5-5563км06 Про вчинення умисного вбивства - Текст документа

розглянула в судовому засіданні 24 жовтня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 03 серпня 2004 року щодо ОСОБА_3

Вироком Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 23 березня 2004 року

громадянина України, неодноразово судимого,

останній раз 28.12.2001 р. за ст. ст. 140 ч. 2, 81 ч. 2,

17, 81 ч. 2 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі,

на підставі ст. 7 Закону України "Про амністію" (2593-14)

від 05.07.2001 р. невідбуту частину покарання

скорочено наполовину і до відбування

призначено 1 рік 10 місяців 27 днів,

виправдано за ст. 94 КК України (1960 (2001-05) р.) за недоведеністю його участі у вчиненні даного злочину.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 03 серпня 2004 року вирок щодо ОСОБА_3 залишено без зміни.

Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачувався у тому, що він 15 травня 2001 року приблизно о 22-ій год. 30 хв. у флігелі будинку АДРЕСА_1, на грунті неприязних відносин під час сварки умисно вбив ОСОБА_4, завдавши йому декілька ударів металевим універсальним молотком і металевим ломом у голову і різні частини тіла та не менш 5 ударів ножем у шию.

У касаційних скаргах потерпіла ОСОБА_1 і її представник ОСОБА_2 порушують питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи щодо ОСОБА_3 на новий апеляційний розгляд. Вказують на те, що суд не взяв до уваги наявні у справі докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_3 у вчиненні умисного вбивства і які могли істотно вплинути на його висновки. Вважають, що на досудовому слідстві докази були зібрані з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а тому, на їх думку, вони є допустимими.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що в їх задоволенні необхідно відмовити.

Доводи касаційних скарг потерпілої ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 про те, що апеляційний суд належно не проаналізував докази, які зібрані в справі та були предметом дослідження судом першої інстанції, є необгрунтованими.

Як видно з матеріалів справи, апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції і порушував питання про скасування вироку щодо ОСОБА_3 та постановлення вироку апеляційним судом і визнання останнього винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 94 КК України (1960 (2001-05) р.), перевірив всі доводи апеляції та виклав в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення.

Так, у явці з повинною від 13 червня 2001 року ОСОБА_3 зазначав, що під час обопільної бійки з ОСОБА_4, яка виникла через його (ОСОБА_3) відмову приховати від працівників слідства факт здачі ним в пункт прийому металобрухту викрадений електродріт, вчинив його умисне вбивство.

У показаннях як підозрюваного від 16 травня 2001 року ОСОБА_3 стверджував, що 15 травня 2001 року приблизно о 22-ій год. 10 хв. з метою взяти металевий лом зайшов у флігель до ОСОБА_4 У розмові з потерпілим вказав, що той поступає невдячно, оскільки працівникам міліції він не повідомив про отримання ОСОБА_4 викраденого електродроту. Не погодившись з ним, ОСОБА_4 став його ображати і він, розлютившись, вдарив потерпілого, коли той стояв спиною до нього, металевим універсальним молотком у голову. Після цього завдав ОСОБА_4 ще близько 5 ударів металевим універсальним молотком в область спини і по боковим поверхням тіла. Після цього наніс йому чисельні удари металевим ломом і металевим універсальним молотком у різні частини тіла та двічі вдарив потерпілого ножем у шию. Також пояснював, що завдавав удари ОСОБА_4 як тупою, так і гострою частиною металевого молотка.

У подальших показаннях як підозрюваного ОСОБА_3 вказував, що між ним і ОСОБА_4 виникла бійка, в ході якої той вдарив його в обличчя. У відповідь наніс удари потерпілому в обличчя і груди, а потім завдав йому удари металевим універсальним молотком та ломом у різні частини тіла, ножем наніс не менш трьох ударів у шию.

При відтворенні обстановки та обставин події ОСОБА_3 показав на місці та розповів про обставини вчиненого злочину, підтвердивши, що завдавав ОСОБА_4 удари гострою і тупою частинами металевого універсального молотка, ломом у голову та тулуб, тричі наніс потерпілому удари ножем у шию.

