Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Кравченка К.Т.,

суддів

Самелюка П.О., Скотаря А.М.,

за участю прокурора

Саленка I.В.

розглянула у судовому засіданні 19 жовтня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 5 грудня 2005 року

ОСОБА_1,

уродженця і мешканця м. Дніпропетровськ,

судимості не має в силу ст. 89 КК України (2341-14) ,

засуджено:

- за ч. 3 ст. 289 КК України (2341-14) на 7 років 6 місяців позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 309 КК України (2341-14) на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів, ОСОБА_1 призначено 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Як визнав суд першої інстанції, 29 травня 2003 року, приблизно о першій годині, ОСОБА_1 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою із ОСОБА_2, засудженим за цей злочин 27 травня 2004 року, біля магазину IНФОРМАЦIЯ_1, незаконно заволодів автомобілем ВАЗ-2107 державний номерний знак НОМЕР_1, що належав ОСОБА_3, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на суму 5590 грн., що у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Крім того, 13 квітня 2004 року, ОСОБА_1 у особи, невстановленої слідством, у м. Дніпропетровську, незаконно, без мети збуту придбав 31,2 г наркотичного засобу (макової соломки), котрий незаконно зберігав за місцем свого проживання.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2006 року апеляцію ОСОБА_1 задоволено частково. Вирок Новомосковського міськрайонного суду від 5 грудня 2005 року змінено.

Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 289 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі, а за сукупністю злочинів, передбачених ст. 289 ч. 3 та ст. 309 ч. 1 КК України (2341-14) - на чотири роки позбавлення волі.

У касаційному поданні прокурора поставлено питання про скасування ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд, оскільки апеляційна інстанція необгрунтовано пом'якшила покарання ОСОБА_1, застосувавши ст. 69 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи прокурора, колегія суддів знаходить їх такими, що підлягають задоволенню.

Висновок суду, щодо доведеності винності ОСОБА_1, правильності встановлення фактичних обставин справи у поданні не оспорюється.

Прокурор також не оспорює обгрунтованість призначення судом першої інстанції ОСОБА_1 міри покарання у виді позбавлення волі.

Проте, як убачається зі справи, суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі за ч. 3 ст. 289 КК України (2341-14) , не призначив додаткове покарання - конфіскацію майна, яка передбачена санкцією цієї статті.

Апеляційний суд, перевіряючи законність постановленого щодо ОСОБА_1 рішення, всупереч вимогам ст. 365 КПК України (1001-05) не усунув допущену помилку.

Крім того, суд апеляційної інстанції застосував ст. 69 КК України (2341-14) лише до основного виду покарання і нічого не вказав про незастосування додаткового покарання - конфіскації майна.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що ухвалу апеляційного суду в частині призначення покарання не можна визнати законною.

Колегія суддів звертає увагу суду апеляційної інстанції на ігнорування роз"яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" (v0014700-05) , і зокрема у п. 17 вказаної постанови.

При новому апеляційному розгляді суду слід усунути вказані недоліки, а також звернути увагу на інші доводи, наведені у касаційному поданні прокурора і прийняти законне рішення.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.