головуючого судді

Синявського О.Г.,

суддів

Косарєва В.I., Кліменко М.Р.,

з участю прокурора

Сухарєва О.М.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Волинської області на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 лютого 2005 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

громадянина України,

раніше не судимого, засуджено

- за ч.3 ст. 186 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст.75,76 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки та з зобов'язаннями не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, навчання і роботи та з'являтися для реєстрації.

Постановою Луцького міськрайонного суду від 4 березня 2005 року апеляція прокурора Луцького району визнана такою, що не підлягає розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 6 травня 2005 року апеляцію прокурора на зазначену постанову залишено без задоволення, а постанову суду без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 6.10.2004р., за попередньою змовою з трьома невстановленими слідством особами, із проникненням у приміщення охоронюваної території ТзОВ фірми "IНФОРМАЦIЯ_2", розташованої в АДРЕСА_1Луцького району, із застосуванням насильства щодо охоронця ОСОБА_2, яке не є небезпечним для життя і здоровcя останнього, відкрито викрали кошти зазначеної фірми на загальну суму 3 475 грн. 52 коп.

У касаційному поданні заступник прокурора Волинської області просить скасувати вирок щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального і кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого. Вважає, що суд безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч.3 ст. 187 КК України (2341-14) на ч.3 ст. 186 КК України (2341-14) і призначив надмірно м'яке покарання. Крім того, просить скасувати постанову Луцького міськрайонного суду від 4 березня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 6 травня 2005 року, якими апеляція прокурора безпідставно не прийнята до розгляду.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання частково, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини вчиненого засудженим злочину.

Кваліфікація дій засудженого за ч.3 ст.186 КК України (2341-14) відповідає встановленим обставинам справи.

Разом з тим, призначаючи покарання з застосуванням ст.ст.75,76 КК України (2341-14) , суд послався на те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, є особою молодого віку, за місцем проживання характеризується позитивно, на його утриманні перебуває малолітня дитина, заподіяні збитки відшкодовані, тяжкі наслідки не наступили, а також те, що він сприяв розкриттю злочину.

Проте, з такими висновками суду в цілому погодитись не можна.

Iз матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 на досудовому і судовому слідстві давав показання, в яких він не намагався викрити осіб, з якими вчинив злочин, що дає підстави вважати його небажання сприяти розкриттю злочину, а тому суд без достатніх підстав врахував цю обставину як пом'якшуючу.

Крім того, суд не врахував конкретні обставини вчиненого засудженим злочину і зокрема, що був здійснений напад на охоронця групою осіб, застосовані технічні засоби для розкриття сейфу при заволодінні коштами.

Висновки суду щодо позитивної характеристики ОСОБА_1 за місцем проживання не відповідають дійсності, оскільки характеристика, яка є у справі має побутовий характер і у ній про будь-які позитивні дані щодо його особи не зазначено (а.с.152).

Суд не достатньо врахував і те, що ОСОБА_1 вчинив злочин який відповідно до ст.12 КК України (2341-14) є тяжким.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд без достатніх підстав дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.ст.75,76 КК України (2341-14) , що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.

Тому вирок відповідно до вимог ст. 372 КПК України (1001-05) підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді справи буде доведено винуватість ОСОБА_1 у вчинені злочину за який його засуджено, то призначене йому з застосуванням ст.ст.75,76 КК України (2341-14) покарання слід визнати м'яким.

Доводи у поданні щодо неправильності постанови Луцького міськрайонного суду від 4.03.2005р. і ухвали апеляційного суду Волинської області від 6.05.2005р., якими відмовлено в прийнятті апеляції прокурора, то вони задоволенню не підлягають, оскільки вони стосуються доступу до апеляційного оскарження вироку, який оскаржений в повному обсязі в касаційному порядку. Крім того, така позиція прокурора є подвійна і не сумісна, оскільки він ставить питання як про розгляд подання по суті так і про допуск до апеляційного оскарження.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційне подання заступника прокурора Волинської області задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 лютого 2005 року щодо ОСОБА_1 скасувати за м'якістю призначеного покарання, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.