Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючої Єленіної Ж.М., суддів: Щепоткіної В.В., Леона О.І., за участю прокурора Гошовської Ю.М., розглянула в судовому засіданні у м. Києві 29 вересня 2015 року справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 05 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 22 січня 2015 року.

Вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 05 листопада 2014 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що не має судимості, засуджено за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

Стягнуто з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_6 181,52 грн матеріальної шкоди, 20 000 грн моральної шкоди та 500 грн витрат на оплату праці адвоката.

Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він 12 грудня 2009 року близько 24 години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в приміщенні бару "Даллас" у м. Роздільна Одеської області, у ході сварки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_6 удар кулаком по обличчю, заподіявши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22 січня 2015 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, посилаючись на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на нове розслідування. Заперечує факт заподіяння ним потерпілому тілесних ушкоджень. Свою винність вважає недоведеною. Вказує на невмотивованість вироку, порушення принципу безпосередності дослідження доказів. Не усунувши суперечностей у доказах, суд не вказав чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Порушенням свого права на захист вважає незабезпечення можливості допиту в судовому засіданні окремих свідків. Вказує на порушення вимог процесуального закону в ході проведення досудового розслідування. Під час розгляду справи в апеляційному порядку в порушення вимог ст. 377 КПК 1960 року апеляційний суд належним чином не перевірив всіх доводів апеляційної скарги засудженого та безпідставно залишив вирок місцевого суду без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка заперечила проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог статей 362 та 365 КПК 1960 року суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевіряти всі доводи апеляційних скарг, у тому числі, за необхідності, і шляхом проведення судового слідства.

Усі доводи, що містяться в апеляціях, мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів з тим, щоб жоден з них не залишився нерозглянутим.

Згідно зі ст. 377 КПК 1960 року у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення і, якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, через які її визнано необґрунтованою, а доводи апеляції - безпідставними.

Ці вимоги закону суд апеляційної інстанції належним чином не виконав.

Як убачається з матеріалів справи, в апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_5, посилаючись на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, ставив питання про скасування вироку з направленням справи на додаткове розслідування. Вказував на наявність суперечностей у покладених в основу вироку доказах, які не були усунуті судом в судовому засіданні.

Проте, залишаючи апеляційну скаргу засудженого без задоволення, апеляційний суд своїх висновків належним чином не мотивував, не навів вичерпних доводів щодо необґрунтованості апеляційної скарги, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винності засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Апеляційний суд в ухвалі навіть не виклав суті апеляції, не зазначив усіх доводів засудженого, якими той обґрунтовував незаконність вироку суду першої інстанції.

У зв'язку з цим ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_5 не відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року і підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду необхідно з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону перевірити всі доводи апеляційної скарги, дати їм належну оцінку та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого задовольнити часткового.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 22 січня 2015 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.