Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Жука В.Г.,

суддів

Кривенди О.В., Заголдного В.В.,

за участю прокурора

Сушко Т.М.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  19 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 3 травня 2006 року, яким засуджені:

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

уродженець м. Нижній Тагіл

Свердловської області РФ,

судимості немає,

за ст. 115 ч.1 КК України (2341-14) на 13 років позбавлення волі;

за ст. 15 ч.2, 115 ч.2 п. 13 КК України (2341-14) на 15 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_2остаточно визначено покарання у виді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі.

ОСОБА_3,

IНФОРМАЦIЯ_2 народження,

уродженець м. Болград Одеської області,

раніше не судимий,

за ст. 396 ч.1 КК України (2341-14) на 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

У відповідності зі ст. 76 КК України (2341-14) зобов'язано ОСОБА_3 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця роботи і проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджені за вчинення злочинів за таких, як зазначено у вироку, обставин.

27 грудня 2005 року, приблизно о 22 годині, ОСОБА_2, знаходячись у лісопосадці між селищами IНФОРМАЦIЯ_4 і IНФОРМАЦIЯ_5, поблизу автогаражного кооперативу IНФОРМАЦIЯ_3 в Куйбишевському районі м. Донецька, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_4 на грунті особистих неприязних стосунків, ножем наніс останньому не менше трьох ударів у грудну клітку, живіт і спину. Від отриманих тілесних ушкоджень смерть ОСОБА_4 настала на місці події.

Приблизно у цей же час, у цьому ж місці, ОСОБА_5 почала пред'являти претензії ОСОБА_2 з приводу вбивства ОСОБА_4. Продовжуючи свою злочинну діяльність, після вчинення умисного вбивства ОСОБА_4, у ОСОБА_2 раптово виник умисел на вбивство ОСОБА_5

У зв'язку з чим, ОСОБА_2 штовхнув ОСОБА_5 на землю, після чого ножем умисно наніс їй не менше 4 ударів у грудну клітку, шию. Будучи переконаним, що ОСОБА_5 мертва, з місця події зник. Свій злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_5, ОСОБА_2 не довів до кінця з незалежних від його волі причин, оскільки потерпілій була своєчасно надана медична допомога.

Наступного дня, 28 грудня 2005 року в ОСОБА_3, який був свідком умисного вбивства ОСОБА_4 та замаху на вбивство ОСОБА_5, з метою перешкодити своєчасному розкриттю злочинів і притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 виїхали з м. Донецька в м. Слов'янськ, де надав притулок ОСОБА_2 в кв. АДРЕСА_1. 3 січня 2006 р., приблизно о 22 год., ОСОБА_2 був виявлений за вищезазначеною адресою працівниками міліції.

У касаційних скаргах:

-захисник ОСОБА_1 просить вирок щодо засудженого ОСОБА_2 скасувати. а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що висновки суду, які викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, вважає, що дії ОСОБА_2 необхідно перекваліфікувати зі ст. 115 ч.1 на ст. 118 КК України (2341-14) і зі ст. 15 ч.2, ст. 115 ч.2 п. 13 на ст. 124 КК України (2341-14) .

Засуджений ОСОБА_2 за змістом скарги просить вирок суду щодо нього змінити, перекваліфікувати його дії зі ст. 115 ч. 1 на ст. 118 КК України (2341-14) , зі ст.15 ч.2, ст. 115 ч.2 п. 13 на ст. 124 КК України (2341-14) .

Вирок щодо ОСОБА_3 не оскаржено і касаційне подання не принесено.

Заслухавши доповідача. міркування прокурора, про залишення вироку щодо засудженого ОСОБА_2 без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, вчинених за викладених у вироку обставин, доведена об'єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку і належним чином оцінені судом.

Так, допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечував фактів нанесення ударів ножем ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Однак він завдавав удари ОСОБА_4 ножем, захищаючись від нього, ОСОБА_5 він (ОСОБА_2) не хотів убивати.

Iз показань потерпілої ОСОБА_5 даних під час досудового слідства вбачається, що вона бачила як ОСОБА_2 наносив ОСОБА_4 удари ногами по тілу. Як наносив удари ОСОБА_2 ножем ОСОБА_4 вона не бачила. Після чого ОСОБА_2 наніс їй декілька ударів ножем. Злочинні дії були вчинені внаслідок неприязних стосунків між ОСОБА_2 і ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що їй ОСОБА_2 говорив про те, що вбив ОСОБА_4 і ОСОБА_5.

Iз показань свідка  ОСОБА_7 вбачається, що йому ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у лісопосадці показали лежачого ОСОБА_4 без ознак життя. 28 грудня 2005 р. від працівників міліції він дізнався про вбивство ОСОБА_4.

Відповідно до протоколу відтворення обстановки та обставин події видно, що ОСОБА_2 показав місце та розповів про обставини вчинення злочинів, механізм заподіяння ножових поранень. Показав місце, де був виявлений і вилучений ніж, яким він наносив удари потерпілим.

Як убачається з висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_4 настала внаслідок проникаючого колото-різаного поранення тулуба з ушкодженням лівої легені та печінки, які ускладнилися гострою втратою крові.

З висновку судово-медичної експертизи видно, що в ОСОБА_5 було виявлено проникаюче поранення грудної клітки зліва з ушкодженням лівої легені, дві рани грудної клітки з правої сторони, рана на шиї. Усі тілесні ушкодження утворилися від дії колючо-ріжучого предмета і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя.

Зазначені висновки експертиз свідчать про цілеспрямований умисел на позбавлення життя ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Засуджений по справі ОСОБА_3 детально під час досудового слідства показав як ОСОБА_2 наносив удари ножем потерпілим. Саме він (ОСОБА_3) запропонував ОСОБА_2  переховуватися у своєї матері у зв'язку з вчиненими злочинами.

Допитаний під час досудового слідства ОСОБА_2, за участю захисника, добровільно стверджував, що ОСОБА_4 не намагався наносити йому удари, оскільки був дуже п'яний. Удари ножем ОСОБА_5 він (ОСОБА_2) наносив тоді, коли та лежала на землі.

Отже, суд правильно зробив висновок про те, що ОСОБА_2, використовуючи безпорадний стан потерпілих, цілеспрямовано наносив їм численні удари ножем у життєво-важливі органи.

Тому доводи в скаргах про те, що ОСОБА_2 захищався від ОСОБА_4 є безпідставними.

Дії ОСОБА_2 за ст. 115 ч.1, ст. 15 ч.2, 115 ч.2 п. 13 КК України (2341-14) судом кваліфіковані правильно.

Підстав для їх перекваліфікації та скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд, як про це зазначено в скаргах, колегія суддів не вбачає.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону України, які б тягли за собою зміну чи скасування вироку, не виявлено.

Покарання ОСОБА_2 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України (2341-14) . Підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Донецької області від 3 травня 2006 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.