Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Міщенка С.М.,

суддів

Стрекалова Є.Ф. і Кармазіна Ю.М.

за участю прокурора

Микитенка О.П.

розглянула в судовому засіданні 24 жовтня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 1 червня 2006 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

громадянин України,

відповідно до ст. 89 КК України (2341-14) такий,

що судимості не має,

засуджений за ст. 187 ч. 4 КК України (2341-14) на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна і за ст. 115 ч. 2 п. 6 КК України (2341-14) на чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів остаточно на п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_2 народження,

громадянин України, раніше не судимий,

засуджений за ст. 187 ч. 4 КК України (2341-14) на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Постановлено стягнути в солідарному порядку:

із ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3  49326 гривень матеріальної шкоди;

із ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4  відповідно 15000 грн. і 5000 грн. моральної, а також солідарно 1000 грн. матеріальної шкоди.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 засуджено за злочини, які вони вчинили за таких обставин.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою і маючи спільний злочинний умисел на вчинення розбійного нападу на касира ОСОБА_5, з метою заволодіння грошима, які належали приватному підприємству IНФОРМАЦIЯ_3, що розташовувалось у приміщенні ДПI IНФОРМАЦIЯ_4 (кімната НОМЕР_1) по АДРЕСА_1, вели спостереження за вказаним приміщенням.

Приблизно о 14 годині 45 хвилин 22 жовтня 2005 року з метою реалізації умислу на заволодіння належними вищезазначеному приватному підприємству грошима при розбійному нападі, поєднаному з насильством, небезпечним для життя та здоров'я, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, будучи обізнаними про час та порядок проведення інкасації в офісі, проникли у приміщення ДПI IНФОРМАЦIЯ_4. Там вони із туалетної кімнати спостерігали за особами, які відвідували офіс.

О 15 годині 10 хвилин ОСОБА_1, скориставшись тим, що в офісі залишилась лише касир ОСОБА_5, яка особисто знала ОСОБА_2 і на його прохання відкрила йому двері з середини, безперешкодно проник у приміщення кімнати НОМЕР_1.

Діючи згідно з раніше розподіленими ролями, ОСОБА_2, забезпечивши проникнення ОСОБА_1 в приміщення офісу, продовжував вести спостереження з метою попередження останнього про приїзд інкасаторів.

Знаходячись у кімнаті офісу, ОСОБА_1, реалізуючи спільний із ОСОБА_2 умисел на розбійний напад і заподіяння касиру ОСОБА_5 тілесних ушкоджень з метою подолання її волі до опору, завдав потерпілій декілька ударів у голову металевим предметом.

Під час розбійного нападу в ОСОБА_1 виник умисел на вбивство ОСОБА_5 з користі. З цією метою він, виходячи за межі домовленості з ОСОБА_2, наніс потерпілій численних ударів металевим предметом по голові, від яких вона померла на місці події.

Після цього ОСОБА_1 знайшов у кімнаті приготовлені для інкасації гроші в сумі 50316 гривень, якими спільно з ОСОБА_2 заволодів.

У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а справу направити на нове розслідування. Своє прохання обгрунтовує тим, що досудове і судове слідство у справі проведено однобічно і неповно, внаслідок  чого висновки суду про його винність у злочинах, за які його засуджено, не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що явку з повинною і показання, в яких визнавав себе винним в убивстві потерпілої ОСОБА_5 при розбійному нападі на неї, дав внаслідок застосування до нього недозволених методів слідства. Крім того, посилається на порушення права на захист, оскільки, за його твердженням, суд позбавив можливості  виступити з останнім словом. Вважає, що суд, взявши за основу доведеності його винуватості в інкримінованих злочинах показання ОСОБА_2, до кінця не перевірив версію про вчинення останнім цих злочинів з іншою особою.

Вирок щодо ОСОБА_2 не оскаржується і на нього не внесено касаційного поданні.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який вважав за необхідне вирок змінити, виключивши із нього посилання суду як на докази показання засудженого ОСОБА_1, дані ним при допитах як підозрюваного, через їх недопустимість, а в решті вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вони задоволенню не підлягають.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 у злочинах, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами.

Доводи касаційної скарги засудженого про те, що досудове і судове слідство у справі проведені однобічно і неповно, внаслідок чого висновки суду про його винність у розбійному нападі на ОСОБА_5, поєднаному з її умисним убивством, не відповідають фактичним обставинам справи є голослівними, не грунтуються на матеріалах справи і спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами.

Так, із показань засудженого в цій же справі ОСОБА_2 видно, що розбійний напад на касира приватного підприємства IНФОРМАЦIЯ_3 він вчинив із ОСОБА_1. Зміст показань цього засудженого, зокрема, свідчить про те, що в нього та ОСОБА_1 намір вчинити напад на офіс зазначеного підприємства з метою заволодіння належними йому коштами виник ще у вересні 2005 року і саме ОСОБА_1 запропонував вчинити цей злочин. У стадії підготовки до нападу вони обговорили план його скоєння, розділили ролі між собою. Він, як колишній працівник підприємства, мав забезпечити безперешкодне проникнення в приміщення офісу, в якому знаходилась каса, і в яке сторонній особі потрапити було неможливо. Роль же ОСОБА_1 зводилась до того, що він повинен був у приміщенні оглушити касира і забрати гроші. За твердженням ОСОБА_2, убивство касира до їх плану не входило. Згідно з його ж показаннями днем вчинення нападу визначили суботу, оскільки були обізнані, що саме в цей день буває найбільша сума інкасації. Реалізовуючи свій злочинний намір, вони 22 жовтня 2005 року о 14 годині 40 хвилин зустрілись на Центральному ринку, зайшли у приміщення, в якому знаходився офіс, і сховалися в туалетній кімнаті, звідки вели спостереження за офісом. Дочекавшись доти, поки офіс залишили його відвідувачі, він подзвонив у двері і ОСОБА_5, з якою він був знайомий, відчинила їх. Скориставшись цим, ОСОБА_1 проник у приміщення офісу, зачинивши двері за собою, а він повернувся в туалет і через вікно спостерігав за навколишньою обстановкою, оскільки наближався час інкасації. Через короткий проміжок часу ОСОБА_1 вийшов з офісу із закривавленою рукою, яку він мив у змивному бачку унітазу в туалеті. Побачивши в офісі ОСОБА_5, яка лежала непритомною в крові, він звідти вибіг на вулицю. Там пізніше зустрівся з ОСОБА_1., в якого під плащем побачив сумку з грошима, одну тисячу гривень із яких той дав йому, а решту забрав із собою.