У подальших показаннях на досудовому слідстві ОСОБА_3, відмовившись від попередніх показань, вказував на те, що вбивства ОСОБА_4 не вчиняв, а визнавальні показання про це дав внаслідок застосування недозволених методів досудового слідства.

У суді ОСОБА_3, не визнававши вину у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4, показав, що 15 травня 2001 року близько 22-ої год. підійшов до прийомного пункту металобрухту, де працював ОСОБА_4, щоб взяти в нього металевий лом. Він деякий час дзвонив, але йому ніхто ворота не відчиняв. У цей час він зустрів ОСОБА_5 і розмовляв з ним, а після того, як той пішов, переліз через паркан на дах господарської будівлі, звідти взяв металевий лом, який стояв біля воріт. Цей металевий лом він використав у ту ж ніч як знаряддя при вчиненні крадіжок чужого майна.

Суд належно дослідив та обгрунтовано визнав показання ОСОБА_3 про вчинення ним даного злочину суперечливими і такими, що не узгоджуються з наявними у справі доказами.

Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_4 настала від гострого малокрів"я внутрішніх органів, яке розвинулось внаслідок множинних різаних ран передньої поверхні шиї, більше справа, з повним пересіканням загальної сонної артерії, яремної вени справа (т. 2 а.с. 172-173).

Iз даних висновку комісійної судово-медичної експертизи видно, що показання ОСОБА_3 про механізм заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень не відповідають об"єктивним даним судово-медичної експертизи трупа, оскільки в області тулуба потерпілого, куди з його слів наносились удари молотком і ломом, будь-які тілесні ушкодження відсутні (т. 3 а.с. 281-288).

За даними висновку обстеження ОСОБА_3 будь-яких тілесних ушкоджень у нього виявлено не було, що ставить під сумнів його показання, згідно з якими між ним і потерпілим виник конфлікт, який переріс у бійку, під час якого вони наносили один одному тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_5 на досудовому слідстві та суді показував, що 15 травня 2001 року приблизно о 22-ій годині, коли йшов з ОСОБА_6 IНФОРМАЦIЯ_1, почув тріск дошок і побачив, як з території, що межує з будинком, в якому знаходився пункт прийому металобрухту, через паркан перестрибнули і втекли троє молодих чоловіків. Пройшовши за ріг вулиці, вони зустріли ОСОБА_3, який стояв на тій же території. Після розмови з ним вони пішли, а ОСОБА_3 залишився стояти на вулиці.

Про обставини зустрічі з ОСОБА_3 15 травня 2001 року давав аналогічні показання свідок ОСОБА_6.

При відтворенні обстановки та обставин події за участю ОСОБА_5 на вказаному ним місці по вулиці Коксостроївській з тильної сторони паркану було виявлено, що на паркані відламано шматок з верхньої планки довжиною 15 см.

Свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 показали, що на території їх домоволодіння НОМЕР_1 знаходився пункт прийому металу, де працював ОСОБА_4 і приймав метал, у тому числі й вночі. Після того, як вранці 16 травня 2001 року виявили труп ОСОБА_4, при огляді з"ясували, що були вибиті двері з прийомного пункту в приміщення, де вони вирощували гриби, а в самій кімнаті прийомщиків була пожежа. Також вони підтвердили, що поблизу воріт стояли металеві ломи, які можна було дістати, якщо перелізти через паркан на господарську будівлю.

Як вбачається з даних висновків судово-цитологічних експертиз, у змивах з ножа, металевого універсального молотка і лома, на светрі, брюках, сорочці, футболці та чоботах, вилучених у ОСОБА_3, а також при дослідженні піднігтьового змісту його рук, кров виявлено не було (т. 2 а.с.192-196, т. 3 а.с. 278-280).

Згідно з даних висновку комісійної судово-медичної експертизи визначити в категоричній формі механізм утворення виявлених на куртці ОСОБА_3 при судово-цитологічній експертизі двох слідів крові крапкового розміру, змитих при її проведенні, не має можливості. Такими слідами могли бути або слабо виражені помарки, які виникли при контакті куртки з предметом, який мав на своїй поверхні невелику кількість рідкої крові, або сліди одиничних крапкових бризків, походження яких установити неможливо (т. 3 а.с. 281-288).

