Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Жука В.Г.,

суддів

Заголдного В.В. і Кривенди О.В., 

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  19 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Краснопільського районного суду Сумської області від 9 грудня 2004 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) до 2000 грн штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10000 моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 3 березня 2005 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 7.07.2003 року, керуючи автомобілем АУДI-80 НОМЕР_1 і рухаючись зі швидкістю 97 км/год по автошляху Суми-Полтава-Олександрія в напрямку IНФОРМАЦIЯ_2, порушив правила обгону на перехресті доріг і допустив на смузі зустрічного руху зіткнення з автомобілем РАФ НОМЕР_2 під керуванням  ОСОБА_3, який рухався в попутному напрямку і здійснював поворот вліво для виїзду на другорядну дорогу. Внаслідок ДТП пасажиру ОСОБА_2  були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. На його думку, суд не врахував всіх обставин справи, його вина значно менша у скоєнні дорожньотранспортної пригоди. Вважає, що його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України (2341-14) , оскільки потерпіла втратила менш ніж третину працездатності і суд не дав ніякої оцінки усім висновкам  проведених експертиз Крім того, суд призначив йому, на його думку, занадто суворе покарання, не врахувавши при цьому його сімейний та матеріальний стан.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як видно з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненому злочині грунтуються на зібраних та ретельно перевірених в судовому засуданні доказах.

Доводи засудженого про те, що суд не дав належної оцінки усім обставинам справи безпідставні.

З висновку автотехнічної експертизи вбачається, що ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення, якби діяв у відповідності з вимогами п. 14.6(а) Правил дорожнього руху України, однак його дії суперечили вимогам п.п. 1.3,1.5, 2.3(б) Правил дорожнього руху України і мали разом з діями іншого водія причинний зв'язок з дорожньотранспортною пригодою.

Експерт ОСОБА_4 в суді підтвердив вказані обставини.

Посилання засудженого на те, що судом не дана оцінка тому факту, що водій РАФа не мав прав керувати автомобілем безпідставні, оскільки судом дана належна оцінка цій обставині.

Не заслуговує на увагу посилання засудженого на те, суд не дав оцінки висновкам усіх проведених судово-медичних експертиз через те, що дана належна оцінка всім доказам..

Відповіно до висновків додаткової комплексної судово-медичної експертизи, призначеної судом, після надання потерпілою Перевою додаткової медичної документації, отримані потерпілою внаслідок дорожньотранспортної пригоди тілесні ушкодження кваліфіковані комісією експертів як тяжкі тілесні ушкодження.

Дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно.

Призначене покарання відповідає вимогам кримінального закону і є справедливим.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) осіб не вбачається.

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1  відмовити.