Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах у складі:

головуючого

Короткевича М.Є., 

суддів

Пошви Б.М. і Нікітіна Ю.I.,

за участю прокурора

Морозової С.Ю.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора міста Києва на вирок Подільського районного суду м.

Києва  від  4 липня 2005 року, яким

ОСОБА_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за ст.187 ч.2 КК України (2341-14) з застосуванням ст.69 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України (2341-14)   ОСОБА_1. від відбування покарання звільнений з випробуванням та іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього відповідних обов'язків.

Ухвалою апеляційного суду  м. Києва від 5 жовтня 2005 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1. визнано винним у вчиненні 30 березня 2005 року близько 23.00 год. біля будинку АДРЕСА_1, за попередньою змовою з двома невстановленими особами, розбійного нападу на ОСОБА_2, в результаті чого потерпілому було заподіяно тілесне ушкодження середньої тяжкості і матеріальну шкоду у розмірі 940 грн.

У касаційному поданні заступник прокурора порушує питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень і  направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного засудженому покарання з застосуванням ст.69 КК України (2341-14) тяжкості вчиненого злочину і особі ОСОБА_1 внаслідок м'якості, а також у зв'язку з необгрунтованістю звільнення засудженого від покарання на підставі ст.75 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.65 КК України (2341-14) при призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Суд же, визнавши ОСОБА_1. винним у вчиненні тяжкого злочину при призначенні йому покарання не врахував в повній мірі ступеня тяжкості ним скоєного.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд послався на позитивні характеристики засудженого. Однак у матеріалах справи немає достатніх даних, які б давали підстави вважати, що він дійсно характеризується позитивно.

Крім того, суд при прийнятті рішення про призначення ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.2 ст.187 КК України (2341-14) , і про його звільнення від відбування покарання на підставі ст.75 КК України (2341-14) не обгрунтував у вироку свого висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і не навів достатніх мотивів прийняття такого рішення.

Зазначені обставини залишив поза увагою апеляційний суд м. Києва при розгляді апеляції прокурора, в якій порушувалося питання про скасування вироку через м'якість призначеного засудженому покарання.

Тому вирок суду і ухвала апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого серед іншого належить врахувати вищенаведене і перевірити усі доводи, на які посилається  прокурор у касаційному поданні.

Якщо при новому судовому розгляді справи суд дійде висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, то покарання йому має бути призначеним з дотриманням вимог ст.65 КК України (2341-14) .

Керуючись ст.ст.394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Касаційне подання заступника прокурора м. Києва  задовольнити.

Вирок Подільського районного суду  м. Києва від  4 липня 2005 року та ухвалу судової колегії у кримінальних справах апеляційного суду  м. Києва від 5 жовтня 2005 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.