Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т. С.,

суддів: Марчук Н. О., Широян Т. А.,

розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 29 травня 2015 року,

Вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Димитрова Донецької області, громадянку України, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судиму, останній раз вироком Деснянського районного суду м. Києва від 29 грудня 2014 року за ч. 2 ст. 185 КК, ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць, засуджено за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою за те, що вона 10 червня 2014 року приблизно о 13.00 год., перебуваючи біля зупинки громадського транспорту "ТЦ "Фестивальний" на просп. Маяковського, 43/1 у м. Києві, знайшла на землі та підібрала паперовий згорток із наркотичним засобом - канабіс масою у перерахунку на суху речовину 15,52 г, здійснивши, таким чином, його придбання без мети збуту для власного вживання, та стала незаконно зберігати у себе.

Того ж дня приблизно о 13.30 год. у приміщенні супермаркету "ЕКО-маркет" на просп. Маяковського, 26 у м. Києві ОСОБА_1 затримали працівники міліції, які виявили та вилучили у неї поліетиленовий пакет із паперовим згортком, у якому знаходився канабіс.

У касаційній скарзі засуджена просить змінити судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій та пом'якшити призначене їй покарання, застосувавши положення ст. 69 КК.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що вироком Деснянського районного суду м. Києва від 29 грудня 2015 року їй неправильно визначено розмір покарання, а тому і покарання, призначене вироком цього суду від 02 лютого 2015 року вважає незаконним. Стверджує, при призначенні покарання належним чином не враховано дані про особу засудженої та всі обставини, що його пом'якшують.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши наведені у скарзі доводи і вивчивши долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у касаційній скарзі, немає з огляду на таке.

Висновки суду стосовно доведеності своєї винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, засуджена у касаційній скарзі не оскаржує.

Доводи ОСОБА_1 про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої через суворість є безпідставними.

Згідно зі ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обираючи ОСОБА_1 покарання, суд відповідно до вимог зазначеної норми Кодексу врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який відповідно до ст. 12 КК є злочином невеликої тяжкості, дані про особу засудженої (раніше судима, за місцем проживання характеризується позитивно, не працює, має малолітню дитину 2008 року народження), обставину, що пом'якшує покарання (щире каяття), обставину, що обтяжує покарання (рецидив злочинів), стан її здоров'я. Наведені обставини дали місцевому суду підстави вважати, що виправлення засудженої неможливо без ізоляції від суспільства, та призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст. 309 КК.

Оскільки ОСОБА_1 вже була засуджена вироком Деснянського районного суду м. Києва від 29 грудня 2014 року за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць (зазначений вирок, його законність та обґрунтованість не може бути предметом перегляду суду касаційної інстанції у даному провадженні), а злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК, вчинила до ухвалення цього вироку, суд першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим, призначеним вироком Деснянського районного суду м. Києва від 29 грудня 2014 року, правильно призначив засудженій остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.

Колегія суддів вважає, що визначене ОСОБА_1 покарання відповідає положенням статей 50, 65 КК, є необхіднім та достатнім для виправлення засудженої, попередження вчинення нею нових злочинів і не вбачає підстав для пом'якшення призначеного їй покарання на підставі ст. 69 КК.

Доводи засудженої, аналогічні за своїм змістом доводам, викладеним у касаційній скарзі, належно перевірив суд апеляційної інстанції та обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги, навівши в ухвалі згідно зі ст. 419 КПК мотиви, з яких виходив при постановленні рішення.

Таким чином, із наведених у скарзі мотивів та з наданих до неї копій судових рішень підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає, а тому у відкритті касаційного провадження за скаргою засудженої слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 29 травня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.