У судовому засіданні експерти Строкіна О. та Антонов О., підтвердивши дані висновків експертиз, пояснили, що встановити давність утворення виявлених на куртці ОСОБА_3 двох дрібнокрапкових плям крові, розмір яких до 1 мм, медичним шляхом неможливо, а їх виникнення не виключено від контакту з предметом, на яких була кров.

Зазначені експертизи були належно оцінені судом і його рішення про те, що дані висновку судово-цитологічної експертизи про виявлення на куртці двох слідів крові крапкового розміру не можуть бути прийняті як доказ вини ОСОБА_3, є обгрунтованим.

Так, свідок ОСОБА_9 показав, що йому як слідчому прокуратури, який розслідував вбивство ОСОБА_4, принесли вилучені в ході огляду місця події, а також в ОСОБА_3 речі, які були складені в одному мішку. Згодом ці речі були описані та опечатані належним чином. Також він підтвердив, що вказав прізвище ОСОБА_10 у протоколі помилково, опис даний ним є повним і плям, схожих на кров, на одязі ОСОБА_3 він не виявив.

З даних протоколів огляду квартири ОСОБА_3, в ході якого була вилучена його куртка; огляду речових доказів від 16 травня 2001 року, складеного слідчим прокуратури ОСОБА_9, де помилково зазначено, що куртка належить ОСОБА_10, видно, що на вилученій куртці будь-яких слідів, схожих на кров, не виявлено.

Про те, що відомості відображені в протоколах огляду правильно, підтвердили в суді свідок ОСОБА_11, а також свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які брали участь при проведенні цієї слідчої дії як поняті.

Суд належно також проаналізував дані висновків судово-спектрографічної, додаткової комісійної судово-медичної експертиз, згідно яких забійна рана в тім"яно-потиличній області голови і багатооскольчатий перелом правої бокової поверхні черепа утворився від декількох ударів ломом, наданим на експертизу, і обгрунтовано визнав їх сумнівними, оскільки вони не підтверджені відповідними дослідженнями про індивідуалізацію даного знаряддя.

Крім того, як показав у суді експерт Самотой В., ідентифікувати надані на дослідження металевий універсальний молоток і лом, як знаряддя травм, отриманих ОСОБА_4, не видається можливим.

У судовому засіданні також перевірялись показання ОСОБА_3, які він давав на досудовому слідстві, в частині мотиву вчинення вбивства ОСОБА_4 і з наведенням відповідних мотивів, вони обгрунтовано були визнані такими, що містять припущення та не підтверджуються об"єктивними доказами.

Допитані в суді свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_17 і ОСОБА_18 підтвердили факт проведення ними як співробітниками Кіровського РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області бесід з ОСОБА_3 про обставини вбивства ОСОБА_4, а також факт його знаходження в райвідділі без визначеного процесуального статусу.

Аналіз показань вищезазначених свідків, даних протоколу затримання ОСОБА_3 дало можливість суду дійти обгрунтованого висновку, що ОСОБА_3 був фактично затриманий працівниками міліції 16 травня 2001 року о 09-ій годині 30 хвилин, а протокол його затримання в порядку ст. 115 КПК України (1001-05) був оформлений у той же день о 21-ій годині 30 хвилин.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій правильно визнали, що показання ОСОБА_3 про застосування до нього недозволених методів слідства не позбавлені підстав і об"єктивно не спростовані, а тому його показання про обставини вчинення умисного вбивства ОСОБА_4 не можно визнати добровільними.

Безпідставними також є доводи в касаційних скаргах потерпілої ОСОБА_1 і її представника ОСОБА_2 про те, що суд не взяв до уваги даних висновку судово-психологічної експертизи, оскільки дані цієї експертизи були предметом дослідження, за результатами якого суд прийняв обгрунтоване рішення.

Всебічно, повно і об"єктивно дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд з наведенням у вироку переконливих мотивів дійшов висновку, що вони є небезспірними і сумнівними.

Враховуючи ту обставину, що можливість отримання додаткових доказів вичерпана і виходячи із принципу презумпції невинуватості, суд наявні сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_3 в умисному вбивстві ОСОБА_4 обгрунтовано витлумачив на його користь та постановив виправдувальний вирок за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину.