Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Шибко Л.В., суддів: Пузиревського Є.Б., Слинька С.С.,

розглянула в судовому засіданні 28 вересня 2015 року в м. Києві касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 14 липня 2015 року.

Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 квітня 2015 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ковшарівка Кунянського району Харківської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 14 липня 2015 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без змін.

За вироком суду, ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 11 жовтня 2014 року, приблизно о 3 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вул. Одеській в м. Первомайську Миколаївської області, грубо порушив правила дорожнього руху, допустив наїзд на перешкоду, що призвело до перекидання транспортного засобу, в результаті чого ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження від яких останній помер.

У касаційній скарзі захисник порушує питання про зміну судових рішень у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, внаслідок суворості. При цьому посилається на те, що суди не врахували у повній мірі особу засудженого та всі обставини кримінального провадження, в результаті чого призначили занадто суворе покарання. Просить застосувати до засудженого положення ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла до висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доводи касаційної скарги захисника про порушення щодо засудженого загальних засад призначення покарання, на думку колегії суддів, є непереконливими.

Як убачається з наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, при призначені засудженому покарання суди врахували ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та дані про особу засудженого.

Так, обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_5 та призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, суд виходив з того, що засуджений повністю визнав свою вину, характеризується позитивно, частково відшкодував завдану злочином шкоду, раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, враховано стан здоров'я засудженого. Таким чином, судом враховано конкретні обставини кримінального провадження.

Обставинами, що пом'якшують покарання засудженому судом визнано щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставиною, що обтяжує покарання засудженому судом визнано вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Врахувавши всі зазначені обставини в сукупності, у тому числі на які захисник посилається у касаційній скарзі, суд обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення та перевиховання засудженого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, та правильно призначив покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.

На думку колегії суддів, суд призначаючи засудженому ОСОБА_5 покарання, вимог статей 65- 67 КК України не порушив, оскільки призначене йому покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, всім обставинам кримінального провадження і є необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, як це передбачено ст. 65 КК України.

Підстав вважати призначене засудженому ОСОБА_5 покарання явно несправедливим через його суворість, про що зазначає захисник у касаційній скарзі, не вбачається, як і не вбачається підстав для його пом'якшення.

При розгляді апеляцій потерпілої та захисника засудженого, суд апеляційної інстанції перевірив доводи скарг, належним чином вмотивував своє рішення з наведенням докладних мотивів з яких апеляційні скарги потерпілої та захисника засудженого залишено без задоволення, а вирок місцевого суду без змін. ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 14 липня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.