З огляду на те, що такі показання ОСОБА_2 об'єктивно узгоджуються з іншими наявними у справі доказами, в тому числі і з показаннями  ОСОБА_1, які він давав при допитах на очній ставці з ОСОБА_2, як обвинуваченого, при відтворенні обстановки і обставин події щодо механізму заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, і в яких не заперечував свої причетності до інкримінованих цим вироком злочинів, а також і з даними висновків дактилоскопічної експертизи, відповідно до яких на кришці бачка унітазу, де він змивав кров, було виявлено відбиток сліду пальця його руки, суд, навівши у вироку переконливі мотиви, обгрунтовано поклав їх в основу доведеності вини останнього у злочинах щодо ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 86-90, 152-153, 154-155; т. 3, а.с. 3, а.с. 73-80).

Підстав вважати, що викривальні показання ОСОБА_2 дав з метою обмови ОСОБА_1 у злочинах, яких він нібито не вчиняв, про що стверджується в касаційній скарзі засудженого, колегія суддів не вбачає.

Як видно із даних висновку судово-медичної експертизи, при дослідженні трупа ОСОБА_5 були виявлені множинні рани волосяної частини голови з переважною локалізацією на її лівій половині, переломи кісток склепіння і основи черепа, зруйнування частини лівої скроневої долі головного мозку, пошкодження твердої і м'якої мозкових оболонок, масивні крововиливи  під оболонки головного мозку.

За твердженням експерта пошкодження, виявлені на волосяній частині голови ОСОБА_5, могли виникнути внаслідок нанесення ударів металевим предметом, яким, як показували засуджені, був відрізок труби.

Смерть потерпілої настала від тупої травми голови, яка супроводжувалася множинними переломами кісток склепіння і основи черепа, крововиливами під оболонки головного мозку та зруйнуванням його речовини (т. 3, а.с. 13-15).

Під час розслідування справи перевірялись версії ОСОБА_1, які він висунув на свій захист, у тому числі і його алібі, причетність до злочину іншої особи та застосування до нього недозволених методів, і з цього питання органом досудового слідства прийняті обгрунтовані рішення, законність яких сумніву в колегії суддів не викликає.

Не відповідає дійсності також і твердження засудженого про те, що суд не надав йому останнього слова, чим обмежив його право на захист. Як видно із даних протоколу судового засідання таким правом він скористався (т. 4, а.с. 149).

Цим та іншим наведеним у вироку доказам суд дав належну оцінку і дійшов обгрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у розбійному нападі на ОСОБА_5, поєднаному з її умисним убивством, наслідком якого є заволодіння 50316 гривнями, належними ПП IНФОРМАЦIЯ_3.

Дії ОСОБА_1 за ст. ст. 187 ч. 4, 115 ч. 2 п. 6 КК України (2341-14) кваліфіковані правильно, а призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) і є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Разом з тим, на думку колегії суддів вирок у порядку ст. 395 КПК України (1001-05) підлягає зміні з наступних підстав.

У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України  з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку"  закцентована увага судів на те, що згідно з вимогами ст. 323 КПК України (1001-05) в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні, яким суд повинен дати остаточну оцінку з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України (1001-05) .

При розгляді даної кримінальної справи судом не в повному обсязі дотримано вищенаведені вимоги, про що свідчить наступне.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 43-1 КПК України (1001-05) підозрюваним визначається особа, затримана по підозрінню у вчиненні злочину, і такий процесуальний статус вона набуває з часу затримання.

Як видно із даних протоколу затримання ОСОБА_1 як особи, підозрюваної у вчиненні злочину, він у порядку ст. 115 КПК України (1001-05) був затриманий о 19 годині 05 хвилин 24 жовтня 2005 року, а допитувався як підозрюваний в той же день з перевіркою даних ним показань на місці події в період відповідно із 15 години до 15 години 35 хвилин та із 15 години 45 хвилин до 16 години 40 хвилин, тобто до набрання статусу підозрюваного (т. 1 а.с. 80, 70-71, 72-78).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів визнає за необхідне виключити із вироку посилання суду на показання ОСОБА_1, які він давав на допиті як підозрюваний та при відтворенні обстановки і обставин події, як на докази, оскільки вони отримані з порушенням установленого законом порядку способу та порядку збирання, а тому є недопустимими.

Iнших порушень норм кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли б перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок, не виявлено.

Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів ухвалила:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 1 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 в порядку ст. 395 КПК України (1001-05) змінити, виключивши із нього посилання суду на показання засудженого, які він давав на допитах 24 жовтня 200 5 року як підозрюваний та на відтворенні обстановки і обставин події, як на докази його винуватості, оскільки вони є недопустимими.

У решті вирок щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.