головуючого

Драги В.П.

суддів

Пекного С.Д., Федченка О.С.

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 24 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

За вироком Краснолуцького міського суду Луганської області від 15 лютого 2005 року ОСОБА_1, 1985 року народження, громадянин України, раніше судимий:

01.03.2001 року за ст.ст. 140 ч.3 КК України (2341-14) до 2 років позбавлення волі;

засуджений: за ст. 297 КК України (2341-14) до 2 років позбавлення волі; за ст. 185 ч.3 КК України (2341-14) до 4 років позбавлення волі; за ст.ст. 15 ч.3, 185 ч.3 КК України (2341-14) до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) , за сукупністю злочинів, ОСОБА_1 суд остаточно визначив покарання 4 роки позбавлення волі.

За цим же вироком засуджено ОСОБА_9, щодо якого вирок не оскаржується.

Суд постановив стягнути із засудженого ОСОБА_1: на користь потерпілої ОСОБА_2 - 27 грн. 54 коп., на користь потерпілої ОСОБА_3 - 27 грн. 54 коп., судові витрати за проведення судово-товарознавчих експертиз на користь НДЕКЦ при УМВС України в Луганській області - 110 грн. 16 коп., на користь держави - 21 грн. 79 коп.; із засудженого ОСОБА_9: на користь потерпілої ОСОБА_2 - 27 грн. 54 коп., на користь потерпілої ОСОБА_3 - 27 грн. 54 коп., судові витрати за проведення судово-товарознавчих експертиз на користь НДЕКЦ при УМВС України в Луганській області - 242 грн. 36 коп., на користь держави - 21 грн. 79 коп.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 23 вересня 2005 року зазначений вирок було змінено. В частині засудження ОСОБА_1 та ОСОБА_9 за ст.ст. 15 ч.3, 185 ч.3 КК України (2341-14) вирок скасовано, а справу закрито на підставі ст. 6 п.2 КПК України (1001-05) .

Постановлено вважати засудженими: ОСОБА_1 - за ст. 297 КК України (2341-14) до 2 років позбавлення волі; за ст. 185 ч.3 КК України (2341-14) до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України (2341-14) , за сукупністю злочинів, остаточно йому визначено покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

ОСОБА_9 - за ст. 185 ч.2 КК України (2341-14) до 2 років 6 місяців позбавлення волі; за ст. 297 КК України (2341-14) до 2 років позбавлення волі; за ст. 185 ч.3 КК України (2341-14) до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України (2341-14) , за сукупністю злочинів, остаточно йому визначено покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

В решті вирок залишено без змін.

З врахуванням внесених апеляційним судом змін, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів за наступних обставин.

11 липня 2003 року, приблизно о 10 годині, засуджений ОСОБА_1 за попередньою змовою із засудженим ОСОБА_9, на цвинтарі, що розташований за с. Краснолуцьким в Антрацитівському районі Луганської області, вчинили наругу над могилами: зсунули бетонні плити з трьох могил та викрали предмети, що знаходились на місцях поховання - 6 швелерів на загальну вартість 165 грн. 24 коп.

У вересні 2003 року ОСОБА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_9, шляхом проникнення до АДРЕСА_1 в м. Красний Луч, викрали майно ОСОБА_4 на загальну суму 990 грн. 54 коп.

У листопаді 2003 року ОСОБА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_9, шляхом проникнення до гаражу, що розташований у дворі АДРЕСА_2 в м. Красний Луч, викрали майно ОСОБА_5 на загальну суму 384 грн. 68 коп.

У касаційній скарзі, як видно із її змісту, засуджений ОСОБА_1 ставить питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень, посилаючись на безпідставність його засудження за злочини, яких він не вчиняв.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

В результаті перевірки матеріалів даної справи передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для скасування або зміни постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень не виявлено.

Висновки суду щодо необхідності кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1, з урахуванням внесених апеляційним судом змін, за ст.ст. 297, 185 ч.3 КК України (2341-14) відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам і така кваліфікація є правильною.

Безпідставними вважає колегія суддів доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що перелічених у вироку злочинів він не вчиняв і що під час досудового слідства він змушений був себе обмовити у зв'язку із застосуванням до нього недозволених методів розслідування.

Досліджені судом та наведені у вироку докази не тільки підтверджують причетність ОСОБА_1 до вчинення ним зазначених у судових рішеннях злочинів, а й об'єктивно підтверджують достовірність показань засудженого, які він неодноразово давав у ході досудового слідства, про обставини вчинення ним цих злочинів.

Так із показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 видно, що саме брати ОСОБА_1 та ОСОБА_9 були затримані місцевими жителями під час розбирання могил на цвинтарі. При цьому брати ОСОБА_1 визнавали факт вчинення ними зазначених неправомірних дій, про що у них було відібрано відповідні пояснення.

Крім того, дані протоколу судового засідання свідчать про те, що судом першої інстанції перевірялись і не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1 щодо застосування до нього в ході проведення досудового слідства недозволених методів розслідування.

Що стосується призначення засудженому покарання, то вирішення судом цього питання відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) . Підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.

Iстотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які б могли вплинути на правильність висновків суду, по справі не виявлено.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 України, колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1відмовити.