Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А. М.,

суддів Єлфімова О. В., Сахна Р. І.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області на вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 січня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 12 червня 2015 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 січня 2015 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого, засуджено за ч. 1 ст. 260 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та на нього покладені обов'язки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 12 червня 2015 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим та засуджений за те, що в середині травня 2014 року, діючи з прямим умислом, перебуваючи у м. Слов'янську Донецької області, вступив до незаконного збройного військового формування самопроголошеної так званої "Донецької народної республіки".

У період з середини травня 2014 року до кінця серпня 2014 року, ОСОБА_1, здійснюючи свої умисні протиправні дії у складі не передбаченого законами України збройного формування, систематично виконував накази свого безпосереднього командира, особу якого не встановлено, по веденню пропускного режиму на блокпості, розташованому біля "Славкурорту" в м. Слов'янськ Донецької області, та здійснював визначені йому функції по пропускному режиму та обороні вказаного блокпосту.

У касаційній скарзі прокурор, не заперечуючи доведеності вини та кваліфікацію дій ОСОБА_1, посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок м'якості, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Зокрема прокурор висловлює незгоду з призначенням ОСОБА_1 покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням, а ухвалу апеляційного суду, якою апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вважає необґрунтованою.

Розглянувши доводи касаційної скарги, дослідивши долучені до касаційної скарги копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на таких підставах.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Як убачається з наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, призначаючи покарання ОСОБА_1, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 65 КК України з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є тяжким, особу винного, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання в межах санкції частини статті за якою його визнано винним із застосуванням положень ст. 75 КК України.

Апеляційний суд переглянув дану кримінальну справу та, встановивши, що ОСОБА_1 має на утриманні матір похилого віку, урахувавши, що останній активно сприяв розкриттю злочину, має позитивні характеристики, а також те, що в суді першої інстанції прокурор просив суд про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, виніс мотивовану ухвалу, якою визнав покарання, призначене ОСОБА_1 вироком суду першої інстанції таким, що в повній мірі відповідає вимогам ст.ст. 50, 65- 67 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

При цьому, доводи апеляційної скарги прокурора, в тому числі й ті, на які прокурор посилається в касаційній скарзі, належним чином перевірялись апеляційним судом та були мотивовано відхилені.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення немає, то у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 січня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 12 червня 2015 року щодо ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.