлення винуватого та попередження нових злочинів. Iз вироку видно, що було враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу засудженого та всі обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.

Даних вважати, що суд розглянув справу і зокрема цивільний позов з порушеннями норм КПК України (1001-05) , як наголошується в скарзі, не виявлено. Своє рішення щодо задоволення цивільного позову на суму, наведену у вироку, суд вмотивував, навів докази і послався на них.

Порушень норм КПК України (1001-05) , які були б підставою для зміни чи скасування вироку, у справі немає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_1. залишити без задоволення, а вирок Кіровського районного суду Луганської області від 20 вересня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 18 листопада 2005 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.