головуючого

Драги В.П.

суддів

Пекного С.М., Федченка О.С.

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 24 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на судові рішення щодо ОСОБА_3

За вироком Iршавського районного суду Закарпатської області від 31 січня 2006 року ОСОБА_3, 1985 року народження, громадянин України, раніше не судимий,

засуджений за ст. 286 ч.2 КК України (2341-14) до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Суд постановив стягнути із засудженого ОСОБА_3 та цивільного відповідача ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь потерпілої ОСОБА_1 - 42396 грн. 40 коп. на відшкодування матеріальної шкоди і 150 000 грн. - моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 16 травня 2006 року зазначений вирок в частині стягнення моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_1 змінено - зменшено суму відшкодування до 30 000 грн. В решті вирок залишено без змін.

ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що 09 квітня 2004 року, приблизно о 19 годині, керуючи автомобілем ГАЗ-2410 без відповідного доручення на керування транспортним засобом, під час руху по вул. Леніна в АДРЕСА_1Iршаського району Закарпатської області біля будинку № 70, при виконанні маневру об'їзду автомобіля ВАЗ-2104 він виїхав на смугу зустрічного руху, по якій в цей час на мопеді рухався потерпілий ОСОБА_4 Засуджений ОСОБА_3, виявивши перешкоду для продовження руху на зустрічній смузі, не вжив заходів для зменшення швидкості автомобіля чи його зупинки або безпечного об'їзду перешкоди, хоча мав таку можливість, продовжував рухатись по зустрічній смузі чим порушив вимоги п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 2.1, 12.3, 14.2 "в, г" Правил дорожнього руху України. З тим, щоб уникнути зіткнення потерпілий зіскочив з мопеда і покотивсь по обочині. Засуджений скерував рух свого автомобіля вліво і вчинив наїзд на потерпілого ОСОБА_4, заподіявши йому тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_4 помер.

У касаційних скаргах:

потерпіла просить скасувати ухвалу апеляційного суду в частині стягнення моральної шкоди, посилаючись на безпідставне зменшення судом апеляційної інстанції суми відшкодування;

захисник ОСОБА_2 просить постановлені щодо ОСОБА_3 судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування, посилаючись на однобічність і неповноту слідства, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також істотне порушення кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах потерпілої та захисника, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

У ч.1 ст. 398 КПК України (1001-05) передбачено виключний перелік підстав для скасування або зміни зазначених у ч.2 ст. 383 КПК України (1001-05) судових рішень. Такими підставами є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Що стосується застосування кримінального закону, то колегія суддів вважає, що кваліфікація дій засудженого ОСОБА_3 за ст. 286 ч.2 КК України (2341-14) відповідає обставинам, які були встановлені в ході судового слідства.

Так, в судовому засіданні ОСОБА_3 не заперечував, що 09 квітня 2004 року він, керуючи автомобілем ГАЗ-2410 по вул. Леніна в АДРЕСА_1Iршавського району, при виконанні об'їзду автомобіля ВАЗ-2104 дійсно виїхав на смугу зустрічного руху і став учасником дорожньо-транспортної пригоди. Однак, вважає, що водій мопеду сам ударився об керований ним автомобіль.

В той же час, із змісту показань свідка ОСОБА_5, даних протоколу огляду місця подій, висновку судово-автотехнічної експертизи видно, що ДТП сталось з вини засудженого ОСОБА_3, який допустив порушення правил дорожнього руху, хоча і мав технічну можливість уникнути наїзду на потерпілого ОСОБА_4

Дані висновку комісійної судово-медичної експертизи від 28 вересня 2004 року свідчать про те, що виявлені на тілі потерпілого ОСОБА_4 ушкодження є характерними для дорожньо-транспортної пригоди, і не могли виникнути при падінні з мопеду на дорожнє покриття без взаємодії з легковим автомобілем. Крім того вони в повній мірі співпадають з виявленими на автомобілі ГАЗ-2410 пошкодженнями.

Що стосується призначення засудженому ОСОБА_3 покарання, то вирішення судом першої інстанції цього питання відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) . Підстав для пом'якшення засудженому покарання колегія суддів не вбачає.

Наведені у касаційній скарзі захисника доводи щодо однобічності та неповноти досудового і судового слідств до компетенції касаційного суду не відносяться.

Крім того, як видно із змісту ухвали апеляційного суду, такі доводи захисту були предметом перевірки в апеляційній інстанції і не знайшли свого підтвердження.

Вирішення судом першої інстанції цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 з урахуванням внесених апеляційним судом змін, є обгрунтованим та відповідає чинному законодавству.

Наведені у касаційній скарзі потерпілої доводи щодо безпідставного зменшення апеляційним судом стягнутої на її користь суми відшкодування моральної шкоди, з посиланням на наявність на утриманні загиблого трьох непрацездатних членів сім'ї, відносяться до сфери цивільно-правових відносин по відшкодуванню заподіяної матеріальної шкоди. Але, з цього питання потерпіла ОСОБА_1 не позбавлена можливості пред'явити в порядку цивільного судочинства відповідний позов.

Не може бути підставою для скасування ухвали апеляційного суду посилання потерпілої на допущені під час апеляційного розгляду порушення вимог КПК (1001-05) у зв'язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції за відсутності її представника адвоката ОСОБА_6 Iз матеріалів справи вбачається, що судове засідання апеляційної інстанції по даній справі за постановою від 26 квітня 2006 року було перенесено на 16 травня 2006 року, про що всіх учасників процесу було повідомлено у встановленому порядку.

Відповідно до ч.3 ст. 362 КПК України (1001-05) неявка учасників процесу на засідання суду апеляційної інстанції не є перешкодою для розгляду справи.

Посилання захисника на необхідність скасування постановлених щодо ОСОБА_3 судових рішень через істотне порушення кримінально-процесуального закону у зв'язку з тим, що слідство по даній справі велось слідчим Iршавського районного відділу УМВС України у Закарпатській області, де працював потерпілий, колегія суддів вважає необгрунтованими.

Iз змісту долучених до справи постанов від 21 травня 2004 року про передачу кримінальної справи від одного слідчого до іншого та про прийняття справи до свого провадження видно, що розслідування по даній справі проводив старший слідчий слідчого управління УМВС України в Закарпатській області.

Iстотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які б могли вплинути на правильність висновку суду, колегією суддів по справі не виявлено.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційних скарг захисника ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_1 відмовити.